“Спокійно пожити в новій квартирі ми з чоловіком змогли лише рік”. Історія Алли Дриги з Донеччини

Алла Дрига народилася у Донецьку, але більшу частину життя провела в Торецьку, куди переїхала ще у 1977 році. Вона працювала бібліотекаркою, а після виходу на пенсію разом із чоловіком придбала двокімнатну квартиру в п’ятиповерхівці на другому поверсі у селищі Північне, яке є частиною міста. Їхнє попереднє житло було незручним через високий поверх і відсутність ліфта. 

Після повномасштабного вторгнення рф від будинку, де жило подружжя, залишилися руїни. Родина вимушено евакуювалася на Дніпропетровщину.

“Ми дуже раділи новій квартирі, яку придбали в лютому 2021 року. Коштувала вона нам тоді приблизно 60 тисяч гривень. Вона була в гарному стані, з ремонтом, там навіть стояв накопичувальний бак на воду — у нашому місті це було дуже важливо через перебої з водою. Попередні власники виявилися дуже гарними хазяїнами. Ми зробили лише невеликий косметичний ремонт, купили нові меблі та техніку. Встигли спокійно в ній пожити лише рік”, – розповідає жінка журналісту “Свій Дім”.

Зруйнована квартира Алли Дриги

Фото: власний архів Алли Дриги

У Торецьку витримали лише пів року

24 лютого 2022 року змінило життя Алли, її чоловіка та всіх українців. Про повномасштабне російське вторгнення подружжя дізналося з новин.

“Ми і подумати не могли, що таке може бути в 21 столітті. Наше місто неподалік від Горлівки, тому до обстрілів і певної напруги ми звикли, проте після 24 лютого вибухи стали фактично постійними. Було страшно, але ми думали, що це ненадовго. Однак події розвивалися за зворотним сценарієм”, — згадує жінка.

Подружжя залишалося у Торецьку ще пів року. Поступово в місті зникли комунікації — вони залишилися без води, електрики, газу та опалення, а їжу доводилося готувати у дворі на вогнищі.

Спочатку родина виїхала в сусіднє селище Щербинівка, сподіваючись перечекати зиму. Проте згодом його теж почали обстрілювати:

“Ми купили дрова, вугілля, думали, що якось переживемо холоди. Але гучно стало й тут. Спочатку виїхала я, чоловік лишився — проте його терпіння вистачило приблизно на місяць”.

Нове життя в Кам’янському

З вересні 2022 року подружжя живе у Кам’янському Дніпропетровської області.

Алла Дрига з чоловіком

Фото: власний архів Алли Дриги

“Тут у нас нікого не було, але через знайомих ми знайшли житло. Не знали, що буде далі, та головне, що були у безпеці. З дому змогли вивезти лише документи, трохи одягу та кілька особистих речей. Все інше залишилося в нашій квартирі в Торецьку”.

За орендовану квартиру разом з комунальними послугами сплачують сім тисяч гривень. 

“Нам допомагають виплати від держави для ВПО. В мене три тисячі гривень, тому що є група інвалідності, а в чоловіка — дві.  Ну і пенсія, звісно. Фінансово дуже важко, особливо взимку — це складний період, тому що опалення дуже дороге. А ще ми люди старі, тому “дружимо з аптеками” — багато коштів іде на ліки. Змушені економити на всьому, аби вистачало на їжу та здоров’я”.

Втрата житла та компенсація

Будинок Алли у Торецьку армія рф знищила 21 січня 2023 року. Про це вона дізналася від сусідів:

“Мені розповіли, що від нашого будинку залишилися тільки три колони. До цього я бачила лише наслідки обстрілів по ньому артилерії, але тут вже прилетіло щось інше, можливо, авіабомба. Тому зараз там просто пепелище. Навіть важко зрозуміти, що колись на цьому місці був житловий будинок”.

Пошкоджений інтер’єр квартири Алли Дриги

Фото: власний архів Алли Дриги

Алла подала заявку на компенсацію через програму “єВідновлення”, але отримала відмову через неможливість перевірки стану житла в зоні бойових дій. 

“Я чекаю на закон, який автоматично визнає всі будинки на окупованих територіях знищеними або непридатними для проживання. Його вже підтримала Верховна Рада, тепер черга за президентом. Це дасть нам шанс отримати компенсацію та зрештою придбати дім, де ми зможемо гідно зустріти старість”.

Навіть у разі звільнення міста та початку відбудови родина не планує повертатися у Торецьк.

Зруйнований будинок Алли Дриги у селищі Північне

Фото: Національна поліція України

“Земля там отруєна свинцем, екологічна катастрофа. Життя там більше не буде — це тепер на багато років вперед мертва земля”, — каже Алла.

У разі отримання компенсації родина хоче придбати житло в Кам’янському:

 “Ми б купили тут невеличку квартиру, яка б стала нашою новою домівкою. Я не хочу більше нікуди переїжджати — вік вже не той”.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читайте ще: “Мого Маріуполя більше немає”. Історія Ірини Кулішової, яка пережила блокаду міста та втратила дім

Наші супи в реторт-пакетах зберігаються до 11 місяців без холодильника”. Історія Марії Бубнової з Маріуполя, яка відновила бізнес на Київщині

“Гострий бізнес” — як підприємець з Запоріжжя продовжує виготовляти соуси, незважаючи на війну. Історія Максима Пузанова