“Навіть не скажеш, що десь стояв холодильник чи телевізор, чи перегородки були між кімнатами”. Історія Ірини Севець

“Піднялися на сьомий поверх, вибили двері у квартиру й побачили, що все вигоріло. Залишилась лише шведська стінка, яка була у коридорі. У вересні 2021 року зробили ремонт, змінили кухню. У нас і до цього було непогано, але хотілось щось сучасніше”, – розповіла журналісту “Свій дім” Ірина Севець, мешканка Ірпеня.

Батьки Ірини пережили найважчий березень у своєму житті

23 лютого 2022 року був звичайним днем. Батьки забрали сина з акробатики, доньку – з танців. Робили домашнє завдання – викрійку для ляльки. Тоді родина востаннє ночувала вдома.

“24 лютого чоловік розбудив о 4:30 і каже, що почалась війна. Ми швиденько на піжами одягли спортивні костюми, поїхали на заправку, а звідти разом з батьками у мікрорайон Стоянка. Там у нас був дачний будиночок”, – пригадує Ірина. 

Наступного дня повернулися в Ірпінь, щоб забрати кота. Рятуючи дітей, жінка вивезла їх до Латвії. Батьки не захотіли їхати й пережили найважчий березень у своєму житті – на їхніх очах снарядами вбило сусідів. Лише наприкінці березня маму й тата змогли евакуювати зі Стоянки до Кам’янця-Подільського. 

Бачила на відео, як палає будинок її дитинства

Про руйнування й пожежу Ірина дізналася раніше за батьків – від сусідів, які залишились в Ірпені. Бачила на відео, як палає будинок її дитинства. Найстрашніше було сказати про руйнування батькові. Йому вже за 70 років.

“Вже трохи менше болить. А спочатку лягаєш спати, заплющуєш очі й ходиш по своїй квартирі. Там залишились цінні речі, які неможливо купити: сімейні світлини, ікони і статуетка у вигляді собачки – пам’ять про бабусю, яка пережила Другу світову війну”.  

*Фото дітей публікуємо з дозволу батьків

Читайте ще: “Зранку прийшов, а хати нема. Вісім людей лишилися на вулиці”. Історія Дмитра Скорохода