Коли фото Маріуполя стало аргументом: історія Мілени Нечипуренко, яка наважилася виїхати з Мирнограда

До повномасштабної війни Мілена та Олександр Нечипуренки жили та працювали в Мирнограді на Донеччині. Напередодні великої війни пара планувала весілля. Свято мало відбутися влітку 2022 року у Покровську і молодята заздалегідь замовили ресторан. Проте росія зруйнувала усі плани. Приблизно пів року вони залишалися в місті, але зрештою виїхали до Чернівців.

“Ми евакуювалися 17 серпня 2022 року — і саме в ці дні мало бути наше весілля. Але замість святкування ми тікали з дому через війну. Тоді в місті ще було тихо й працювали установи, кафе та магазини. Я ще наостанок запитала Сашу: “А може все минеться, й місто війна не зачепить?”. А він показав мені фото зруйнованого Маріуполя і сказав, що ми не будемо чекати, коли сюди долітатимуть російські снаряди”, — розповідає дівчина журналісту платформи “Свій дім”.

Зруйновані будинку у Мирнограді на Донеччині

Фото: Вадим Філашкін

“Ми жили своїм життям і не думали про війну”

Мілена народилася в Маріуполі, але ще в дитинстві переїхала до Мирнограда, куди її батька перевели по роботі. Зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася, коли навчалася у Покровську. 

“У 2017 я вступила до Донецького національного технічного університету, який після окупації обласного центру в 2014 році переїхав до Покровська. Саша вже був на другому курсі та допомагав новим студентам освоюватися. Так ми і познайомилися”, — згадує вона.

Вони зустрічалися декілька років, а у жовтні 2021 року чоловік освідчився Мілені. Хотіли відсвяткувати весілля у Покровську — це більше місто і там було багато закладів. Зупинилися на ресторані “Тераса”. Молодята вже спланували меню та готували запрошення для гостей:

“Ми жили своїм життям і не думали про війну. У мене взагалі в голові було лише одне — весілля та сукня. Тому початок великої війни був для мене шоком, бо замість планування найголовнішого свята в моєму житті, я думала, як жити далі”.

Ресторан “Тераса” у Покровську в мирний час

Фото: інстаграм закладу

Ледь не придбали квартиру в Мирнограді

У 2018 році Мілена й Олександр почали жити разом та орендували квартиру в Мирнограді, але про купівлю власного житла поки не думали. Проте батьки вирішили подарувати їм дім або квартиру:

“Вони нас зібрали й сказали, що раз ми будемо сім’єю, то нам треба мати власне гніздечко. Звісно, ми зраділи й почали дивитися варіанти. Проте нічого “свого” не знайшли. Тепер я розумію, що це на краще, бо нашу оселю знищили б російські КАБи та артилерія”.

Будинок, де пара орендувала оселю, наразі зруйнований. Відео пошкодженої будівлі Мілена побачила в одному з місцевих пабліків. Знищені й будинки їхніх батьків.

“Там від міста взагалі, мабуть, нічого не залишиться. Ще в 2022 році, коли я дивилася на руїни Бахмута, думала — не дай Боже побачити своє рідне місто в такому стані. Й ось тепер я побачила. Дякую, росія! Ніколи не забуду й не пробачу”.

Виїхали до Чернівців

До кінця літа 2022 року Мілена та Олександр залишалися у Мирнограді. Зрештою вирішили евакуюватися в безпечне місце.Олександр працював в IT-сфері, його компанія релокувалась до Чернівців і пропонувала переїзд своїм співробітникам.

“Саша хотів виїхати ще в березні 2022 року, але я була не готова. Та й наші батьки не хотіли все залишати. Він пів року мене вмовляв, і нарешті я погодилася. Мене переконав аргумент, що компанія готова була орендувати нам житло. Батьки ще два роки залишалися вдома”.

Зрештою вони опинилися на Буковині, згодом орендували будинок і у 2024 році забрали до себе родичів.

Центральна частина Чернівців

Фото: Чернівецька міська рада

“Мої батьки більш-менш швидко прийшли до тями від втрати дому, а от Сашини — ні. Мама постійно плаче й навіть каже, що поїде назад, незважаючи ні на що. Проте, коли бачить відео того, що там зараз відбувається, трішки заспокоюється”.

Згодом молодята вирішили відсвяткувати й омріяне весілля, на яке чекали з 2022 року.

“Коли у 2022-му виїхали з Донеччини, то, звісно, не думали ні про яке весілля. Але життя йде, додому вже не повернутися, тому вирішити, що немає сенсу чекати. Хотіли узаконити наші відносини та рухатися далі. Весілля — це, звісно, голосно звучить. Бо по фінансах святкувати з розмахом вже не могли, та й кликати було майже нікого — всі знайомі та друзі або служать в армії, або виїхали за кордон, або не в змозі приїхати через різні обставини. Тому це був скоріше день для нас обох: фотосесія, візажист, професійний перукар. Ну й найголовніше, Саша вдруге зробив мені пропозицію”.

Читайте ще:

“З морем у серці та металевою крихтою в легенях”. Історія Катерини Храпович, яка створює речі, що розповідають про Маріуполь та український Схід

Війна забрала бізнес і будинок. Історія Миколи Головка з Покровська, який змінив професію і став масажистом