“Через бюрократичні проблеми я не можу отримати повну компенсацію за пошкоджену квартиру”. Історія Євгена Садка, засновника шрифтового веб-сервісу Rentafont

Євген Садко — відомий український дизайнер, який живе в Харкові та активно працює над розвитком вітчизняного ринку шрифтів. Він створив сервіс для легальної оренди і продажу шрифтів, що став важливим кроком для деколонізації українського дизайну. Після повномасштабного вторгнення рф він залишився у місті, біля його будинку кільки разів падали ворожі снаряди, а 21 вересня 2024 року — постраждала квартира. Тепер там немає вікон, рам і вхідних дверей. Євген майже одразу подав заявку на “єВідновлення”, проте він не може претендувати на повну компенсацію через бюрократичні проблеми. Тепер він на роздоріжжі — отримати 75% відшкодування, якщо це можливо, або чекати завершення багаторічного суду про спадщину, для повної компенсації.

У вересні 2024 року Євген почув приліт і дуже гучний. Вдома його не було, тому ніяких ушкоджень він не отримав. Зранку наступного дня Євген пішов додому та побачив, що у квартирі вилетіли всі шибки. Засклений балкон був зруйнований, а двері — вирвані. Проте цінне для нього вціліло — це мамині скульптури та його особисті пам’ятні речі.

“Я прочитав у місцевих пабліках інформацію про обстріл у моєму районі. До останнього сподівався, що це не мій дім, але підсвідомо розумів, що дива не буде. Це вже не перший епізод — до цього біля будинку падали снаряди, але тоді саме моє житло не постраждало. Проте удача не є безкінечною”, — каже чоловік журналісту “Свій Дім”.

“Не можу отримати повну компенсацію”

Певний час Євген був у шоковому стані, тому він ледь не пропустив момент, коли комунальники забивали діри у стінах дерев’яними плитами. 

“Згодом я пішов викидати розбиті рами — ці величезні шматки. Голими руками, у футболці, без рукавичок —  отак я необачно повівся з точки зору безпеки. Все було як в тумані. Потім я вийшов до сусідів вниз, там були волонтери. Випили разом чаю, поговорили про відновлення. Мені розповіли, що треба подати заяву про руйнування. Я зробив це, поліція оглянула квартиру і дала мені документ, який я відніс у ЦНАП”.

Процес йшов повільно, але в правильному напрямку. Євген уже чекав на виділення коштів на відновлення квартири, але потім дізнався, що все не так просто.

“Частка пошкодженої квартири належала моєму братові, який у 2017 році вчинив самогубство. Сумна історія. Тоді поліція довго шукала його тіло. Я раз на пару місяців дзвонив і запитував щодо стану справ. Згодом тіло знайшли, але мені про це не повідомили. Його поховали в безіменній могилі, через що довелося витрачати час на пошук поховання, отримання свідоцтва про смерть, і це було так довго, що минув строк для вступу у спадщину”, — розповідає Євген.

Майже одразу Євген звернувся до професійного юриста, проте ситуація доволі важка. Як один із варіантів, він запропонував подати заяву на відшкодування 75% збитків від пошкодження квартири — тобто долі, яка належить чоловікові, допоки суд не визнав право успадкувати інші 25% квартири від брата. 

“Наразі це питання вирішується. Отримання повної компенсації — довгий процес, адже чергова судова справа може затягнутися на рік, а то і більше”.

“У лютому-березні 2022 року Харків був схожий на сцену з фільму про апокаліпсис”

З початку повномасштабного вторгнення рф Євген залишається в Харкові. За весь час великої війни він лише на кілька місяців виїжджав в Харківську область та до Дніпра, проте швидко повернувся. Ось як він згадує 24 лютого 2022 року:

“Десь о восьмій годині мене розбудив телефонний дзвінок від батька. Він тоді сказав “Путін напав, Одесу захопили!”. Я навіть не сприйняв це серйозно, тому що перед тим думав, що все це брязкання зброєю на кордоні — лише для показухи. Я вважав, що ймовірність повномасштабного вторгнення дуже маленька. Але реальність виявилася суровішою, ніж у 2014. Коли тільки почалася війна, я очікував повний Сталінград, Дрезден і Нагасакі. Я тоді купив собі рюкзак, швейцарський розкладний ніж, термос і ще щось, щоб, якщо я опинюся десь посеред лісу, де нічого немає, у мене був хоча б мінімальний набір для виживання. Тоді це не знадобилося, міста не були знищені. У 2022 році від моїх очікувань поганого майже нічого не лишилося. Тому 24 лютого після дзвінку батька я спокійно почитав новини, на щастя, захоплення Одеси не підтвердилося, на відміну від самого вторгнення. Далі я почав зв’язуватися із близькими та друзями”.

Квартира, де жив Євген, знаходилася біля об’їзної дороги. Поруч часто влучали російські снаряди. Тому він жив в іншому місці неподалік, де було спокійніше.

“Найгірша ситуація в Харкові була на початку війни —  зима-весна 2022 року. По-перше, район постійно піддавався хаотичним обстрілам, прилітали “Гради” та артилерія. Літаки пролітали дуже низько. Комендантська година тривала майже весь день. Товарів майже не було, всюди довгі черги. Це було схоже на фільм про апокаліпсис. Проте, коли росіян вигнали з Харкова, а потім, під час контрнаступу восени 2022 року, ще й звільнили більшу частину області, то ситуація стабілізувалася”.

Проте зараз Харків страждає від ворожих прильотів, які руйнують домівки мирних мешканців та інфраструктуру. Один із таких обстрілів зруйнував і житло Євгена.

Залишається в Харкові та продовжує боротися з російськими шрифтами

Євген Садко вже понад 15 років працює керівником і багатозадачним співробітником українського веб-сервісу Rentafont, який спеціалізується на оренді та продажу шрифтів:

“Я закінчив Харківську академію дизайну і мистецтв, працював за фахом, проте завжди хотілося мати власну справу і робити більше, ніж дизайн на замовлення. Мене завжди цікавили шрифти і дратувала відсутність легального і доступного способу їхнього використання. Більшість людей, за пострадянськими звичками, просто не розуміли прав інтелектуальної власності. Дизайнери качали шрифти (як і все інше) з інтернету, не розуміючи, що піратство не є нормою, і саме через нього в Україні не вигідно робити власні шрифти. Тому я зібрав однодумців і ми створили сервіс, де можна орендувати шрифти з кирилицею за доступні гроші та без ризиків нелегального копіювання. Зараз це добре відпрацьована система. Можна орендувати шрифти від 10 хвилин до тижня, брати шрифтову підписку на місяць або рік, або купувати шрифти назавжди”.

За словами Євгена, 15 років тому авторами кириличних шрифтів здебільшого були росіяни, або ті, хто приїхав до москви, щоб реалізувати себе. Лише незначна кількість авторів робили шрифти для України, в Україні, і в нашій традиції. Однак нині на його сайті немає жодного російського виробника, натомість вітчизняні шрифтовики займають перше місце за кількістю.

“У 2008 році, коли я тільки придумав ідею оренди шрифтів, українці (як усі пострадянські люди) майже не знали, звідки беруться шрифти, що вони можуть бути платними, тому й попит був невеликий. А зараз ситуація зовсім інша. Дуже добре, що Україна рухається у напрямку всього цивілізованого світу, де поважають авторське право”.

12 років тому, на першій версії сайту Rentafont було лише 1500 шрифтів, серед яких було дуже мало українських. А сьогодні там вже 6500. І доля українських серед них зросла у 80 разів. За 12 років український ринок шрифтів виріс у 25 разів.

“У нас немає жодного російського продукту. Проте є автори з Чехії, Німеччини, Аргентини, Великобританії тощо”, — каже він.

“Величезний поштовх до розвитку автентичного українського дизайну, і зокрема до створення шрифтів, зіграла Революція Гідності”, — каже Євген. 

“На Майдані були всі верстви населення, була й дизайнерська сотня і айтішна. Всі хотіли долучитися до цього відродження України, нашої свідомості та боротьби за свободу”.

Деколонізація шрифтів

Євген одним із перших підняв питання відмови від раніше звичних російських шрифтів та їхньої заміни на українські аналоги або на інші шрифти, більш підходящі саме для чогось українського.

“Багато людей просто не знають, що деякі шрифти, які вони використовують, створили ті, хто працює в економіці країни-окупанта. Я багато разів публічно звертався до відомих особистостей та компаній, щоб вони звернули увагу на цю проблему й перестали використовувати окупаційні шрифти. Деякі подякували мені за пораду і замінили російський шрифт на шрифт з України, або з іншої не агресивної країни. Шрифти погодилися замінити: Монобанк, Ліга.нет, SPEKA Media, агенція Mad Cats а також відомі особистості —  журналістка і письменниця Емма Антонюк, стендап-комік Вася Байдак та інші. Це свідчить про їхню свідому позицію”.

Проблема, за словами Євгена, існує не тільки в приватних структурах, але й на державному рівні, зокрема і в ЗСУ.

“Це для мене, як для спеціаліста, справжній дисонанс, навіть абсурд, коли на бойовому прапорі бригади, яка відзначилася в боях з окупантами, з’являються російські шрифти. Головний дизайнер ЗСУ про цю проблему вже знає і, я сподіваюся, найближчим часом вона буде вирішена”.

Для підвищення обізнаності громадян, Євген створив на своєму сайті спеціальну базу для бойкоту російських шрифтів та їхніх авторів. Також на Rentafont є дописи у блозі про важливість українських шрифтів і боротьбу з російським впливом на український дизайн.

“Російський шрифт, що псує деякі наші військові прапори, вивіски держустанов і більшість церков — це російський шрифт “Іжица”. Він зроблений умисно як загальнослов’янський півустав, але його форми характерні саме для московії. Проста людина нічого не відрізнить і подумає, що це щось рідне, традиційне, з нашої історії. Але в Україні півустав писали дещо інакше, ніж на московії. Ця іжиця робить щось московське “нашим”, спільним із нами. До того ж, це платний продукт, гроші з  його продажів йдуть на росію. А ще він вже 30 років є першим і єдиним шрифтом для прапорів російських неонацистів, а також терористичних організацій “ЛНР”, “ДНР”, “РПЦ” та їм подібних”.

Станом на момент публікація Євген повідомив, що варіант отримання компенсації у розмірі 75 відсотків неможливий. Лише судова справа на повне відшкодування.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читайте ще: Після двох років катувань і полону відкрив кав’ярню у Запоріжжі. Історія Івана Бабушкіна з Херсонщини