“Ми спали. Раптом я відчула, що щось розірвалося”. Історія Надії Бодрової

96-річна Надія Бодрова живе на проспекті Добровольского в Одесі під наглядом онука. В ніч на 2 березня 2024 року вони довго не могли заснути. Коли пролунав вибух, Володимир разом з іншими чоловіками винесли жінку на вулицю. Їхня квартира майже не постраждала, бо знаходиться в крилі будинку, де повилітали лише шибки.

Бабуся Надя вже понад двох років не виходила на вулицю. Вона зламала стегно та пересувається за допомогою ходунків. Онук Володимир переїхав піклуватись про стареньку, тепер живуть разом. Він готує сніданок, обід та вечерю. Слідкує за її здоров‘ям. А часом просто розважає бабусю розмовами про буденне. Раніше Надія жила в районі Таїрове, на іншому краю міста. Володимир перевіз бабусю ближче до свого житла, коли її віковий лічильник перескочив позначку 80, це було 15 років тому. Відтоді Надія живе на проспекті Добровольського під наглядом онука. Зараз старенькій 96, більш поважного віку серед мешканців немає. Вона встигла познайомитись з усіма сусідами і вже давно сприймає квартиру своїм домом. Попри поганий зір, знає де і що лежить. Знаходить усе навпомацки.

“Здебільшого повилітали лише шибки”

В ніч на 2 березня Надія довго не могла заснути. У людей похилого віку так буває. Не спав і Володимир. А раптом що. Як тільки почав впадати у сон, пролунав вибух. “Ніби і знаєш, що це може статись, але не очікуєш, тому що поруч немає ніяких важливих установ або критичної інфраструктури, наприклад. Лише бойлерна, яка нікому не потрібна“, — говорить він. Бабуся почала запитувати онука, що сталось. Він сказав правду, а потім одягнув стареньку і попросив про допомогу. Чоловіки винесли Надію з квартири. Так бабуся вперше за 2,5 роки опинилась на вулиці під зоряним небом. Вона жадібно дихала горілим повітрям і вже думала про долю тих, з ким давно знайома.

“Надічка, привіт”, — вигукує бабуся з машини онука. Надія жила поверхом нижче. Вони не бачились вже декілька місяців, тому зараз наздоганяють втрачене. Говорять про інших сусідів: хто живий, хто загинув. Бабуся Надя переймається й іншим питанням, більш земним: чи виплатили сусідці компенсацію. Та каже, що поки в процесі. “Я так рада, що ти жива”, — повторює довгожителька. Допоки онук займається справами в квартирі, старенька сидить в машині, а позаду неї зруйнований дім. Можливо, вона його і не бачить повністю. Лише відчуває. 

Її квартира знаходиться в правому крилі будинку, де здебільшого повилітали лише шибки. Вже скоро Володимир займеться встановленням нових вікон. І після цього бабусю Надю знову занесуть у квартиру на четвертий поверх. Поки що вона сидить і дихає свіжим повітрям на вулиці. Та не це робить її щасливою, а думка про повернення додому.

Зараз живе разом з онуком Володимиром на першому поверсі в квартирі його дружини.

Автор тексту: Даня Бумаценко

Більше відео дивіться на ютуб-каналі Свій дім.

Історії одеситів, які вижили після ворожого обстрілу, читайте у спецпроєкті “Свій дім”.