головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут
Покинули Дебальцеве та купили дім у Бахмуті. Тепер бояться, що доведеться тікати втретє. Історія Оксани Браницької
Донецька область , Бахмутський район , Бахмут / провулок 4-й Садовий , 6а
Приватний будинок
Адреса:
Донецька область ,
Бахмутський район , Бахмут ,
провулок 4-й Садовий , 6а
Оксана Браницька двічі за вісім років втратила свій дім. Вперше це сталося у 2015 році, коли вона з родиною, не витримавши обстрілів Дебальцевого на Донеччині, переїхала в Бахмут. У новому місті вони відновили власну справу та придбали будинок. Але у перший день повномасштабного вторгнення все залишили, щоб знову не переживати досвід ворожих ударів.
Спочатку хотіли поїхати до молодшої доньки в Луцьк, але зупинилися в Кривому Розі, де живуть і зараз.
“У 2015 році виїхали з Дебальцевого тимчасово, а виявилося — назавжди”
До початку бойових дій на Донеччині родина Оксани мала магазин на ринку, але з 2014 року звичне життя змінилося.
“У січні 2015 року місто почали постійно атакувати та обстрілювати “Градами”. Ми тиждень просиділи в погребі. В один з таких днів був приліт у двір нашого будинку. Від удару знесло паркан, повилітали вікна, постраждав дах. Після цього вирішили виїжджати. Тоді були впевнені, що Дебальцеве відвоюють, і ми повернемося додому”, — розповіла журналістці “Свій дім” Оксана.
Зруйнований будинок у Дебальцевому
Фото: особистий архів Оксани
Родина опинилася в Бахмуті, куди раніше евакуювалися їхні знайомі та допомогли їм орендувати житло. Про повернення додому вони мріяли до 2016 року, але коли прийшло розуміння, що цього не станеться, то придбали будинок у Бахмуті. Почали робити там ремонт, але не встигли завершити:
“У Дебальцевому ми мали магазинчик. Від прильоту по ринку він згорів. І в Бахмуті ми з чоловіком знову почали все спочатку. Тоді не думали, що знову все втратимо”.
“Поїхали з Бахмута, щоб онука не чула вибухи”
Попри пережитий досвід вони не могли повірити, що росія розпочала повномасштабний наступ. Рішення про евакуацію ухвалили швидко: 24 лютого 2022 року посадили в машину собак, кота, взяли деякі речі та залишили Бахмут:
“Нашій онучці тоді був лише рік, тому не хотіли, щоб вона чула російські обстріли. Ми вже знали, що таке удари “Градами” і прагнули зробити все, щоб дитина це не відчула. І як виявилося, не дарма, бо ворог не обмежився артилерією, а бив по місту й ракетами”.
Вже понад три роки родина живе в Кривому Розі. Перші пів року мешкали у волонтерки, яка не лише тимчасово їх прихистила, а й допомагала з кормом для собак та кота. Увесь цей час родина шукала будинок в оренду, адже з тваринами жити в квартирі було неможливо.
Стела при в’їзді в місто
Фото: uk.wikipedia.org
“Знайти дім було задачею із зірочкою. Тоді здебільшого пропонували квартири. Я залишала оголошення на багатьох сайтах: “Орендую будинок, бо тварин багато”. І все-таки нам пощастило”, — каже вона.
Наразі Оксана працює продавчинею в магазині. Зізнається, що довгий час не могла влаштуватися на роботу, бо всі роботодавці хотіли більш молодих працівниць.
“У нас нічого не залишилося”
У якому стані будинок в Бахмуті зараз, Оксана не знає. Після евакуації вона підтримувала зв’язок із сусідкою, яка залишалася в місті. У 2023 році дізналася, що на провулку 4-й Садовий, де вона жила, був прильот і багато осель постраждало.
Зруйнований будинок у Бахмуті
Фото: особистий архів Оксани
“На фото, які вона мені прислала, я побачила, що будинок був частково зруйнований. Що стало з ним ще за два роки — можна лише уявити. Думаю, нічого не залишилося”.
Компенсацію за зруйноване майно Оксана отримати не може. Закон про виплати в зоні бойових дій та окупації Президент поки не підписав, хоча він був направлений до нього ще наприкінці минулого року.
“Дуже хотілося б отримати кошти від держави. Якби це сталося, ми б змогли придбати житло, але, думаю, не в Кривому Розі. Можливо, на Полтавщині, Київщині або Чернігівщині. Але сьогодні ми не про це думаємо, бо росіяни наближаються до Дніпропетровщини, і я сподіваюся, що і звідси нам не доведеться тікати. Це навіть страшно уявити”.
Читати ще:
“Після евакуації нас прихистив український тренер з гандболу” Історія Марії Кассич з Бахмута