“Вижили, бо поїхали на дачу”. Історія Олени Губаревої з Києва, чиї батьки втратили дім

Під час масованої атаки на Київ 17 червня 2025 року російська ракета влучила у дев’ятиповерховий будинок на бульварі Гавела, 31. Тоді під завалами знайшли тіла понад 20 людей. У зруйнованому під’їзді була квартира Олени Губаревої та її батьків — Валентини й Олександра Маслових. Тієї ночі вони були на дачі, і це врятувало їм життя, проте житло повністю знищене вибухом. 

Олена — співвласниця квартири, яка дісталась її мамі у спадок, але з 2015 року жила окремо зі своєю родиною. Проте часто приїжджали у гості.

Батьки Олени мають інвалідність. Через хворобу жінка не може працювати, хоча раніше була вчителькою, продавчинею-консультанткою та завідувачкою складу. Батько — військовий на пенсії, полковник, останнім місцем служби якого була Національна академія оборони України. 

“Востаннє батьки ремонтували квартиру ще у 2000-х роках, коли я була маленькою. Потім їм було не до цього — я навчалась в медичному університеті, вийшла заміж, народилися внуки, який вони няньчили. Потім почалася епідемія коронавірусу, а згодом — велика війна. І лише цієї зими мама не витримала і сказала: “Все, я втомилася чекати правильного часу”. Тоді вони нарешті зробили кімнати такими, як хотіли і встановили кондиціонер, якого ніколи до цього не мали. Десь за два тижні до удару вона повісила нові штори, закрила дім і поїхала на дачу. Тоді мама сказала, що їй так було тепло на душі від того затишку, який вони створили. На жаль, додому вони більше не повернулися”, — розповіла Олена журналістці “Свій дім”.

Відрементована квартира

Фото: з особистого архіву Олени

“До останнього сподівалися, що наш під’їзд вцілів”

У родини є дача в селі Іванівка на Київщині. На початку літа Валентина з онуками поїхала туди, пізніше до них приєдналися Олена з батьком. 

“Близько 5:30 17 червня у мами задзвонив телефон, від якого ми всі прокинулися. Я чула як вона відповідає: “Я не в Києві, я на дачі, не знаю, не бачила”. Після цього зайшли в групу у Вайбері, де було багато непрочитаних повідомлень, серед яких побачили відео з руйнуваннями. Ми довго його роздивлялися і намагалися зрозуміти, чи це наша квартира знищена, чи ми помиляємося. Сусідка, якій ми зателефонували, підтвердила, “нашого сьомого під’їзду немає”. Тоді мама сказала: “У нас немає дому”. І ми заплакали”.

Зруйнований будинок

Фото: з особистого архіву Олени

Валентина з чоловіком одразу вирішили поїхати до Києва. Олена залишилася з дітьми в селі. Її чоловік, який дістався до місця вибуху, сказав, що “там апокаліпсис”. Під’їзду не було, багато руйнувань і будинки навколо без вікон та дверей.

“Повертаючись до зруйнованого під’їзду, мама каже, що наче побувала вдома”

Після дня, проведеного біля зруйнованого будинку, батьки повернулися до квартири Олени, де їх зустрів її чоловік зі словами: “Тепер це ваш дім, ви тепер з нами”. Лише ввечері, трохи оговтавшись, вони зрозуміли, що навіть не мають, що вдягнути.

“Пощастило, що у мене з мамою та у чоловіка з батьком однакові розміри, тому ми дали їм спортивний одяг та піжаму”, — розповіла Олена. 

Валентина на Олександр

Фото: з особистого архіву Олени

Олена, як співвласниця квартири, зайнялася оформленням документів та отримувала продуктові набори для батьків:

“Коли мама приїжджає в Київ і в неї є вільний час, вона завжди сидить у дворі під під’їздом. Каже, що в такі моменти відчуває, що наче побувала вдома”.

“Живемо великою родиною — четверо дорослих, двоє дітей, собаки і хом’як”

Повністю знищений під’їзд будинку планують відновити. Про це Олена дізналася в районній державній адміністрації:

“Мені сказали, що готується проєктна документація на будівництво. На це піде 1,5-2 місяці. Потім буде експертиза, а далі тендерна закупівля для вибору виконавця робіт. Я вважаю, що будівництво може розпочатися після нового року”.

Зруйнований будинок

Фото: з особистого архіву Олени

Однак всіх мешканців попередили, що ремонт в квартирах буде мінімальний.

“Я сподівалася, що його не будуть відновлювати і нададуть компенсацію. Хотілося б придбати квартиру для батьків в більш спокійному місці, можливо, навіть за Києвом. Бо за два місяці там був ще один обстріл, і в будинках повилітали вікна. Залишатися там жити у військовий час небезпечно”, — каже донька. 

Батьки зараз живуть з родиною Олени. Валентина періодично їздить на дачу.

“Поки вони отримують допомогу на оренду у розмірі 20 тис. грн на місяць. Її надають тим, хто втратив житло і не мають у власності іншого. Взимку, можливо, будемо винаймати їм квартиру. А зараз живемо великою родиною — четверо дорослих, двоє дітей, собаки і хом’як”.

Олександр з собакою

Фото: з особистого архіву Олени

Допомогти родині фінансово можна за посиланням https://send.monobank.ua/jar/8s66drW2sm 

Читати ще:

Росія зруйнувала квартиру в Києві, яку купили в пам’ять про мого брата — загиблого героя України. Історія Дар’ї Затилюк

“Виглянула у вікно після вибуху і побачила, як горять квартири”. Історія Любові Мартинюк з Києва

“Вибухова хвиля була такої сили, що від вхідних дверей вціліла лише ручка”. Історія Наталії Стасенко з Києва