
Армія рф зруйнувала навчальний корпус, майстерні та гуртожиток. Історія Куп’янського автотранспортного коледжу
зруйновано: січень 2023 /
Заклад освіти
Дата руйнування:
січень 2023
Куп’янський автотранспортний фаховий коледж — один з найстаріших закладів України. Він поповнив сумну статистику зруйнованих російськими окупантами об’єктів. Навчальний корпус не підлягає відновленню, а майстерні й гуртожиток сильно пошкоджені.
В останні роки у коледжі з’явилися нові спеціалізовані кабінети з необхідним обладнанням. Заклад ставав сучаснішим. У тому числі й завдяки випускникам минулих років, які не забували свій другий дім.
Тимчасова окупація та руйнування
А у 2022 році Куп’янськ опинився під окупацією. Коледж працював до тих пір, поки росіяни не прийшли туди зі своїми вимогами. Тоді завідувачка відділення коледжу Вікторія Щербакова вирішила їхати з міста, щоб не наражати на небезпеку власну родину:
“Було зрозуміло, що заклад не може існувати за такими обставинами. Міністерство освіти і науки України тимчасово перемістило наш коледж на базу Харківського автодорожнього коледжу. А мене призначили виконуючою обов’язки директорки”.
Потужний вибух знищив навчальний корпус
Про руйнування коледжу пані Вікторія дізнавалася від колег, які залишилися у Куп’янську. Майже щодня вони приходили до коледжу, щоб закрити побиті вікна. Від постійних обстрілів вони вилітали знову і знову. А у січні 2023 року пролунав потужний вибух, який знищив навчальний корпус. Були зруйновані майстерні та гуртожиток для студентів.
“18 січня 2023 року десь о 14-00 задзвонив телефон. У слухавці плакав колега, бо шкода було наш коледж. Слава Богу, люди не загинули, але немає слів, щоб передати весь рівень ненависті до окупантів”, — каже пані Вікторія.
У вересні 2022 року українські військові звільнили Куп’янськ від окупантів. Працівники закладу чекали, що ось-ось повернуться додому і все буде, як раніше. Але будівля зазнала значних руйнувань.
“У жовтні 2022 року я вперше приїхала до коледжу. Зайшла до рідних стін, пройшла по кабінетах та коридорах. Те, що побачила, мене шокувало. Коледж пограбували. Коли рашисти тікали з міста, то вивезли майже всю техніку. Те, що лишили – розкурочили та зламали”, — пригадує пані Вікторія.
Перше знайомство зі студентами було на березі річки Оскіл. Спогади викладачів
З цим закладом у Вікторії Щербакової пов’язані найтепліші спогади. Вона навчалася тут, а згодом почала викладати:
“Пам’ятаю свої емоції, які мене переповнювали. Перш за все, це гордість за те, що саме у своєму коледжі я буду навчати та виховувати студентів. Три роки я працювала викладачкою, а потім мене призначили завідувачкою. Роботу викладача спеціальності “Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті” не залишила, тому що дуже люблю свою професію”.
Колега Вікторії — викладачка спецдисциплін Тетяна Друшляк прийшла працювати в коледж у 1997 році. Перше знайомство з першокурсниками було на березі річки Оскіл. Усі збиралися разом, святкували день здоров’я й готували смачний куліш.
“Приготування кулешу – це не тільки смачна страва, але і особливий ритуал, який приносив студентам велике задоволення та найприємніші спогади. Студенти готували його разом з одногрупниками, викладачами й батьками. Додавали різні інгредієнти, експериментувати зі смаками і створювати власні унікальні версії кулешу”, — пригадує пані Тетяна.
Засиджувалися до пізньої ночі, а потім разом йшли додому
Любов Промська теж викладає у коледжі спецдисципліни та має великий досвід роботи в дорожньо-будівельному управлінні та на автотранспортному підприємстві. У коледжі почала працювати у 2004 році:
“Коли я вперше зайшла в аудиторію до студентів читати дисципліну “Основи геодезії”, я відчула суміш хвилювання і відповідальності за передачу цієї важливої інформації, яка допоможе їм в майбутній професійній діяльності. Такий спектр емоцій я відчула вперше, хоча десь на підсвідомому рівні завжди мріяла стати викладачем. І я хочу зазначити, що все вийшло дуже добре і на довгі роки. Сам коледж став для мене другим домом, а викладацький корпус — моїм основним місцем перебування”.
Пані Любов з теплом згадує своїх цікавих і різноманітних студентів. Як засиджувалися з ними до пізньої ночі, виконуючі курсові. Як потім усі разом йшли пішки до центру міста — сміялися й жартували:
“Пам’ятаю, як кожен рік готувалися до Дня автомобіліста: залишалися після лекцій, щоб виготовити макети та газети для стенда коледжу. А ще студенти любили вікторину “Що? Де? Коли?” та змагання “Клуб Веселих та Кмітливих”. Особливістю наших перемог була пісня для фіналу. Разом зі студентами намагалися поєднати жарти і дисципліни коледжу”.
Незабутніми були й зустрічі з випускниками закладу, коли вони ділилися своїми досягненнями й просили порад для розв’язання професійних питань.
“Деякі студенти нашого коледжу боронять країну. Навіть в такі часи вони телефонують і надсилають смс. Це буває рідко, але не забувають про викладачів та рідний заклад. В такі хвилини душу наповнює радість і смуток. З такими студентами ми точно переможемо”, — каже Любов.
Зруйновано один з найстаріших навчальних закладів України
У 1922 році була відкрита Куп’янська сільськогосподарська школа. Через сім років вона стала механічним технікумом. У 1933 році заклад перейменували у сільськогосподарський технікум. У післявоєнний час він став Куп’янським автомеханічним технікумом.
З 1996 року назва змінювалася ще шість разів. Повноцінний напад рф заклад зустрів вже як Куп’янський автотранспортний фаховий коледж.
У роки Другої світової війни технікум перебував в евакуації в Узбекистані. У 1943 році відновив роботу. І вже через сім років випустив перших техніків-механіків.
До повномасштабного вторгнення рф коледж мав навчальні майстерні, автомобільний гараж, гуртожиток, спортивну залу, їдальню й бібліотеку. Діти навчалися в 30 сучасно обладнаних аудиторіях та семи спеціалізованих лабораторіях.
Студенти також брали активну участь в обстеженні пасажиропотоків та плануванні маршрутів і розкладів руху пасажирського автомобільного транспорту в Куп’янському районі.
*Під час Другої світової війни всі архівні дані були втрачені. Інформацію про заснування та діяльність закладу у період з 1922 по 1933 роки взято з довідкової літератури.
поділитись у соцмережах
Рекомендуємо прочитати

Як працює Реєстр збитків для України та які заяви вже активні
Платформа “Свій дім” продовжує серію відео про Реєстр збитків для України. Мета — ознайомити постраждалих від російської агресії з можливістю долучитися до створення системи відшкодування у вигляді репарацій від країни-агресора....
читати історію
Як подати заяву до Реєстру збитків: покрокова інструкція та досвід Світлани Маркової з Лимана
У квітні 2024 року в Гаазі було запущено Реєстр збитків для України (RD4U), с творений для підтримки постраждалих від війни з росією. Це єдиний міжнародний інструмент для фіксації шкоди, завданої...
читати історію
Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок
“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок
“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури
Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти
Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині
Рекомендуємо прочитати

Як працює Реєстр збитків для України та які заяви вже активні

Як подати заяву до Реєстру збитків: покрокова інструкція та досвід Світлани Маркової з Лимана

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок
“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок
“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури
Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти