“Це був мій другий день народження”. Як ракетний обстріл Львову змінив життя родини Віри Бойко

“Ми народилися в сорочці. Моїй родині пощастило і, крім того, що ні я, ні діти не отримали поранень, наші кіт та папуги вижили, ще й залишилися неушкодженими деякі речі. Чи правильно казати “нам пощастило”? Я не знаю. Але для нас могло все скластися набагато гірше”, — розповіла журналістці “Свій Дім” львів’янка Віра Бойко, яка втратила квартиру внаслідок російської ракетної атаки.

Від приємних спогадів до ракетного обстрілу

Родина пані Віри придбала квартиру у 2018 році. В той час вона мала абсолютно радянський вигляд, тому що в ній давно ніхто не жив. “Можливо, там останній раз робили ремонт за часів Сталіна”, — згадує вона. Того в цю квартиру вкладали сили та любов, бо хотіли в ній жити добре”. 

Але 6 липня, коли Львів здригнувся від ракетного обстрілу, приємні спогади, пов’язані з цією квартирою, замінились звуками вибухів.

Віра згадує, що в ту ніч вона і троє її дітей були вдома у своїх ліжках, а її старша дочка Яна ночувала в цей час у батька. 

“Я прокинулась від сигналу тривоги. Зазвичай, я повертаюсь на інший бік, говорячи “й****а р****я”, але тут щось спрацювало, я уважно читала повідомлення в телеграмі, що летить і куди”, — згадує пані Віра.

“Всюди пил, винесені рами та погнуті вхідні двері”

Після першого “прильоту” вона взяла свого малого сина, замотала в ковдру і понесла у ванну. Як тільки закрила двері, пролунав ще один вибух, і в її руках залишилася лише ручка від дверей. Вона згадує, що всюди був пил, винесені рами та погнуті вхідні двері, котрі завалило цеглою. 

“Мої тринадцятирічні двійнята вискочили в коридор. Я дуже швидко вдягала малого, і збирала документи. Я чула крики з-під завалів, горів сусідній будинок і там кричали люди. Я кричала з вікна: Допоможіть відкрити двері! Двері завалило! Тут троє дітей! Прибігли хлопці, наші сусіди, і звільнили двері”, — розказує вона.

Після того, як Віра відправила чоловіка і дітей вниз, то збирала речі та шукала кота. Вона зізнається, що “попри те, що забрала парфуми, геть забула про грошову “заначку”, бо думала лиш про те, як знайти нашого кота”.

Третій приліт вони почули, коли вирішили бігти в парк. В цьому парку вони й простояли до кінця тривоги. Після цього Віра повернулася на своє подвір’я, де шукала кота, говорила зі слідчим, спілкувалась з ДСНС. На наступний день, знайшли цілими й кота, й папуг — їх повернули рятувальники. 

Як місцева влада допомагає постраждалим

Будинок пані Віри зараз в нежитловому стані, але у різних людей різний ступінь руйнувань. Вибухова хвиля йшла таким чином, що у когось квартира повністю знищена, а у когось стоїть абсолютна ціла. Наприклад, у пані Віри на кухні все повністю “винесло”, але у простінку між двома вікнами стояв глечик з водою, який залишився цілим. Загалом, в їхній оселі залишилося багато вцілілих речей — одяг, посуд, пральна машина. Всі ці речі їм вдалося забрати.

За її словами, міська рада йде назустріч всім постраждалим, і як виявилося, цей будинок належить до буферної зони ЮНЕСКО. 

“Нам обіцяють відновити житло, а зараз вже майже розібрали всі завали. Міська рада людей на вулиці не лишила. Наприклад, ми винайняли квартиру і нам компенсують її оренду. Крім того, міська рада комунікує з людьми й раз на тиждень проводять засідання, куди приходять місцеві та розв’язують нагальні питання, хоча строки відбудови поки не відомі”, — розповідає вона. 

Пані Віра разом з родиною вже переїхали в нове житло. Але все ще “живуть на валізах”, бо речі не розібрані. Сама Віра одразу вийшла на роботу, бо робота відволікає від різних думок.