“Відновлювати все буде важко, але додому хочеться”. Історія Андрія Свинаренка

Андрій Свинаренко з дитинства жив в одній з багатоповерхівок Сєвєродонецька, але завжди мріяв про власний будинок. У 2013 році придбав оселю у житловому районі Щедрищеве, яка стала для нього справжнім місцем сили.

Останній раз у своєму домі Андрій був за два тижні до повномасштабного нападу росії, а влітку дізнався про руйнування.

Згорів будинок Андрія та його сусідів

“У червні подзвонив сусід і сказав, що мій та його будинки згоріли, а город усіяний болванками від “градів”. Він дивом встиг вискочити з дому. Цього дня вогонь повністю знищив і оселю переселенців з Луганська, яку вони збудували з SIP панелей”, – розповів Андрій журналісту “Свій дім”.

Чоловіку найбільше хотілось забути все, як страшний сон. Але як викреслити з пам’яті те, чому присвятив майже 10 років свого життя. 

На першому поверсі великого дому були дві кімнати (в одній Андрій хотів зробити гардеробну), зала з каміном, кухня, котельня та санвузол, ванна. На другому, який побудував згодом, одна цілісна кімната. Її планували розділити на дві – гостьову та дитячу. 

Жити у домі набагато краще, ніж в квартирі

“Жити у домі набагато краще, ніж в квартирі. Коли приходиш після нічної зміни, а сусіди роблять ремонт, працює перфоратор. Ти ж їм нічого не скажеш, а хочеться просто поспати у тиші”, – каже він.

Велика війна змусила Андрія та його рідних покинути Луганщину. Батькові про руйнування сказали не відразу, а лише за два місяці.  

“Спочатку він впав у депресію, а потім “відпустило”. Життя продовжується і це головне”, –  каже Андрій.

Читайте ще: Спочатку – Луганськ, потім – Сєвєродонецьк. Історія двічі переселенки Софії Рєзник