Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Вугледар

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Попадали на підлогу, а доньку сховали в дивані, щоб врятувати від уламків”. Історія Ольги Ігнатенко

зруйновано: грудень 2022 / Донецька область , Волноваський район , Вугледар / Трифонова , 42

У 2015 році залишили житло у Красногорівці, а у 2022 – під обстрілами виїжджали з Вугледару. Російські окупанти “звільнили” родину Ольги Ігнатенко двічі й знову змусили шукати прихистку. Цього разу далеко від Донеччини – у Кіровоградській області.

“У Красногорівці я працювала в лікарні. Ми з чоловіком трималися за роботу, бо знали, що без неї не виживемо. Мама няньчила доньку, їй тоді було 4 роки”, – розповіла журналісту платформи “Свій дім” пані Ольга .

Квартиру придбали 25 років тому. Дуже любили свою оселю і місто. За рік до першого нападу рф затіяли ремонт. 

Від обстрілів посипалися люстри

“Купили двоярусне ліжко, шведську стінку, поклали ламінат, придбали піаніно, яке так і залишилось стояти побитим. На той час, витратили на все десь 60 тисяч. У 2014 у квартирі вже не було газу, тому переїхали до дідуся у приватний сектор”, – розповідає пані Ольга.

15 січня 2015 року бойовики вдарили по місту з важкої вогнеметної системи залпового вогню “Буратіно”.

“Тоді у нас посипалися люстри. У цей момент ми якраз їли та заховалися під кухонним столом”, – пригадує жінка.

“Ми дивом врятувалися і після цього остаточно виїхали”

Після цього прильоту родина тимчасово виїхала у Вугледар, але дуже сумували за домом, тому вирішили повернутися. Приїхали у Красногорівку 1 червня 2015 року, а через два дні російські терористи, нехтуючи Мінськими домовленностями, почали масований наступ на позиції українських військових.

“Начебто тихо, начебто все налагоджується. Ще повели доньку на дитяче свято, а 3 червня почався масований наступ. У третю школу було 15 влучань, один снаряд потрапив у кут дому, де ми знаходилися. Всі вікна вилетіли, а другий уламок залетів до сусідської сауни і через них – до нас у хату. Ми дивом врятувалися і після цього остаточно виїхали”, – розповіла Ольга.

Для нового життя обрали мальовниче місто Вугледар. Там чоловік Ольги працював на шахті, а вона ще п’ять років їздила на роботу у Красногорівку – дорога займала хвилин сорок. Згодом влаштувалася в інклюзивно-ресурсний центр Вугледарської міської ради.

“Вугледар був гарним містечком. Там були спортшкола, школа мистецтв, куди ходили мої діти. Було десь 4 хореографічні гуртки, три повністю відремонтовані школи. 14 грудня 2022 року в нашому домі була пожежа, горіли квартири над нами. У нас вигоріли туалет, ванна, прихожа. Так сказали ті, хто там залишився”, – розповідає жінка.

Родина виїхала з Вугледара у квітні минулого року. Їх вивозили прямо з бомбосховища. З собою забрали улюбленого котика й речі, які змогли вмістити у машину. 

“Життя наше залишилося вдома та настало існування”

“Останній раз ми ночували у нашій квартирі 8 березня, а потім місяць жили у сховищі. Зараз винаймаємо будиночок, не працюємо. Життя наше залишилося вдома та настало існування”, – каже Ольга.

Зв’язку з Вугледаром давно немає. Єдина надія на капеланів, які їздять туди й по дорозі знімають відео. Кожен мешканець уважно вдивляється в ці кадри, щоб побачити свої хатинки або те, що від них залишилось після нападу армії рф. 

“Під вікном своєї квартири я садила тюльпани. Я як подумаю, що вони всі засипані цим камінням…Але все одно будуть розквітати, а людей там вже нема”, – з сумом говорить Ольга. 

Читайте ще: З дому не вдалося нічого вивезти. Все згоріло. Історія Олени Неліпи

Юлія Ступка / 29.09.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко