головна / Історії, які ви нам розповіли / Торецьк
“Коли снаряд влучив у будинок, нас із сином не було вдома. Нам неймовірно пощастило”. Історія Вікторії Шаронової з Торецька
Донецька область , Бахмутський район , Торецьк
Багатоквартирний будинок
Адреса:
Донецька область ,
Бахмутський район , Торецьк
Вікторія Шаронова жила в Торецьку Донецької області. Після початку повномасштабного вторгнення рф вона з сином майже півтора року залишалася у фронтовому місті під обстрілами та без комунікацій. Коли їхній будинок зруйнували, вони переїхали до сусідів. Проте ситуація ставала дедалі критичнішою, тому довелося евакуюватися.
“Ми не покинули місто одразу, бо я сама виховую дитину, їхати мені нікуди, друзів та родичів в інших містах немає. До того ж, у мене була робота. Я продавчиня, і магазини ще працювали. Майже через рік після початку вторгнення рф, а саме 7 грудня 2022 року, я, як завжди, прийшла на роботу, а до мене прибігають сусіди й кажуть, що було пряме влучання в мій дім і від нього нічого не залишилося. Пощастило, що мене і сина в цей момент не було вдома”, — розповідає жінка журналісту “Свій Дім”.
Зараз вони мешкають у селі Степанівка Краматорського району та сподіваються коли-небудь отримати компенсацію за своє зруйноване житло.
Одні за зруйнованих шахт Торецька
Фото: libcos
“Ми завжди жили фактично на лінії фронту”
Проблеми з комунікаціями в Торецьку почалися ще до великої війни, каже жінка. Через близькість до Горлівки та лінії фронту їх постійно перебивало. У приватному будинку Вікторії світло зникло ще до повномасштабного вторгнення рф, а водопостачання працювало з перебоями.
“Відновити мережі та повернути нам світло ДТЕК не зміг — через небезпеку для електриків та постійні обстріли. Ось так і жили, новин не читали та не бачили. Інформацію про початок великої війни дізналися вже від знайомих. Згодом інтенсивність обстрілів зросла, проте шахти працювали, магазини теж, адміністрація теж функціонувала. Не всі виїхали одразу, бо ніхто ж не думає, що влучить саме в його дім”, — каже жінка.
Вікторія з сином жили у простій трикімнатній хаті-мазанці, яку колись купили за 30 тисяч гривень. На згадку про оселю залишилися лише документи.
Вікторія Шаронова з сином
Фото: власний архів Вікторії Шаронової
“Живемо лише на соціальні виплати”
“Люди поступово виїжджали, комунікації зникали, а підприємства зачинялися. Торецьк перетворився на місто-привид. Тому в червні 2023 року ми з сином та сусідами виїхали в село Степанівка під Краматорськом, просто їздили вулицями та питали місцевих, чи не здає хтось якесь житло”, — згадує жінка.
Так вони знайшли невеликий старий будинок. На оренду та комунальні послуги йдуть фактично всі кошти:
“Роботи тут немає, тому що село маленьке, та й війна дала про себе знати. Син навчається дистанційно в коледжі. У мене є виплати, тому що я мати-одиначка, але там смішні гроші. По суті, на них ми й живемо. Не знаємо, що далі робити — безвихідь повна”.
Ще у 2022 році Вікторія подала заявку на компенсацію за свій зруйнований будинок через “Дію”. Однак наразі Торецьк не підпадає під умови програми “єВідновлення”, тому жінка сподівається на новий закон, який вже ухвалила Верховна Рада і який очікує на підпис президента. Він дозволить людям з окупованих і прифронтових територій претендувати на відшкодування за втрачене майно.
Руїни Торецька на Донеччині
Фото: libcos
“Якщо цей закон не підпишуть, то свого житла нам більше не отримати. Залишимося з сином на вулиці. А так хоча б шанс є, хоч і маленький”.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Читайте ще:
“Спокійно пожити в новій квартирі ми з чоловіком змогли лише рік”. Історія Алли Дриги з Донеччини
“Мого Маріуполя більше немає”. Історія Ірини Кулішової, яка пережила блокаду міста та втратила дім