“Два з половиною місяці не виходили з підвалу через постійні обстріли”. Історія Алли Салаватуліної

“Два з половиною місяці ми жили у холодному підвалі через постійні обстріли та вибухи. Це підірвало моє здоров’я, — розповідає Алла Салаватуліна журналісту  “Свій Дім”.

Разом з чоловіком вони понад півроку після початку вторгнення рф залишалися у Часів Ярі на Донеччині. Коли здоров’я погіршилося, а ситуація стала зовсім нестерпною — подружжя пенсіонерів виїхало до Краматорська.

Вже друга втеча від війни

“В нас було щасливе життя в Узбекистані, я там була обласною депутаткою, працювали, жили, все було добре. Наприкінці 80-х років там почався етнічний конфлікт між узбеками та турками-месхетинцями, так звані Ферганські погроми. Через небезпеку для життя ми з чоловіком та двома дітьми втекли далеко на захід в Україну, потрапили в місто Часів Яр на Донеччині, де нам дуже сподобалася, так і залишилися. Це місце стало нашим новим домом. Я працювала в лікарні, а чоловік допомагав розвивати громаду після важких 90-х років та працював на вогнетривкому заводі”, — розповідає Алла.

34 роки щасливого життя на Донеччині

“Ми будинок купили одразу як приїхали — в 1989 році, але шукали довго: Слов’янськ, Дружківка, Краматорськ. Чоловікові сподобався Часів Яр, та й ціни тут були меншими за ті міста. Придбали ми його за 13 тисяч 500, на той рік — це була серйозна сума. Велика площа — 75 квадратів, 3 спальні, зала, вітальня, кухня.  На території ще один будинок був. Ми всі жили разом: я з чоловіком, 2 доньки, мама чоловіка й мої батьки. Коли придбали, то він був порожній та без ремонту. Ми самі все робили й купляли: підлога, шпалери, меблі й техніка”, — розповідає Алла.

Нове житло ми ніколи не купимо й не збудуємо

Будинок родини Салаватуліних постраждав від російських обстрілів та мародерства: 

“Зараз там пробитий дах, зламані меблі, всі стіни побиті, стеля повністю впала. В самому будинку видно, що хтось був — всі речі, навіть білизна, перегорнуті. Ми пенсіонери, в такому віці думати про купівлю нової домівки — безглуздя. Війна та складні умови підірвали моє здоров’я, вже 4 місяці я в лікарні. До початку вторгнення рф я важила 74 кілограми, а наразі — 60. Маю проблеми з ногою та хребтом”.

Одна донька Алли живе в Дніпрі, а друга — в Костянтинівці. Саме подружжя зараз у Краматорську, де знімають квартиру за 5 тисяч гривень. Це майже всі їх гроші, тому думають про переїзд до дітей.

Допомогти жінці можна за реквізитами: 

4149499153338254 (Салаватуліна А.Я)

Артем Безрук, адвокат:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Після малосімейки нова квартира здавалася хоромами. Тепер все згоріло”. Історія Галини Одинцової