головна / Історії, які ви нам розповіли / Сіверськодонецьк
“У книзі про Сіверськодонецьк я зібрала 33 історії переселенців — саме стільки років я прожила в цьому місті”. Історія письменниці Світлани Талан
Луганська область , Cіверськодонецький район , Сіверськодонецьк / просп. Гвардійський
Багатоквартирний будинок
Адреса:
Луганська область ,
Cіверськодонецький район , Сіверськодонецьк ,
просп. Гвардійський
Українська письменниця Світлана Талан понад 30 років жила у Сіверськодонецьку на Луганщині. Її перше знайомство з містом відбулося ще у 1989 році. Прогулюючись центральною вулицею, вона відчула: це саме те місце, де хоче жити. Саме тут розпочався її творчий шлях. Та щасливе життя обірвалося в 2022-му — з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. У березні того ж року Світлана евакуювалася на Львівщину, де на неї чекали нові випробування: загострення важкої хвороби й тривале лікування. Нині письменниця мешкає в Києві: працює над новим романом і чекає на вихід книжки “Вирвані з корінням”, у якій зібрані 33 історії переселенців з рідного Сіверськодонецька.
Загалом в її творчому доробку понад 30 романів. Жінка почала писати в 2008 році, а перший успіх на літературному поприщі до неї прийшов в 2012 — тоді опублікували її роман “Коли ти поруч”, який розповідає про проблеми ВІЛ-інфікованих. Далі була монументальна праця про Голодомор на Луганщині та дилогія про події 2014-15 років та інші роботи.
Родом Світлана із Сумщини, але опинилася в місті Сватове, де мешкав її перший чоловік. У 1989 році жінка привезла сина до лікарні у Сіверськодонецьк. Пройшовши повз один із будинків на Гвардійському проспекті, вона раптом відчула, що це її місце сили й жити вона хоче саме тут:
“Коли подала оголошення про обмін свого житла у Сватовому, то відгукнулися люди саме з цього будинку, про який я мріяла. Пізніше я зрозуміла, що це доля”, — говорить жінка журналісту “Свій Дім”.
“Мрію пройтися Гвардійським проспектом і від радості цілувати землю”
Та сама омріяна квартира у Сіверськодонецьку, де пройшли три десятиліття щасливого життя, залишилася в окупації. Сам будинок постраждав внаслідок бойових дій. Проте не критично — лише вибиті вікна та двері.
“Знайомих, які б могли якось перевірити, що з моїм житлом, немає. Проте я читала, що окупанти роблять там ремонти, зокрема вони міняли батареї. Чи планують когось туди заселити — мені невідомо”.
Після звільнення міста Світлана планує туди поїхати, але чи залишиться там — письменниця не знає:
“Я боюся, що не витримаю. Можу просто впасти й від радості цілувати землю. Неодмінно пройдуся Гвардійським проспектом, піду до Чистого Озера, від якого вже нічого не залишилося, посиджу на лавці у Гоголь-сквері та подивлюся на фонтани біля Льодового палацу. Точніше, його руїн”.
Про війну почала писати після 2014 року
Вперше з агресією росії Світлана стикнулася в 2014 році, коли внаслідок заворушень на Луганщині проросійські бойовики так званої “лнр” на декілька місяців захопили Сіверськодонецьк. Побачене на власні очі глибоко вразило її та стало поштовхом до написання кількох книг:
“Я залишилася у місті та спостерігала за так званим референдумом, блокпостами, пропагандою та діями окупантів. Усе занотувала — для мене це було важливо: засвідчити історію. Цей досвід вилився в роман “Оголений нерв”. Я взяла типову родину з Сіверськодонецька та показала, як усе починалось і чим закінчилося — без прикрас”.
Пізніше Світлана створила дилогію, другою частиною якої став роман, заснований на історіях солдатів, що вижили в Іловайському котлі:
“Я шукала їх, просила розповісти подробиці тієї трагедії. Мене цікавили не накази або бойові дії, а відчуття — очима хлопців, серед яких було багато тих, хто вперше взяв зброю та пішов боронити Батьківщину”.
З 2015-го до кінця 2021 року письменниця їздила на фронт як волонтерка: організовувала зустрічі з читачами, серед яких було багато бійців ЗСУ, писала нові романи.
Повномасштабне вторгнення: виїзд на тиждень, який розтягнувся на три роки
Ще під час подій 2014 року Світлана розуміла, що рано чи пізно росіяни прийдуть за вільними територіями Донеччини та Луганщини. Проте про спроби окупантів захопити Київ, Суми та Харків — навіть не могла подумати. Велику війну вона зустріла на прийомі у лікаря в Сіверськодонецьку:
“Лікарка пішла в підвал, а я повернулася додому. Думала, що все буде, як у 2014-му — переживемо. Але третього березня знайомі військові порадили мені виїхати. Я взяла лише документи та ліки, думаючи, що повернуся за тиждень. Ці короткі 7 днів вже розтягнулися на 3 довгих роки”.
Після евакуації жінка жила у місті Миколаїв на Львівщині, де її чекали нові випробування. Спершу загострилася важка хвороба хребта. Через ризик отримати інвалідність довелося зробити дві дороговартісні операції. Частину грошей на лікування письменниця зібрала сама завдяки небайдужим шанувальникам її творчості, решту надав видавець. Потім кошти, що залишилися на реабілітацію, вкрали шахраї. Тоді Світлана почала їздити Україною з авторськими зустрічами.
“Я продавала книжки, спілкувалася зі своїми читачами, багато писала й отримувала роялті за раніше опубліковані твори. Загалом провела вже понад 100 творчих зустрічей по всій країні. Це дало мені змогу заробляти по 12 тисяч грн щомісяця. Саме стільки коштувала одна ампула ліків для сина, який має важке аутоімунне захворювання. На мою реабілітацію коштів не лишалося. Небайдужі люди допомагали з одягом, засобами гігієни, продуктами, а мама щомісяця надсилала кошти із своєї пенсії”, — розповідає жінка.
Проте й на цьому випробування не закінчилися. Найболючіший удар Світлані наніс її чоловік. Той самий, що колись надихнув її стати письменницею:
“Це був 2008 рік. Він сказав мені наступне: “Світлано, напиши роман, ти ж можеш”. Ці слова сколихнули мою свідомість та змусили мене все переосмислити. Після цієї розмови я не спала всю ніч, думала, вигадувала та планувала. Потім почала писати по 8-10 годин на день”.
Пройшовши й переживши стільки всього разом, Світлана й уявити не могла, що чоловік здатен її покинути. Проте він вирішив інакше:
“У нього був син від першої дружини. Він завжди був проти нашого шлюбу, та доклав багато зусиль до того, щоб нас розлучити. І в цей критичний момент чоловік, на моє здивування, піддався цим словам. Це була зрада у найтяжчий момент. Є таке слово — малодушність”.
За словами Світлани, чоловік не мав проблем із здоров’ям. Проте після розлучення його стан суттєво погіршився й невдовзі він помер від інфаркту.
“Після розставання він намагався відновити стосунки. Проте як можна знову прийняти назад того, хто зрадив тебе у найважчу хвилину життя”.
“Вчуся жити заново”
Сьогодні Світлана Талан живе в Києві та пише нову книгу — “Я тебе намріяла”. Це історія про жінку, яка навіть у зрілому віці знаходить своє кохання:
“Незважаючи на багато паралелей, це, все ж таки, не автобіографічна робота. А головне послання роману — це те, що ніколи не пізно кохати та бути коханими”.
Письменниця також чекає на вихід великої документальної книги “Вирвані з корінням” про рідний Сіверськодонецьк: про людей, спогади та біль 2022 року, коли росіяни забрали в містян їхній дім.
“Випадковостей не буває. У книзі я зібрала 33 історії — саме стільки років я прожила в місті”.
Світлана каже, що Київ прийняв її щиро та привітно. Саме тут вона відкриває для себе світ заново:
“Я боялася, що загублюсь у столиці. Коли йдеш мільйонним містом, цей рух підхоплює тебе. Мене знайшли мої читачі. Я проводжу зустрічі, знайомлюсь з новими людьми, іду вперед. Бо знаєте — життя перемагає. Завжди”.
“Виросла серед книг українських класиків”
Світлана Талан народилася в невеликому селі на Сумщині в родині сільських вчителів. Її батько викладав українську мову та літературу, і саме він став для неї першим натхненником та поводирем у світ літератури.
“У нас вдома була повна колекція української класики. Я читала Шевченка, Франка, Коцюбинського, навіть коли не розуміла всіх слів. Але саме тоді я відчула магію слова та текстів”, — згадує Світлана.
Одного разу в першому класі вона так захопилася читанням, що бібліотекарка відмовилася видавати їй більше п’яти книжок на тиждень, запідозривши, що дівчина лише переглядає картинки.
“Я йшла додому і плакала. Тоді вперше подумала: “Коли виросту, напишу власну книгу – і не дам їй прочитати”.
Вже в дев’ятому класі Світлана надрукувала перший нарис у районній газеті й стала позаштатною кореспонденткою. Але замість журналістики та літератури обрала педагогіку — так вирішили батьки.
“Чи будеш письменницею — невідомо, а вчителькою точно станеш. Так вони тоді мені сказали”.
Книга на реальних подіях
Довгі роки Світлана працювала вчителькою, та думки про літературу ніколи не полишали її. Перша книга жінки була готова у 2008 році. Проте як і в будь-якій сфері — визнання не приходить одразу. Світлана відправляла рукопис до різних видавництв, але у відповідь отримувала відмову. Після перемоги у всеукраїнському літературному конкурсі “Коронація слова” на нову письменницю все ж таки звернули увагу. Її перший роман “Коли ти поруч” зрештою вийшов у 2012 році.
“Це історія медсестри, яка заразилася ВІЛ, рятуючи людей у ДТП. Проте їй ніхто не повірив. Натомість її звинуватили у випадкових статевих зв’язках. Від неї відвернувся весь світ — від батьків до коханого, з яким вони планували одружитися. Проте вона не зрадила собі й совісті та продовжила робити добро та рятувати людей. Ті, хто прочитав цю книгу, змінили ставлення людей до ВІЛ-інфікованих. Загалом було випущено 130 тисяч примірників. Але найголовніше — ця книга заснована на реальній історії. Історії людини, яку я знала особисто”, — розповідає письменниця.
Своєю головною роботою Світлана вважає роман “Розколоте небо” про Голодомор на Луганщині. Для написання цієї книги жінка провела власне дослідження:
“Я місяць їздила селами, розмовляла з очевидцями, вивчала архіви, аби написати цю книгу. Тобто це не лише роман, а це й наукова робота. Зі мною тоді усюди був й мій чоловік, ми фактично об’їздили всю область, аби зібрати необхідний матеріал”.
Книгу “Розколоте небо” рекомендує Міністерство освіти для позакласного читання. Є в цій історії й особиста трагедія — родичі жінки також постраждали від влаштованого радянською владою голоду 30-х років минулого століття. А прототипом головного героя став прадід жінки, родину якого розкуркулили.
Читайте ще:
Як отримати компенсацію за зруйноване майно: читайте в онлайн-посібнику від команди “Свій дім”