“Один російський удар — і батько залишився без дому”. Історія Анастасії Надхи

Зранку 20 вересня 2025 року в Дніпрі пролунали вибухи. Через російську масовану атаку постраждали 26 людей. У багатоповерхівці на проспекті Богдана Хмельницького, 38 почалася пожежа. У цьому будинку жив 50-річний Дмитро Надха, який втратив і оселю, і машину, що слугувала йому для роботи. На щастя, серйозних поранень він не отримав. Наразі Дмитро мешкає зі своєю сестрою, а доля його будинку залишається невідомою.

“Батько не зазнав серйозних поранень, проте пережив сильний стрес. Хоч він і любить свій дім, у якому прожив багато років, сама думка про повернення до квартири викликає в нього страх. Ніхто не знає, що може трапитись через секунду, але в один день життя перевернулось, і рана, яка залишилась, загоїться не скоро. Можливо, з часом стане краще, але дуже сумно, що ми втрачаємо не тільки рідні стіни, а й відчуття захищеності, коли ти там знаходишся. Для мене це місце пов’язане з теплими дитячими спогадами і сімейною історією, адже там жила ще моя бабуся та дідусь. А росія все це зруйнувала”, — розповіла журналістці “Свій дім” донька Дмитра Анастасія. 

“Будинок на межі обвалу”

Коли стався вибух, Дмитро був вдома та спав. Він жив на четвертому поверсі. Коли спустився на вулицю, побачив, що верхні квартири у вогні. Чоловікові одразу надали медичну допомогу, бо в нозі застрягли невеликі уламки скла, а на руці були подряпини.

Зруйнований будинок

Фото: з особистого архіву

Від російського удару утворилася діра на даху та технічному поверсі, від якої пішли тріщини на стінах будинку. Після ворожої атаки донька одразу приїхала з Кривого Рогу.

“Кімнати були усіяні розбитим склом, а всі речі — розкидані вибуховою хвилею. Одразу хотіли все прибрати, але рятувальники попросили всіх залишити дім, тому що він був на межі обвалу”, — згадує Анастасія.

Авто Дмитра, яке постраждало від обстрілу

Фото: з особистого архіву

“З квартири забрали речі, а вікна забили фанерою”

Дмитро зміг повернутися у квартиру лише за кілька днів і забрав речі першої потреби. Людей пускали в дім за списком і лише на деякий час, задля їхньої безпеки, бо остаточного рішення про стан будинку не було. Голова ОСББ тоді повідомила, що будівля зсунулася.

Того ж дня батько Анастасії отримав OSB-плати і забив вікна, а меблі та техніку, про всяк випадок, обмотав плівкою. Таким чином йому вдалося трохи захистити квартиру від дощу.

Руйнування в квартирі

Фото: з особистого архіву

“Будинок оглядали кілька організацій, які проводять експертизу руйнувань. Їхній висновок — будинок непридатний для проживання. Однак остаточного рішення щодо його долі поки немає”, — розповіла Анастасія. 

Наразі Дмитро живе у своєї сестри. З початку повномасштабного вторгнення він не виїжджав з Дніпра і не планує. Попри часті обстріли, він хоче жити і працювати у рідному місті.

Допомогти родині фінансово можна за посиланням: https://www.privat24.ua/send/33nxn

Читати по темі:

Мед і вощина. Як переселенець з Сіверськодонецька відновив бізнес на Дніпропетровщині. Історія Романа Бурджанадзе з Луганщини

“Батьки подарували квартиру замість весілля, але війна змусила залишити її”. Історія Поліни Кулініч з Покровська

“Вижили, бо поїхали на дачу”. Історія Олени Губаревої з Києва, чиї батьки втратили дім