головна / Історії, які ви нам розповіли / Костянтинівка
“До руйнування будинку я вірила, що колись повернуся додому”. Історія Руслани Жеребілової з Донеччини
Донецька область , Краматорский район , Костянтинівка / Ціолковського , 32
Багатоквартирний будинок
Адреса:
Донецька область ,
Краматорский район , Костянтинівка ,
Ціолковського , 32
Руслана Жеребілова покинула рідну Авдіївку через російську агресію ще у 2015 році, а згодом війна наздогнала її вже у Костянтинівці. Після повномасштабного вторгнення вона із дітьми евакуювалася до Львова, а нині живе в Києві. Їхня квартира на Донеччині та все майно згоріли восени 2025-го.
Зруйнований будинок
Фото: з особистого архіву
У Костянтинівці жінка більше не була. Її чоловік-військовий був проти поїздок на небезпечну територію. Проте сам зміг потрапити додому, коли служив неподалік від міста: зібрав рюкзак з речами та іграшками для доньки.
“Я постійно думаю про майбутнє своїх дітей, і не хочу вивозити їх за кордон, бо вони українці. І хтось повинен потім відбудовувати нашу країну. Попри все, що відбувається зараз, я вірю в краще, як у вірші Лесі Українки “Без надії сподіваюсь””, — розповіла Руслана журналістці “Свій дім”.
“До 2015 року жили під обстрілами”
Руслана з чоловіком та п’ятирічним сином жили в селі під Авдіївкою. З початком збройної агресії рф вони опинилися поруч із лінією зіткнення, і тому постійно чули обстріли:
“Там неможливо було взагалі знаходитися. Вночі постійно були танкові обстріли, спати було неможливо, ховалися в підвалі. О восьмій вечора не можна було вмикати світло, тому ковдрами завішували вікна. І моя дитина постійно запитувала, чому в нас темно і не можна увімкнути телевізор. Так і прийшло розуміння, що нічого хорошого нас там не чекає”, — згадує жінка.
Тоді сім’я вирішила переїхати до Костянтинівки, де орендувала житло. Руслана згадує, що тоді було важко з роботою. В цей час жінка завагітніла другою дитиною, яка народилася хворобливою:
“Ми продали машину, ще трошки грошей зайняли у знайомих і купили двокімнатну квартиру. Вона була стара та з радянським ремонтом. Для мене було важливо, щоб у дітей були різні кімнати, щоб син не приніс інфекцію з садочка і донька не захворіла. Але згодом, на фоні постійних негараздів та проблем, колишній чоловік покинув мене з дітьми у чужому місті та з боргами. Я пішла працювати в дитячий садочок і влаштувала доньку в ясельну групу. Це давало хоч якусь зарплату і можливість виживати”.
За рік Руслана зустріла теперішнього чоловіка і вони одружилися. Тоді її життя змінилося: почали повертати борги за квартиру та робити там ремонт. Сім’єю їздили відпочивати на море. Руслана змінила роботу та почала працювати асистенткою вчителя в школі.
“Жили у Львові, а зараз у столиці”
Жінка вірила, що Україна зможе повернути окуповані у 2014 році території. Мріяла, що продасть квартиру в Костянтинівці та переїде з сім’єю в Авдіївку, де на той час була її мама, рідня та деякі друзі.
“Але всі ці мрії розбилися 24 лютого 2022 року. На початку березня мій чоловік мобілізувався до армії. Ми з дітьми ще тиждень залишалися в місті. Коли обстріляли військкомат, стало по-справжньому моторошно, а у нашій п’ятиповерхівці не було навіть нормального підвалу, щоб сховатися. Тому рішення було очевидним. Взявши лише ноутбук, рюкзак та одну спортивну сумку та залишили Костянтинівку”, — згадує вона.
Руслана з дітьми приїхали у Львів до її однокласника. Вони не бачилися 18 років і вона дуже здивувалася, коли він запропонував допомогу:
“Дорога була важкою. Спочатку доїхали маршруткою до Дніпра, а потім — евакуаційним потягом до Львова. Жили там пів року, але розуміли, що назавжди не залишимося. Орендувати житло там було дуже дорого, а в Києві ціни на той час були меншими, тому вирішили переїхати туди”.
Руслана згадує, що коли заїхала в орендовану столичну квартиру, там не було навіть виделки й каструлі. Через соцмережі знайшла групу, де люди віддавали непотрібні їм речі, і вона змогла знайти посуд.
“Спочатку було важко, але ми поступово обжилися”, — розповіла жінка.
Руслана перейшла на посаду вчительки української мови та літератури і наразі працює онлайн. За цей час вони змінили квартиру, а діти пішли до місцевої школи:
“У сина з’явилося багато друзів. Донька ходить на різні гурти. Вона, на відміну від старшого, погано пам’ятає життя в Костянтинівці. Іноді згадує свою дитячу кімнату з іграшками. Попри все, ми намагаємося не акцентувати їхню увагу на війні та втратах”.
“Квартира з речами згоріла”
У червні 2025 року Руслана побачила в соцмережах фото свого будинку, в перший поверх якого влучив дрон. Через це почалася пожежа і будівля частково згоріла. Вже у вересні багатоповерхівка згоріла вщент — від неї залишилися лише чорні стіни.
Зруйнований будинок
Фото: з особистого архіву
“Раніше в мене була надія, що я повернуся до Костянтинівки, але коли моя квартира згоріла, то я зрозуміла, що вже немає куди. Але і в Києві не бачу майбутнього. Тому хочу влітку знайти варіанти для переїзду в менше містечко, де й оренда буде дешевша і де згодом можна назбирати на власне житло”.
Читати ще:
“Побачив на відео, як росіяни скидають КАБи на мій будинок”. Історія Кирила Мєзєнцева з Гуляйполя