Росія зруйнувала квартиру в Києві, яку купили в пам’ять про мого брата — загиблого героя України. Історія Дар’ї Затилюк 

Під час масованої атаки на Київ у ніч на 17 червня 2025 року російська ракета влучила в багатоповерхівку в Соломʼянському районі та зруйнувала цілий під’їзд. Під завалами знайшли тіла 23 людей. У сусідньому під’їзді була квартира Дар’ї Затилюк. Від удару там вилетіли вікна та двері, а по стінах пішли тріщини. На щастя, її родини вдома не було. Вже деякий час вони мешкали на Франківщині, де винаймали житло. 

Дар’я народилася в Криму, де разом із братом та мамою жила до 1998 року. Коли їй було п’ять, вони переїхали до Харкова. 

Після 2014 року, коли росія окупувала Крим і розв’язала війну на сході, її брат Олексій пішов служити добровольцем.

“Він був підступно вбитий ворогом, коли виходив “зеленим коридором” з Іловайського котла. До 2017 року вважався зниклим безвісти, а потім слідчі органи визнали його загиблим”, — розповіла жінка журналістці “Свій дім”.

Дар’я з братом

Фото: з особистого архіву

Через півтора роки після поховання, померла мама Дар’ї.

“Вона наче згасла. Горе її знеструмило”, — згадує вона.

Квартиру в Києві, яку зруйнували росіяни, мама придбала в пам’ять про полеглого сина. Жінка каже, що ця покупка була останньою її підтримкою перед смертю:

“Вона наче готувала мене до того, що її не стане. Ця оселя була моєю опорою. Я завжди знала, що якщо щось трапиться, я можу її здати або продати. А тепер немає і її”.

Будинок до руйнування

Фото: з особистого архіву

“Вдалося врятувати ордени брата”

До квітня 2025 року Дар’я та її родина жили в цій квартирі, а потім поїхали на Франківщину до друзів — вирішили залишитися на деякий час там, тому зняли житло. Квартиру в Києві орендував друг, якого на момент обстрілу не було вдома. 

“Мій чоловік дізнався про сильний обстріл району. Після цього я прочитала в чаті нашого будинку, що люди шукають своїх собак. А потім побачила, який вигляд має сьомий під’їзд, а ми мешкали у восьмому. Зранку наш друг поїхав на місце прильоту. Його пустили на три хвилини. Він встиг забрати документи на квартиру та ордени мого брата. Це було важливо для мене”, — розповідає вона. 

Зруйнований будинок в Києві

Фото: Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко

Квартира суттєво пошкоджена. Стеля в тріщинах, і як тільки піде дощ, все заллє. Балкон покосило, двері та вікна вибиті, всі кімнати в уламках скла. 

Що буде з під’їздом, у якому жила родина, поки невідомо. На зборах мешканцям повідомили, що всі комунікації в п’ятому та шостому під’їздах підключать від четвертого, а восьмий — ні. На думку Дар’ї, його знесуть, бо після руйнування сусіднього він стоїть окремо від інших і має аварійний стан.

“Пакую життя в мішки”

Після обстрілу Дар’я приїздила в Київ. Прибрала у квартирі уламки скла та зібрала речі, які забрала з собою на Івано-Франківщину. Волонтери допомогли забити вікна:

“У мене було відчуття, схоже з тим, коли ти після організації похорон бачиш, як забивають труну”. 

Квартира після руйнування

Фото: скриншот з відео Дар’ї

Поки родина планує залишитися на заході України. Чоловік працює віддалено, а його компанія підтримала їх фінансово: 

“Ми багато чого пережили, і руйнування квартири, насправді, не найстрашніше. Коли помирає стільки людей, не буду ж я оплакувати втрату мультиварки. Я більше переживаю за літніх сусідів і що вони будуть робити далі. Одна з них мені зізналася, що їм було так страшно, що вперше за три роки спустилася в укриття. Але все одно мені болить через руйнацію спогадів. Це моя перша власна оселя. Я заїхала туди з донькою та собакою, коли в нас був лише матрац, на якому ми спали. Поступово я її облаштовувала. Моя дитина має аутизм і як пояснити їй, що ми туди не повернемося, я не знаю”. 

“Будинок в Криму “продали” сусідам і вони його знесли”

Попри те, що Дар’я з родиною переїхала з Криму ще в 1998 році, вона постійно приїздила на літні канікули до бабусі. Коли подорослішала — була там кожного сезону на декілька тижнів. Востаннє вона бачила Крим власними очима в листопаді 2013 року:

“Після анексії бабуся залишилася там сама. Мама постійно наполягала на її переїзді. У 2017 році нарешті вдалося її вмовити. Наші сусіди одразу сказали, що готові купити будинок, якщо ми не плануємо там жити. Ми “продали” і вони його знесли. Коли була Революція Гідності, а потім окупація Криму, почалася руйнація моїх спогадів. Я “закрила” їх для себе. Все, що було “до”, я заблокувала у своїй свідомості та сприймаю як частину історії”. 

Допомогти родині фінансово можна тут.

Читати ще:

“Вікна кімнати виходять на будинок, куди 24 квітня влучила ракета”. Історія Інни Гартманн

“Росіяни з дрона скинули “запальничку” в дірку в даху. Будинок, у якому ми жили 16 років, згорів”. Історія Наталії Верлатої з Херсона

Повернулася з Іспанії і тепер водить тролейбус у Франківську. Історія Олени Любери з Луганщини