Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Дружківка

Історії, які ви нам розповіли
Заклад освіти

Переселенка з Луганська переїхала у Дружківку заради хокею. Історія льодової арени “Альтаїр”

зруйновано: січень 2023 / Донецька область , Краматорський район , Дружківка / Севастопольська , 5

Ракета окупантів знищила арену “Альтаїр” у Дружківці на Донеччині. Після обстрілу будівля запалала.

Льодову арену “Альтаїр” відкрили у 2013 році. Через рік на її базі почала працювати найбільша в Україні дитячо-юнацька спортивна школа ХК «Донбас» з хокею та фігурного катання.

Це була велика арена з безкоштовними заняттями

“Льодова арена. Це не просто будівля. Це другий будинок для нашого клубу після 2014 року. Це сотні дитячих змагань, десятки міжнародних турнірів, посмішки дітей. Це найбільша школа хокею та фігурного катання в Україні. Це люди, які створювали радість усі 8 років з початку війни. Немає слів… “визволителі”…”, – написав генеральний директор “Донбаса” Федір Іллєнко на сторінці у Facebook.

Коли донецький клуб переїхав до Дружківки, сюди почали приходити місцеві діти. З кожним місяцем охочих займатися було все більше. Це й не дивно, адже у місті з’явилась велика арена з безкоштовними заняттями й досвідченими тренерами. 

“Також до нас приїжджали олімпійські чемпіони: дворазовий володар кубка Стенлі Руслан Федотенко, команди “Краковія” з Польщі, “Курбадс” та “Земгале” з Латвії. Тут випустився наш “Донбас 2004” – хлопці, які з наймолодшого віку займалися у нашій школі, а зараз половина команди входить до складу молодіжної збірної України”, – повідомив Федір Іллєнко.

На лід запрошується основний склад хокейної команди “Альтаїр”

У 2017 році до Дружківки переїхала Тетяна Реснянська. Переселенка з Луганська обрала саме це місто заради сина, який займався хокеєм. Бо грати на такій великій та сучасній арені було мрією кожного.

Через 5 років після переїзду їм знову довелося тікати від війни…

“Ми виїжджали з однією думкою — повернутися і продовжити грати. Зовсім скоро…На жаль, грати поки що не вийде. Але я вірю, що ми все відбудуємо, відремонтуємо і зробимо ще краще, ніж було. І ми обов’язково повернемося в Дружківку на арену і там пролунає: “На лід запрошується основний склад хокейної команди “Альтаїр””, – розповіла Тетяна журналісту проєкту “Свій дім”.

Юлія Ступка / 24.07.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової