“Легше збудувати для нас нове місто, ніж відновлювати Торецьк”. Історія Євгена Бондаренка

Переселенець Євген Бондаренко втратив дві квартири в Торецьку на Донеччині. Житло згоріло після російських обстрілів. Зараз чоловік разом із дружиною та двома дітьми мешкає у Кривому Розі. Повертатися додому вони не планують, навіть якщо місто колись відновлять, бо залишилося багато сумних спогадів.

“До повномасштабного вторгнення рф морально я був готовий ще з 2016 року. Я знав, що це станеться, бо росіяни нас ненавидять. Єдине, що я не міг уявити такі масштаби та що наше місто перетворять на попелище. У Торецьку роками до вторгнення через супутниковий зв’язок транслювали російське телебачення. Інколи краєм вуха чув, що там казали — тотальне розпалювання ворожнечі до українців. Ми там були і нацисти, і фашисти, і терористи — купа ярликів лунало. Було зрозуміло, що це підготовка росіян до нападу, вони просто шукали цьому виправдання”, — розповідає чоловік журналісту “Свій Дім”.

“Російське “звільнення” — це випалена земля без майбутнього”

“Про початок вторгнення я дізнався від доньки. Вона зранку забігла в кімнату й закричала: “Тату, почалася війна”. Я подивився у вікно та побачив наші танки, які прямували у бік Горлівки на тодішню лінію розмежування”, — пригадує чоловік.

Деякий час родина Євгена залишалася в Торецьку. Поступово інтенсивність обстрілів збільшувалася. Особливо сім’ю налякали удари артилерії по місту та знищення школи у їхньому мікрорайоні:

“Ситуація загострилась, тому вирішили евакуюватися. В нас були знайомі у Кривому Розі, ми поїхали до них. З речей взяли лише одяг на весну-літо. Це був травень 2022 року, а восени планували повернутися. Проте додому більше не потрапили”.

Про повернення в Торецьк родина не думає, адже його фактично більше не існує.

“Легше збудувати для нас нове місто, ніж відновлювати Торецьк. Це безглуздо — з економічною, демографічної, логістичної думок та просто елементарної фізичної безпеки для людей. Там все навкруги засіяно вибухонебезпечними предметами. А ще одна проблема — це шахти. Незабаром їх затопить, вода виштовхне метан на поверхню та завдасть серйозної шкоди екології на багато років. Ось так і виглядає російське “звільнення” — випалена земля без майбутнього”.

Дві квартири в Торецьку знищені

У Євгена в місті було дві квартири — його та дружини від другого шлюбу. Обидві на вулиці Лісовій, за 700 метрів одна від одної. 

“Свою однокімнатну квартиру я придбав у 2007 році. Зробив там ремонт. А тепер це руїна, один під’їзд росіяни розбомбили, а другий – вигорів. Нічого з речей забрати не вдалося. Дружині трикімнатна квартира дісталася від батьків. Перед повномасштабним нападом майже завершили ремонт  — залишилося зробити коридор та туалет. Це житло згоріло після обстрілів. Нещодавно бачив зйомку з дрона, там навіть дерев не залишилося”, — розповідає чоловік.

Шахтар — справа життя

Євген Бондаренко родом з міста Нью-Йорк на Донеччині, але ще в дитинстві переїхав у сусідній Торецьк, де закінчив місцевий технікум. За фахом він — шахтар: 

“Найбільша глибина, на яку я спускався, — це 1100 метрів. Це шахта “Центральна” в Торецьку. Працював навіть, коли вийшов на пенсію. Після подій 2014 року я остаточно звільнився. Деякі земляки підтримували бойовиків так званої “днр”, а я не хотів брати участь у всьому цьому. Тому й пішов”.

Але сидіти без роботи Євген не міг, тому займався ремонтом, лагодив електрику та укладав плитку.

“Фактично це — “чоловік на годину” або майстер на дому. Я не замовляв рекламу — все через знайомих, адже місто маленьке, а наш мікрорайон ще менший. Якщо добре працюєш, люди самі про тебе дізнаються і звернуться”, — каже він.

Допомогти чоловікові можна за реквізитами: 5354323065655083 (Бондаренко Є.В).

Читайте ще: “Планували купити на виплату квартиру в Торецьку, але почалася велика війна”. Історія Лілії Землянської