Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Херсон

Історії, які ви нам розповіли
Заклади

Найбільшою втратою є викрадені твори мистецтва. Історія Херсонського музею

зруйновано: листопад 2022 / Херсонська область , Херсонський район , Херсон / Соборна , 34

30 листопада 2022 року росіяни обстріляли візитівку Херсона, пам’ятник архітектури ХХ століття — будівлю колишньої міської ратуші. З 1978 року там розміщується художній музей.

Про наслідки обстрілу та про життя музею протягом дев’яти місяців окупації журналістам платформи “Свій дім” розповіла директорка Херсонського художнього музею Аліна Доценко.

Ремонтно-реставраційні роботи у 2021

“У нас восени 2021 року з’явився будівельний паркан та будівельне риштування, коли почалися ремонтно-реставраційні роботи. І вони частково захистили будівлю музею від руйнувань.

Але зовсім уникнути пошкоджень так звані “будівельні ліси” не допомогли. Снарядами посікло стіни, повибивало скло у вікнах та дверях.

Плівку та OSB-плити для тимчасового ремонту привезли за кілька днів після обстрілу, але займатися заколочуванням вікон та дверей фактично немає кому. Бо у музеї залишився працювати лише один інженер, який подужає цю роботу.”

Проте найбільшою втратою наразі є не понівечені стіни, а викрадені зі сховищ музею твори мистецтва.

Ховали колекцію від російських окупантів

П’ять місяців унікальна колекція Херсонського художнього музею була недоступна російським окупантам. Її тримали в сховищі під охороною працівників музею. Увесь час їм вдавалося переконувати ворога, що експонати вивезли ще 2021 року, коли почалася реконструкція будівлі музею.

“Утім, одного дня окупанти перестали вірити цій легенді завдяки двом наполегливим колаборанткам, колишнім працівницям музею, та зайшли в сховище. Там 19 липня вони знайшли те, що довго шукали. І знову не минулося без місцевих зрадниць, які передали ворогу всі дані про колекцію”.

“У нас колекція була, якої по змісту, по цінності в Україні більше ніде не було. В обласних музеях, тим паче. Не все було і в Києві. Не було в музеях України. Британці приїздили дивитися. Майже 14 000 експонатів”

Аліна Доценко почала перемови з представниками ЮНЕСКО, щоб колекція Херсонського художнього музею повернулася у рідні стіни.

Марина Лапицька / 17.07.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової