Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Часів Яр

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Два з половиною місяці не виходили з підвалу через постійні обстріли”. Історія Алли Салаватуліної

Донецька область , Бахмутський район , Часів Яр / Черняховського , 45

“Два з половиною місяці ми жили у холодному підвалі через постійні обстріли та вибухи. Це підірвало моє здоров’я, — розповідає Алла Салаватуліна журналісту  “Свій Дім”.

Разом з чоловіком вони понад півроку після початку вторгнення рф залишалися у Часів Ярі на Донеччині. Коли здоров’я погіршилося, а ситуація стала зовсім нестерпною — подружжя пенсіонерів виїхало до Краматорська.

Вже друга втеча від війни

“В нас було щасливе життя в Узбекистані, я там була обласною депутаткою, працювали, жили, все було добре. Наприкінці 80-х років там почався етнічний конфлікт між узбеками та турками-месхетинцями, так звані Ферганські погроми. Через небезпеку для життя ми з чоловіком та двома дітьми втекли далеко на захід в Україну, потрапили в місто Часів Яр на Донеччині, де нам дуже сподобалася, так і залишилися. Це місце стало нашим новим домом. Я працювала в лікарні, а чоловік допомагав розвивати громаду після важких 90-х років та працював на вогнетривкому заводі”, розповідає Алла.

34 роки щасливого життя на Донеччині

“Ми будинок купили одразу як приїхали — в 1989 році, але шукали довго: Слов’янськ, Дружківка, Краматорськ. Чоловікові сподобався Часів Яр, та й ціни тут були меншими за ті міста. Придбали ми його за 13 тисяч 500, на той рік — це була серйозна сума. Велика площа — 75 квадратів, 3 спальні, зала, вітальня, кухня.  На території ще один будинок був. Ми всі жили разом: я з чоловіком, 2 доньки, мама чоловіка й мої батьки. Коли придбали, то він був порожній та без ремонту. Ми самі все робили й купляли: підлога, шпалери, меблі й техніка”, — розповідає Алла.

Нове житло ми ніколи не купимо й не збудуємо

Будинок родини Салаватуліних постраждав від російських обстрілів та мародерства: 

Зараз там пробитий дах, зламані меблі, всі стіни побиті, стеля повністю впала. В самому будинку видно, що хтось був — всі речі, навіть білизна, перегорнуті. Ми пенсіонери, в такому віці думати про купівлю нової домівки — безглуздя. Війна та складні умови підірвали моє здоров’я, вже 4 місяці я в лікарні. До початку вторгнення рф я важила 74 кілограми, а наразі — 60. Маю проблеми з ногою та хребтом”.

Одна донька Алли живе в Дніпрі, а друга — в Костянтинівці. Саме подружжя зараз у Краматорську, де знімають квартиру за 5 тисяч гривень. Це майже всі їх гроші, тому думають про переїзд до дітей.

Допомогти жінці можна за реквізитами: 

4149499153338254 (Салаватуліна А.Я)

Артем Безрук, адвокат:

Пошкодження будинку пані Алли внаслідок артобстрілу міста Часів Яр з боку російських військ є грубим порушенням міжнародного права. Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) кваліфікує подібні інциденти як воєнні злочини, а саме: умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.


Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.


У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Після малосімейки нова квартира здавалася хоромами. Тепер все згоріло”. Історія Галини Одинцової

Олександр Забродін / 14.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової