Магазин і житло знищили окупанти. Історія Ольги Барташевич

Невеликий магазин “Візит” в Ірпені поруч з домом – сімейний бізнес Ольги Барташевич. Його побудували, коли жінці було 25 років. Для цього молода родина продала квартиру і авто. 

В 50 років, через напад окупантів, Ольга змушена починати все з нуля. Магазин вигорів після прямого влучання, квартира теж постраждала від пожежі. 

Невеликий магазин, в якому було все

“Ми побудували свій магазинчик у 1997 році. Це був наш сімейний бізнес – магазин, в якому можна було купити все: продукти, напої, цигарки, овочі, засоби гігієни, корм тваринкам. А ще – випити кави, перекусити паніні, чекаючи маршрутку”, – розповіла Ольга проєкту “Свій дім”.

Заклад працював цілодобово, тому сюди постійно заходили мешканці мікрорайону. 

Поблизу були ще вісім магазинів, які теж постраждали внаслідок обстрілів, але пряме влучення було тільки в крамницю Ольги.

“Ми працювали тут з чоловіком і сином. Ще з нами були троє дівчат. Магазин мав невелику площу в 42 м. кв, але був під стелю заповнений товаром. Мені було 25 років, коли ми розпочали роботу, а тепер – 50! Я не знаю, як це пережити, але вихід у нас один – взяти себе в руки і розпочати все з нуля”, – каже Ольга.

У квартирі після обстрілів жити неможливо

Родина жінки також залишилася без оселі. Після обстрілу і пожежі жити там неможливо. Але вони повернулися в Ірпінь і намагаються відновити бізнес в іншому приміщенні, яке не було пристосоване під магазин. І дуже сумують за своїми працівниками, які тепер розкидані по світу. 

“ Одна дівчина пропрацювала у нас понад 20 років! Бухгалтер – 18, інші теж доволі довго – від 3 до 15 років! Ми з сім’єю повернулися в Ірпінь після деокупації. Наш бухгалтер також у місті. А от наші дівчата тепер далеко, – з сумом розповідає жінка. – Одна тепер у Чехії, народила там дитинку. Інша – у Литві. Ще в однієї сталася трагедія в сім’ї – померла невістка та новонароджена внучка, і вона тепер ростить та виховує онука. Під час окупації Ірпеня загинула наша прибиральниця, яка не евакуювалася з міста. Будинок, де вона жила, згорів”. 

Ольга сподівається, що хтось з працівників повернеться, адже за стільки років вони стали справжньою родиною. 

“Все дуже складно. Працюємо самі. Сподіваємося, що скоро буде перемога і ми повернемося до звичного життя. Але біль від втрати знайомих, від розлуки з близькими, від величезних матеріальних збитків ніколи не полише нас”, – каже Ольга.

Реквізити для допомоги родині: