“Росія вигнала нас з дому двічі — у 2014 з Торецька, у 2022 — з Херсона”. Історія Олексія Дубінця

Олексій Дубінець народився в Донецьку, але у шкільні роки переїхав до Торецька, який тоді мав назву Дзержинськ. Саме там його мамі запропонували роботу та видали квартиру. В цьому місті він виріс, одружився та працював. У 2014 році через російську агресію був змушений виїхати на малу батьківщину дружини — до Херсона. Після повномасштабного вторгнення рф довелося тікати й звідти. Вмістивши все життя в одну валізу, вони опинилися в Києві. Чоловік займається ремонтами, тому, як зізнається, ніколи не буває без роботи.

В 2024 році квартиру в Торецьку зруйнували обстріли. Спочатку у двоповерховий будинок поцілив КАБ, і залишилися лише стіни. Від знайомих він дізнався, що зараз немає і їх.

Зруйнований будинок в Торецьку

Фото: скриншот з відео

“Ми двічі переселенці”

До 2014 року Олексій жив у Торецьку, працював будівельником у місті та області. Думок про можливу російську агресію не було і до військових дій він виявився не готовим, як і його родина.

“Пам’ятаю, як побачив колону військової техніки. Відразу зрозумів, що при першій нагоді треба виїжджати. Коли проросійські бойовики відступали від Слов’янська та Краматорська, ми покинули Торецьк. Після цього я періодично навідувався до міста, але ніколи не залишався там більше ніж на два дні”.

Родина Олексія переїхала до Херсона, де прожила вісім років — спочатку у родичів, потім орендували квартиру. Знайшли роботу та швидко налагодили рутину: в будні працювали, на вихідні їздили на море. Здавалося, що настало стабільне життя, але з кінця 2021 року звідусіль доносилось, що росія знову нападе на Україну. Маючи гіркий досвід, вони здогадувались, що все повториться, тому тривожна валіза була заздалегідь спакована, а всі документи і зараз лежать у рюкзаку. 

“24 лютого 2022 року ми одразу евакуювалися з Херсона. Вже знали, що треба швидко збиратися, одразу виїжджати і не чекати, як далі розвиватимуться події. І це було вірне рішення. Спочатку не знали, куди їхати, тож трохи покаталися Україною, але ніде надовго не лишалися. Зрештою вирішили переїхати до Києва, бо як не крути, столиця — найбезпечніше місце, бо завжди захищена найбільше, але, звісно, це не гарантує повну безпеку в умовах війни”.

Після деокупації Херсона Олексій приїздив туди один раз до батьків дружини, які живуть в селі Правдине. До міста вирішили не повертатися, бо вже звикли до Києва та навіть завели собаку.

“Наразі ми орендуємо квартиру у більш-менш спокійному районі. Прильот був лише один раз, але шахеди літають повз нас постійно, та це вже дрібниці в порівнянні з тим, як зараз в Херсоні. Тому треба продовжувати жити попри все. Єдина проблема — вартість житла. Придбати квартиру тут ми ніяк не можемо”, — каже чоловік.

“Будинку вже немає, а компенсацію отримати не можу”

Рідний для Олексія Торецьк перебуває під постійними обстрілами російської армії. Дім, в якому він виріс, перетворився на руїни. На відео, яке скинув сусід, видно, як від двоповерхового будинку залишилися лише стіни. Пізніше знайомі повідомили, що зараз там не залишилось нічого.

Зруйнований будинок в Торецьку

Фото:скриншот відео

“З подачею заяви на компенсацію через “єВідновлення” у мене проблеми. Рідний брат ще з 2001 року живе в росії. Коли мама померла, ми стали співвласниками квартири. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я з ним посварився, бо він не вірив у те, що відбувалося в Україні. Через рік почали переписуватися знову, він був готовий надіслати мені довіреність на свою частку спільного майна. Ми домовилися, що якщо я отримаю кошти, то віддам частину йому. Але потім ми дізналися, що нотаріуси не приймають російські документи. І що робити далі, я не знаю”, — говорить Олексій.

Читати по темі:

“Вижили, бо встигли вибігти з дому, в який влучив уламок снаряда”. Історія Світлани Ніжельської з Мирнограда