головна / Історії, які ви нам розповіли / Луцьк
“Коли почалася тривога, я сіла у куток. Після удару тільки там не обвалилася стеля”. Історія Іванни Романюк з Луцька
Волинська область , Луцький район , Луцьк
Багатоквартирний будинок
Адреса:
Волинська область ,
Луцький район , Луцьк
Викладачка англійської мови та волонтерка Іванна Романюк встигла лише рік пожити у відремонтованій квартирі. У ніч на 6 червня 2025 року на Луцьк летіли 15 шахедів і шість ракет, що було найбільшою атакою на місто з початку повномасштабного вторгнення. Серед постраждалих будинків був і той, де мешкала жінка. Наразі він в аварійному стані і щоб туди повернулися люди, його треба відремонтувати. На щастя, Іванна не отримали поранень, бо вчасно перейшла в безпечне місце.
Оселя дісталася жінці у спадок від дідуся. Одноповерховий будинок був побудований у 1939 році. Колись там були чеські контори, які у Радянському Союзі роздавали як квартири. До переїзду туди, вона два роки стояла порожньою. Жінка повністю її відремонтувала, там все було нове.
“Напередодні обстрілу я говорила з мамою про те, що росіяни змінюють людські долі за одну секунду, забираючи майно, здоров’я та близьких. Але попри це я так хочу жити. І ці слова я згадувала наступного дня. Напевно, мене почув Бог і зберіг. Ми всі кожен день відчуваємо війну і все одно не опускаємо руки — зустрічаємося з друзями, працюємо, відпочиваємо і, звісно, допомагаємо військовим. Це в першу чергу. І треба продовжувати, бо цих років нам ніхто не поверне”, — розповіла журналістці “Свій дім” Іванна.
Іванна в квартирі з котом
Фото: з особистого архіву Іванни
“Місце, де я сиділа — єдине, де не обвалилася стеля”
Ввечері, напередодні обстрілу, Іванна склала всі документи та гроші в одну сумку — цього вона не робила в початку великої війни. Зізнається, що мала погане передчуття. Тоді соцмережами ширилося попередження про можливу російську атаку, але жінка думала, що у Луцьку буде тихо. Коли опівночі почалася повітряна тривога, вона сіла в куток. “І саме в тому місці стеля не обвалилася і вціліла”, — згадує Іванна.
Руйнування будинку
Фото: з особистого архіву Іванни
“Було два влучання поряд. Два будинки повністю зруйновано, наш — частково. У нього деформовано дах, у балках та на зовнішніх стінах — тріщини. У мене в квартирі у стелі діра. Від повного руйнування, ймовірно, врятували товсті несучі стіни, шириною 65 сантиметрів”.
Коли Іванна вибігла на вулицю, то пересвідчилася, що сусіди живі і не постраждали та порекомендувала їм одразу забрати документи. Сама жінка була впевнена, що з нею нічого не станеться. Поліція була вже на місці і через те, за шахедна атака ще тривали, всім сказали йти у підвал сусіднього будинку. Іванна повернулася в квартиру, посадила в переноску кота і пішла в укриття.
Пошкодження в квартирі
Фото: з особистого архіву Іванни
“Розраховуємо на відновлення даху, а далі вже буду думати про ремонт квартири”
В квартирі Іванна жити не може через численні пошкодження, тому наразі мешкає з батьками:
“Міська рада не визнала мою квартирою аварійною, тому не надає відшкодування вартості оренди. В самому будинку обіцяють відремонтувати дах. Тільки після цього можна буде відбудовувати оселю. Незалежний експерт, який оглядав пошкодження, сказав, що це потрібно зробити першочергово. Але строків виконання не називають, бо в місті через атаку багато пошкоджень”.
Іванна також подала заяву в “Дію” на отримання компенсації за пошкодження. Наразі вона очікує на обстеження комісії. Для цього оббила стелю, щоб спеціалісти змогли оцінити всі руйнування.
Дірка в стелі квартири
Фото: з особистого архіву Іванни
“Немає своїх і чужих. Всі наші”
Коли почалася велика війна Іванна разом з іншими місцевими організувалися і стали допомагати військовим.
“Ми придумали собі назву — “Вишківські павучки”. Ми всі жителі одного мікрорайону Вишків, згуртувалися і волонтеримо вже понад три роки. До нас постійно долучаються нові люди, які хочуть допомогати військовим”.
“Вишківські павучки” почали свою діяльність з приготування їжі для тероборони, а згодом маштабувалися і стали збирати кошти, організовувати ярмарки і купувати автівки, РЕБи та інше й плести сітки.
“Ми допомогаємо не тільки волинським хлопцям, а всім, хто звертається до нас. Немає “своїх” і “чужих”. Всі наші”.
Читати ще:
“Чоловік на сході захищає країну, а вдома нас нищить ворожа ракета”. Історія Галини Демчук із Луцька
“Найцінніше, що вдалося врятувати з Маріуполя — доньку, яку носила під серцем”. Історія Ірини Шапран