“Залишила вдома намолену ікону — вірила, що вбереже оселю. Але не допомогло”. Історія Галини Богомол з Донеччини

Три місяці після повномасштабного вторгнення рф пенсіонерка Галина Богомол разом з чоловіком залишалися у селищі Нью-Йорк на Донеччині. Проте через постійні обстріли рідний дім довелося покинути. Тепер вони живуть у Дніпрі разом із дітьми та мріють про повернення додому — хоча самого дому вже не існує. Перед евакуацією, для захисту квартири, вони залишили намолену сімейну ікону. На жаль, реліквія не допомогла — нещодавно жінка побачила руїни свого дому в одній із місцевих груп. 

“Хтось з учасників спільноти скинув фото, де видно, що будинок вигорівший повністю. Коли саме це сталося — не знаю, але там такі бої точилися, що нічого дивного в цьому немає. А саме селище декілька разів переходило з рук в руки”, — говорить жінка журналісту “Свій дім”.

Зруйноване селище Нью-Йорк на Донеччині

Фото: ДСНС

Постійні обстріли та життя без комунікацій 

За вісім років до повномасштабного вторгнення рф, під час заворушень на сході, селище Нью-Йорк (тоді ще Новгородське) вже потрапляло під обстріли. Проте все закінчилося доволі швидко. Тому Галина разом з чоловіком навіть подумати не могли, що може початися велика війна.

“Тому новина про початок вторгнення рф застала нас зненацька. Думали, що все швидко закінчиться, однак з кожним днем надія на це згасала. Потім  почалися влучання біля нашого дому, тому 12 травня ми вирішили евакуюватися. Поїхали до Дніпра — туди ще раніше виїхали діти. За три місяці вдома ми чого тільки не надивилися. Комунікації пропали майже одразу, а біля нашого дому було мінімум два влучання та повилітали вікна. Поруч був завод, то окупанти, мабуть, туди і стріляли. Бо сусіди казали, що там наші хлопці тримали оборону”, — розповідає Галина.

Папірці про право власності є, а по факту ми безхатьки

“Нашу квартиру ми отримали ще в радянські часи від заводу. Вона була трикімнатна — велика та простора. У 2021 році ми зробили косметичний ремонт — поклеїли нові шпалери, зробили натяжну стелю, придбали меблі. У нас було багато техніки, яка згоріла після обстрілів”, — каже жінка.

Коли Галина з чоловіком покидали Нью-Йорк, то не взяли з собою ніяких речей. Забули навіть документи, які були в гаражі:

“Вже потім син повертався за ними. Бо так би навіть папірців про право власності не залишилося. Взагалі, як і більшість наших знайомих, ми думали, що виїжджаємо на два тижні. А вже нещодавно було три роки, як ми фактично безхатьки”.

Вдома залишилась одна з найдорожчих речей — родинна ікона, яку передавали в сім’ї чоловіка з покоління в покоління.

“Я її в квартирі залишила спеціально. Сподівалася, що вона захистить оселю від руйнування. На жаль, не допомогло. Це ікона Божої Матері, дуже старовинна, намолена. У родині чоловіка вона зберігалася вже понад 100 років, належала ще його прапрабабусі”.

Мріємо повернутися додому

Нині подружжя переселенців мешкають у Дніпрі разом із дітьми. Чоловік має третю групу інвалідності, і зараз без роботи. Галина працює черговою в Торецькому ліцеї, куди влаштувалася після виходу на пенсію:

Дніпро

Фото: Вікіпедія

“Все життя я працювала на Петровському машинобудівному заводі. Коли вийшла на пенсію, то стало якось сумно, та і гроші зайвими не бувають. Тому влаштувалася в ліцей. Наразі його евакуювали на Кіровоградщину, у селище Торговиця. Спочатку ми працювали онлайн, а потім вже вийшли на роботу. Я постійно катаюся з Дніпра на роботу, по факту вахтовим методом працюю. Добиратися треба 7-8 годин”.

Галина каже, що де б вони не були, Нью-Йорк назавжди залишиться їхнім домом. 

“Цю сторінку життя неможливо перегорнути. Особливо в такому віці. Ми там корінням вже проросли, а окупанти фактично вирвали нас із нашої землі”.

Читайте ще:

“Будинок мами вже понад 3 роки стоїть у руїнах”. Історія Оксани Євніч з Ізюма

“Я залізла через вікно, походила по кімнатах — нічого не залишилось”. Історія Олени Кульгейко з Чернігівщини

“Якщо знову почнеться — ховатимусь у погребі”. Історія Ольги Євтушенко, яка втратила дім

Втрачений дім і нове життя у Вінниці. Історія Тетяни Комарової з Сіверськодонецька