“Дуже хочеться додому, але дім розбитий і поруч фронт”. Історія Ольги Берестової

Від селища Новоселівка до Лимана близько 15 кілометрів. Там, до великої війни, жила багатодітна родина Берестових. Подружжя виховувало чотирьох дітей (найменша з них була під опікою). Двоє дорослих — жили окремо.

Будинок на дві кімнати вони придбали у 2007 році. Поступово добудовувались, щоб всім вистачало місця. Зробили спальню, залу, передпокій, а комору переобладнали під туалет і ванну. Мали п’ять городів, машину, тримали худобу. 

“Волонтери вивезли до Дніпра. А звідти шукали, куди притулитись”

У квітні 2022 року довелося все залишити та евакуюватися, щоб врятувати дітей. Волонтери забирали їх з підвалу. Найменшій донечці було 2,5 роки. 

“Я подзвонила волонтерам, які вивозили людей зі Слов’янська. Через два дні вони забрали нас. Було дуже страшно. Опинилися у Дніпрі, а звідти вже самі шукали куди притулитися. До весни нам дали хату у Полтавській області. А куди далі їхати? Дуже хочеться додому, але дім розбитий і поруч фронт”, — розповіла журналістці “Свій дім” Ольга Берестова.

Про руйнування рідної оселі дізналися від старшої доньки, яка на той час залишалась у Святогірську. Через півроку поїхали у село і побачили побиту хату. 

“Приїхали. Дах розбитий, у залі впала стеля. Якраз там, де стояло дитяче двоярусне ліжко. Дверей немає, вікон. Коридор зруйнований, стіни побиті дуже. Прильот був прямо у двір. Трохи накрили дім брезентом, а ночували у родичів. З гаража витягли все до останнього гвіздка. Машина стоїть розбита. Нам довелося купити нову, бо дітей треба возити то до лікарні, то ще кудись”, — розповідає жінка.

Єдине, що врятували з дому, це бойлер

Коли їхали з Новоселівки, то схопили лише документи й памперси для молодшої доньки. У новому місті допомагали небайдужі — приносили речі, ковдри, постіль. Ольга посадила картоплю, бо не може жити без городу. Вдома їх було аж п’ять.

Жінка каже, що діти й досі не адаптувались на новому місці — хочуть додому. Старша, яка залишалась у Святогірську, теж приїхала до батьків. 

“Мій дім — моє місце сили. Обожнювала готувати на своїй кухні. Там була барна стійка, чоловік сам зробив. Гарний кухонний гарнітур, вода в хаті”, — пригадує Ольга й не стримує сліз.

У селі залишились близько 340 жителів

Пані Ольга пригадує щасливі дні до війни, коли збиралися усі разом, смажили шашлик. Чоловік працював, жінка господарювала — тримали кіз, качок, курей, кролів. 

“У нас велике селище. Було шість чи сім магазинів, школа з садочком, церква, клуб для дітей. Все побите, клуб тільки вцілів. Нині там залишились близько 340 жителів. Деякі власники магазинів потрохи відновлюються”, — розповідає вона. 

Ще у 2022 році родина подала заяву про пошкодження оселі до прокуратури, потім через застосунок “Дія”.

“Поки — тиша”, — каже жінка. — Чоловік вже готовий придбати житло в іншому місті. Аби була компенсація. А я все одно хочу додому”.

Артем Безрук, адвокат:

___________

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: З Лимана довелося виїхати. З собою взяли лише український прапор. Історія Світлани Фесенко