У домі знайшли лише каструльку та дві чашки. Історія родини Єстехіних

“Коли виїжджали з рідного села я закинула у сумку лише спідню білизну і дві футболки. Навіть рушника не взяла. У нас ще були улюблені чашки від чаю Alokozay. Чоловік ставить їх у мою валізу, а я кажу: “Володю, тобі робити нічого! А ще й чашки ці не тягала з собою. Нащо вони потрібні? А виявилося, що дуже потрібні”, – розповіла журналісту Свій дім Світлана Єстехіна.

Світлана та Володимир жили у с. Долина Краматорського району. 

Після російського вторгнення у 2022 році оселя родини перетворилася на руїни. Нічого не вціліло, погоріла навіть цегла.

“Мали власний дім, город, тримали худобу. У дворі – сад і виноградник. Були два земельні паї, за які отримували гроші. Витрачали їх на зерно та купівлю дров. А тепер немає нічого. Радіємо кожній ложці та виделці, якими поділилися люди”, – каже жінка, ледь стримуючи сльози.

Подружжя виїхало з села Долина 24 березня 2022 року, коли у льосі почали здригатися бетонні плити. Чоловік Світлани – інвалід першої групи. 

“Коли почалися вибухи, ми зі спальні перебралися у коридор, де не було вікон. А потім облаштували льох. Мій чоловік – інвалід першої групи. Спустили туди інвалідний візок, прибрали з полиць банки, занесли ковдри і поставили електроплиту. Отак і грілися, а 16 березня зникло світло і більше не з’явилося”, – пригадує жінка.

22 березня прилетіло у хату старости, він з дітьми ховався у підвалі. Їх привалило, але сусіди витягли. Це було в 500 метрах від домівки родини Єстехіних. А ввечері російські окупанти бомбили тік для зерна: 

“Це був жах. У льосі здригалися бетонні плити. Зранку ми повідкривали всі двері у сараях, випустили худобу і поїхали за 15 кілометрів у сусіднє село. Там були до дев’ятого травня, але і звідти довелося тікати, бо почалися конкретні прильоти”.

Зараз родина мешкає у селі Попівка Полтавської області. 

Про знищення будинку, їм повідомили не одразу. Діти боялися засмучувати батьків, бо там вигоріло все. Вцілів лише посуд, який зносили у льох.

“У домі в серванті був старий телефон, який зламався напередодні війни. Там залишилися усі контакти, фото і відео. Не залишилось і світлин моїх батьків”, – каже жінка.

Вогонь знищив і два інвалідних візки, на яких пересувався чоловік Світлани. Зараз немає можливості їх придбати, тому родина просить про допомогу: картка ПриватБанку 4149 4991 6617 2633 (Єстехіна Світлана Андріївна).