Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Одеса

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“В момент удару я була на 8 місяці вагітності”. Історія одеситки Олександри Чернової, яка пережила влучання ворожого “шахеда” в її будинок

Одеська область , Одеський район , Одеса / просп. Добровольського , 134

Вона дивиться на сервант й ніби прокручує спогади в голові. Олександрі – 38 років, в момент удару вона була на 8 місяці вагітності двійнею. Їй пощастило – квартира знаходиться в уцілівший частині будинку. Діти народились у квітні, та пожити там не встигли. Це місце лишиться дитячим спогадом Олександри. Жінка вперше зайшла в квартиру після кількох місяців трагедії.

“Я ходила по уламках свого минулого життя,” — каже Олександра. Її старший син описав ці відчуття по-іншому. Він сказав, що це схоже на Чорнобиль: “Тут ніби жили люди, але не ми”.

Зараз вона одягнена в футболку з мінімалістичним написом “Ukraine”. На початку повномасштабної війни Олександра з первістком поїхали за кордон у Польшу. Гуляла у старому місті й згадували рідний Пересип – так називають тутешній район. Жінці не вистачало дерев, рослин та квітів. Вона звикла до зелені, а не до бетону. Можливо, тому і повернулись назад. Олександра не жалкує про це рішення, попри все. Каже, що “десь там” гірше, ніж “тут”. Вона витримала в Польщі рік.

“Я б не хотіла змінювати щось у своєму житті” — каже Олександра тремтячим голосом. Та росіяни вирішили за неї. Вона вперше в житті відчула себе чужою в рідному місті. Ніби земля пішла з-під ніг.

Родина Чернових — одна з перших, хто заселився у будинок після будівництва. Тут жила бабця, дід і мама, пізніше народилась Олександра. Ранком бабуся будила онучку в школу. Маленька Саша снідала під радіо й вибігала на вулицю, яка дихала м‘ятним повітрям. Після навчання дідусь виглядав у вікно і зустрічав школярку смаженими пухкими млинцями.

В цій квартирі виросло три покоління: мама Олександри, вона сама та її старший син. Якби не росіяни, виросло б ще одне. Напередодні трагедії жінка з чоловіком готувались до народження двійнят. Робили ремонт в дитячій кімнаті. Деякі артефакти лишились від сина. Наприклад, шведська стінка.

“Це був звичайний день”

1 березня жінка їздила по справах в центр міста. Що саме робила там — вже не пам‘ятає. Ближче до вечора повернулась додому. Чоловік якраз закінчував з ремонтом. Олександра помила клітку папуги.

“Звичайний буденний день“, — каже вона.

Олександра боялась вибухів, але найбільше лякало дринчання шахедів. Вона завжди передчувала, що може трапитись щось страшне. Тому з сином у повітряну тривогу ховались на першому поверсі . Але на 8 місяці вагітності спускатись ставало дедалі важче.

“До передчуття треба прислуховуватись”

Вночі 2 березня Олександра та її чоловік почули шахед, який врешті й влучив у будинок.

“Можливо, спустимось?” — питала вона, але чоловік відмахувався, мовляв все буде добре. Та за декілька хвилин обидва притихли, як маленькі звірята, котрі заховались від вовка. Але вовк почув запах. Шахед влетів у будинок з шаленою швидкість без краплі жалю. 

“Біжи”, — крикнув чоловік. Все залило помаранчем. Єдине, що чула Олександра – це крик свого старшого сина. Вона впала на коліна, обійняла хлопця, а чоловік накрив сім‘ю своїм тілом. Олександра постійно жмякає в руках серветку, та на цьому моменті не витримує і починає плакати.

“Якщо є якесь передчуття, то треба до нього прислуховуватись”.

Текст: Даня Бумаценко

Більше відео дивіться на ютуб-каналі Свій дім.

На момент удару по будинку дівчина була на 8 місяці вагітності: історія Олександри

Історії одеситів, які вижили після ворожого обстрілу, читайте у спецпроєкті “Свій дім”.

Читайте ще: “Тато не вижив після влучання шахеда в будинок”. Історія родини Войтових

admin / 27.09.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Платформа Свій дім розпочинає серію відео про Реєстр збитків для України, щоб розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в...

читати історію

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Марина Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) — історикиня з Луганщини. Зараз вона живе в Києві та працює в архіві, який займається документуванням воєнних злочинів рф проти України. Команда збирає...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури

Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти

Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство

Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі

Субсидія на оренду житла для ВПО у 2025 році: як отримати допомогу