“Діти встигли спуститися на цокольний поверх — і пролунав вибух”. Історія Олексія Черного

Першого жовтня 2024 року армія рф вдарила поряд з будинком Олексія Черного у Запоріжжі. В момент удару його доньки були вдома. Житло зазнало пошкоджень, але, на щастя, діти не отримали травм, оскільки вчасно спустилися в укриття на цокольний поверх.

Приватний будинок у Запоріжжі родина будувала протягом семи років і прожила там до пошкодження будинку. З початку повномасштабного вторгнення вони лише один раз покидали місто, але повернулись.

“З вересня Запоріжжя почали частіше обстрілювати ракетами та КАБами. Удар біля нашого будинку став великим шоком та стресом і для дітей, і для нас з дружиною. Це справжнє диво, що дочки не постраждали”, — розповів Олексій журналістці “Свій дім”.

“Єдине, що залишилося неушкодженим — це кімната дочок”

Олексій працює в аварійно-рятувальному загоні керівником відділення газодимозахисної служби (ГДС) ДСНС. В день удару по Запоріжжю він був на роботі. Попри це обстріл власної домівки став неочікуваним та шокуючим. 

“Коли нас сповістили про запуск КАБів, я одразу зв’язався з дружиною. Вона встигла зателефонувати дітям, які були вдома на онлайн-навчанні, і наказала їм спуститися на цокольний поверх. За кілька секунд пролунав вибух, і в будинку все розлетілося. Моя відеокамера зафіксувала приліт снаряда між нашим і сусідським будинком. Добре, що дочки були на зв’язку з мамою: хоч і злякалися, але їм було легше знати, що ми в курсі всього, що відбувається. Після прильоту в домі пошкоджені всі кімнати. Вціліла лише та, в якій спали діти”, — пригадує той день Олексій. 

Після російського удару в домі вилетіли майже всі вікна, змістився дах, відлетіла обшивка, постраждали меблі. Також була пошкоджена система опалення, всередині холодно і жити там наразі неможливо. 

“Разом з друзями, знайомими та колегами ми за п’ять днів поприбирали у будинку, зашили вибиті вікна osb-плитами. Щоб там жити потрібен ремонт. Подали заяву на отримання компенсації, але спочатку все має обстежити комісія міської ради. Тільки після цього, можемо хоч щось робити”.

“Продовжуємо жити в Запоріжжі”

З початку повномасштабного вторгнення родина Олексія лише один раз покинула Запоріжжя — в березні 2022 року на декілька місяців, коли росіяни обстріляли АЕС в Енергодарі. Наразі, незважаючи на небезпеку обстрілів, евакуюватися поки не планують. 

“Ми, звичайно, розглядали можливість евакуації, але одразу зіткнулися з кількома проблемами — де жити і де працювати? До цього прильоту ми могли б спробувати продати будинок, але ціни у нас різко впали, тоді як у центрі та на заході України зросли. Тож ми не змогли б придбати там житло. Наприклад, оренда в Вінниці коштує в середньому 17 тисяч грн. Тому поки що точно залишаємося тут”, — каже чоловік. 

З початку повномасштабного вторгнення Олексій займається волонтерством. Він організовує збори для військових на закриття різних потреб — від придбання мастила для генераторів до ремонту авто. Коли чоловікові запропонували посаду начальника відділення ГДЗС, у нього стало менше часу на волонтерство, але він не залишив цю справу. 

Тепер Олексій сам змушений просити про допомогу: 

“Наразі потрібні гроші на будівельні матеріали. Можливо, хтось допоможе з встановленням вікон. Я не один постраждав, тому за можливості…”.

Допомогти родині можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/8D1WKSqwWD 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читати по темі:

“10 років виплачувала кредит за свій будинок, а після обстрілу не можу оформити документи на отримання компенсації”. Історія Тетяни Фадєєвої

Міжнародний реєстр збитків. Нові правила та можливості для подання заяв