”Росія тричі обстріляла будинок моєї мами”. Історія Катерини Соловйової з Марганця 

Будинок 76-річної Марії Сукачової з Марганця Дніпропетровської області тричі постраждав від російських обстрілів. Після першого вилетіли вікна, другий пошкодив дах, фундамент і двері, а крізь дірки в стінах було видно сусідський дім. А третій — залишив по собі потрощений сад у дворі і глибокі тріщині в стінах і на стелі. Жінка, яка до пенсії працювала вчителькою математики, дивом не отримала ушкоджень, але після пережитого стресу декілька разів потрапила до лікарні.

Наразі будинок частково відновлений. Донька Катерина Соловйова, яка теж живе у місті та працює на гірничо-збагачувальному комбінаті, домоглася, щоб місцева влада допомогла відбудувати дах та забити вікна. Своїми силами вдалося відновити стіни та відремонтувати двері. Наразі залишилося замінити вікна, тому шукають благодійників.

“Після першого удару допомогли волонтери та міськрада”

Будинок Марії, де виросли Катерини та її брат, вперше постраждав від обстрілу 1 серпня 2022 року.

“Того дня я йшла на роботу. Пам’ятаю, був невеликий дощ. Я щоранку телефоную мамі, щоб запитати, як у неї справи, але цього разу не додзвонилася. Подумала, що може вона ще дрімає або прихворіла. Охоронець комбінату, де я працюю, сказав, що був обстріл і прилетіло в район, де живе мама. Я дуже сильно злякалася і почала знову дзвонити й одразу побігла до неї. Пересвідчившись, що вона жива, довго розпитувала, що трапилось. Коли прийшла до батьківського дому, то побачила як вона, наче маленька дитина, сиділа біля дверей з переляканими очима і повторювала: “Доню, все добре, все добре…”.

Від ударної хвилі в одній із кімнат вилетіли вікна, у дворі постраждали сарай та літня кухня. Під час обстрілу жінка була вдома, але, на щастя, не отримала поранень.

Вибиті вікна

Фото: з особистого архіву

“Міська рада надала грошову допомогу, колишній учень моєї мами, який займається волонтерством, допоміг вставити вікна та навести лад в будинку”.

“Другий вибух зруйнував дах”

Після першого прильоту минуло три роки, майже день у день. 31 липня 2025 року Марія прийшла до доньки та принесла їй яблук. Вони поспілкувалися, а потім літня жінка пішла додому. Тільки вийшла, як пролунав дуже сильний вибух:

“Коли вона дійшла додому, то подзвонила мені і сказала, що не може потрапити до хати через ворожий приліт. Вибух, який я чула раніше, був біля її будинку: даху в домі не було й вилетіли всі вікна. Стіни світилися від дірок, підлогу завалило битою цеглою, пилом та уламками снарядів, а меблі в кімнатах були посічені від скла. А ще був відчутний запах газу”. 

До будинку збіглися сусіди й почали допомагати. Приїхали газовики та комунальні служби. 

Руйнування в будинку

Фото: з особистого архіву

“Це був пекельний жах. Мамі стало погано, а серце шалено калатало. Медики відправити її до лікарні, де вона була близько тижня. Ми дуже сильно переживали за неї”, — згадує жінка. 

Поки Марія була в лікарні, донька наводила лад в будинку. БФ “Проліска” надав їй захисну плівку, щоб накрити пошкоджений дах. За власні кошти вона знайшла спеціалістів, які його накрили. Вікна забили фанерою. Це були тимчасові рішення, адже будинок потребує відбудови, щоб там знову можна було жити.

У ніч на 14 вересня 2025 року росіяни обстріляли Марганець касетними боєприпасами.

“Я не могла в це повірити. Ми тільки почали оговтуватися від попереднього прильоту, і тут нова біда. Але ми знайшли в собі сили и знову стали до роботи. Наразі дах відновлений, у цьому мені допомогла міська рада. Ми відремонтували старі двері, бо на нові вже не було коштів. А вікна так і стоять забиті. Дуже хочеться хоча б в одній кімнаті їх зробити, щоб не бути весь час без денного світла. Але головне, що мамі вже краще. Вона не сидить без діла: ліпить вареники та пиріжки, якими пригощає нас та сусідів, обробляє невеличкий город та виноградник, шиє теплий одяг на зиму для свого маленького улюбленця – песика Тобіка. Попри постійні обстріли, намагається жити мирним життям, каже, що у неї все добре, і вірить, що ця жахлива війна скоро закінчиться”. 

Марія з песиком

Фото: з особистого архіву

Родичі з Заходу країни та з-за кордону кликала Марію з сім’єю до себе, але вони вирішили залишатися у Марганці — поки є робота і житло.

Допомогти родині можна за реквізитами: 5168 7451 8849 1267.

Читати ще:

“Один російський удар — і батько залишився без дому”. Історія Анастасії Надхи

“Батьки подарували квартиру замість весілля, але війна змусила залишити її”. Історія Поліни Кулініч з Покровська

“Я прокинулася за пів години до вибуху”. Історія Тетяни Ярмоленко з Запоріжжя