“Листи” на стіні дому, які не встигли прочитати. Історія Аліни Кривов‘яз

Аліна Кривов’яз у момент повномасштабного вторгнення росії була на роботі у Польщі. У затишному будинку в Ірпені залишилась її родина, яка наприкінці лютого вимушено виїхала з-під обстрілів. 

Свій будинок з каміном

“Будинок купили батьки. Це була мрія тата, мамина мрія — камін. Він зробив його власними руками, а потім почав створювати другий та третій поверхи”, – розповіла дівчина проєкту “Свій Дім”.

Оселю почали добудовувати у 2014 році

“Пам’ятаю, як несподівано за всіма прогнозами пішла злива. Ми тоді зняли дах, тому що нас залило і потрібно було ще й поновлювати перший поверх. Батько тоді казав: “Ну, нехай це буде найстрашніша перешкода””, – пригадує дівчина.

Тато Аліни, вже будучи хворим, все одно щось будував, майстрував і вдосконалював. Він робив все, щоб дружині, двом синам й дочці було затишно в рідній оселі. У 2020 році чоловік помер від раку мозку, а місце його сили зруйнували російські окупанти.

Як вони любили свій будинок. У кімнаті Аліни стіна біля ліжка була розмальована півоніями, її улюбленими квітами.

Серцем будинку була кухня

Кухня була серцем будинку, де мама завжди готувала щось смачненьке. У кімнаті батьків було багато картин доньки, а у молодшого брата – незвичайні шпалери.

“Коли тато робив ремонт, він запропонував написати на стінах щось на кшталт невеликих листів. Кожен із нашої родини це зробив. “Листи” були у важкодоступних місцях, щоб не кидалися у вічі. Ми хотіли прочитати їх колись у майбутньому, коли знову оголимо стіни. Тепер уже не можемо. Дякую “рускій мір””.

Мамі Аліни з молодшим братом довелося виїхати з Ірпеня. Так і опинилися у Польщі, де донька орендувала квартиру. З собою взяли мінімум речей, бо думали, що скоро повернуться.

“Ми всі хочемо додому, особливо мама. Їй погано без Ірпеня. Тож дуже чекаємо Перемоги, щоб відновлювати своє життя”, – каже Аліна.