“У лютому 2022 року ми поїхали на відпочинок і не змогли повернутися додому через війну”: Історія Тетяни Заморської з Бахмута

Тетяна Заморська разом з сином жила в Бахмуті. Велика війна застала їх далеко від дому — на відпочинку під Мукачево Закарпатської області. Повернутися в рідне місто вони так і не змогли: їхня квартира в центрі була зруйнована однією з перших.  Поки отримати компенсацію за втрачене житло неможливо. Але 19 грудня ВРУ ухвалила законопроєкт №11161, який регулює порядок компенсації за знищене майно на тимчасово окупованих територіях.

Родина залишилася жити на Закарпатті, де вже орендують четверту квартиру. Тетяна продовжує працювати головою Донецької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України. Її син перейшов із бахмутської школи до місцевої, щоб мати можливість спілкуватися з однолітками. 

“Я прожила в Бахмуті все своє життя. Там я народилася, там поховані мої батьки. Для мене це було місто троянд та добрих людей, яке прославилося на весь світ своїми шампанськими винами, сіллю та глиною. Там вдало поєднувався туризм та промисловість. У нас усе було добре. Боляче розуміти, що так вже не буде”, — розповіла журналістці “Свій дім” Тетяна.

“Мамо, ми залишаємося в Україні”

З російською агресією жінка вперше зіткнулася ще у 2014 році, коли ворог зайшов в Артемівськ (стара назва міста Бахмут). Тоді вона разом із сином евакуювалася з міста і вимушено мандрувала Україною. Повернутися додому вдалося лише в серпні після деокупації.

Попри пережитий досвід, початок повномасштабного вторгнення став для Тетяним неочікуваністю: 

“24 лютого 2022 року ми з сином були в санаторії поблизу Мукачево. Щорічно ми виїжджали на Закарпаття за станом здоров’я. В перший день були думки, що через два місяці все це закінчиться, і ми поїдемо додому. Виїзд за кордон навіть не обговорювався. Мій син сказав: “Мамо, однозначно, ми залишимося в Україні””. 

“В Мукачево вже змінили четверту квартиру”

Майже три роки родина живе на Закарпатті. Жінка продовжує дистанційно працювати головою Донецької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України: 

“Ми співпрацюємо з міжнародними організаціями та надаємо підтримку вчителям-переселенцям, допомагаючи їм зберігати психологічний та матеріальний стан. Наприклад, в Ужгороді завдяки партнерам створений освітній хаб на 14 робочих місць, обладнаний технікою. І навіть коли немає світла там можна працювати”.

Син Тетяни рік навчався онлайн у бахмутській школі, але був вимушений перейти до місцевої:

“Причина зміни школи — це відсутність спілкування з однолітками. В 15-річному віці важливо знаходити друзів. Ми там навчаємося вже два роки. До нього гарно ставляться і йому комфортно з іншими дітьми. Що цікаво, вони були здивовані, що ми з Донеччини, тому що вільно спілкуємося українською мовою”.

“Будинок постраждав одним із перших”

Будинок, де жила Тетяна в Бахмуті постраждав одним із перших. Він був у центрі міста. Навпроти нього — районний відділ освіти, де працювала жінка.

“Я ходила на роботу через дорогу від дому, і ніколи не могла подумати, що все буде знищено. Раніше мені завжди хотілося дивитися на гори й пити закарпатську каву. І тепер кожного ранку я це роблю, але переїзд сюди був вимушеним. Як кажуть: “Треба правильно формулювати свої бажання”.

Тетяна подала документи на отримання компенсації за зруйноване житло. Вона має документ від поліції, що кримінальна справа про руйнування її житла заведена і передана до прокуратури. Але отримати виплати поки неможливо. 

“Людям треба облаштовувати своє життя в нових містах, тому очікуємо на прийняття закону про компенсацію на тимчасово окупованих територіях. Знайомі військові кажуть, що навіть якщо міста звільнять вже зараз, то туди ніхто не зможе повернутися найближчі 5 років”.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читати по темі:

Міжнародний реєстр збитків. Нові правила та можливості для подання заяв