“Мама не хотіла покидати рідний дім, але зробила це заради онучки”. Історія Валентини Цістан

Валентина Цістан з селища Велика Новосілка Донецької області не хотіла залишати рідний дім, коли почалось повномасштабне вторгнення. Єдине, що її змусило це зробити — онука Олександра. Батько дівчинки служить в ЗСУ, її вихованням займається бабуся. Валентина також доглядає свою свекруху, яка до початку війни жила окремо, а тепер усі переїхали до Вінниччині.

Валентина лише нещодавно вийшла на пенсію. До цього працювала бухгалтером.

“Другого поверху будинку немає”

Селище Велика Новосілка повністю зруйноване. Колись тут жили близько восьми тисяч людей, зараз залишаються лише 200. Волонтери постійно привозять гуманітарну допомогу.

Коли зруйнували будинок родини Цістан, точно невідомо. Довгий час їхній квартал обстрілювали й туди нікого не пускали. А коли з’явилася можливість, дядько Світлани прийшов й побачив на власні очі наслідки обстрілів.

У другий поверх будинку було декілька влучань, через що кімнати повністю потрощені. Дах — в дірках, вікна вибиті. На подвір’ї з землі стирчав нерозірваний снаряд.

Отримати компенсацію за зруйноване житло родина не може. В селищі зараз не працює БТІ і вони не мають доступу до документів на будинок. 

“З будинком бабусі схожа історія. Документи є, нам мають якось їх передати волонтери. Але він записаний на мого дядька, який “зрадив країну”. Тому також ситуація незрозуміла”.

“Мама живе в гуртожитку разом з іншими переселенцями”

Мама Світлани Валентина разом з онучкою та свекрухою зараз залишаються в Немирові Вінницької області. Живуть безоплатно в гуртожитку технікуму, де на третьому поверсі розмістили переселенців, а на інших — студентів. Часто отримують гуманітарну допомогу від таких організацій, як Міжнародна організація з міграції, “Право на захист” на ін. 

Племінниця відвідує танці та англійську мову, навчається дистанційно, але можливостей для розвитку дитини мало.

Допомогти пані Валентині можна за реквізитами:

4731219649921792

Читати по темі: “Цей дім збудували бабуся з дідусем, а росіяни вигнали нас”. Історія Марини Беденко