Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут

Історії, які ви нам розповіли
Заклад освіти

Бахмутська школа мистецтв №1. Місце, де більше не чути музику

Донецька область , Бахмутський район , Бахмут

Ансамбль історичних будівель Бахмутської школи мистецтв №1 складається з двох будинків — особняка Якова Абрамовича Смоленського та Комерційного клубу. Обидві будівлі мали історичну та художню цінність, були невід’ємною частиною архітектурного центру Бахмута. З середини 1960-х років тут працювала дитяча музична школа. Допоки у 2022 вона не була знищена російською армією. 

Приватний особняк Якова Абрамовича Смоленського побудований у середині 1890-х роках у стилі модерн. На кованих ґратах збереглися ініціали власника (ЯАС) та можливий рік побудови — 1894. У 1908 році будинок Якова Смоленського оцінювався у 5200 царських рублів.

Бахмутська школа мистецтв

Сам Яков Абрамович Смоленський належав до єврейської купецької родини, але на відміну від свого брата, старшини Комерційного клуба Георгія Абрамовича Смоленського, він здобув медичну освіту.

У 1879 році Яків Абрамович закінчив медичний факультет Харківського університету, надалі працював дільничним лікарем Олександро-Шультинської волості, обслуговував вогнетривкі заводи Часового Яру, а згодом працював лікарем Бахмутської земської лікарні.

У 1901 році був головою будівельної комісії зі спорудження Громадської Єврейської лікарні, яку збудували за кошти добровільних пожертв відомих у місті євреїв-промисловців та купців. Призначалася вона для потреб всього міського населення без поділу за національністю та релігією.

Фото Григорія Соколовського

Комерційний клуб побудований у 1912 році, у ньому поєднуються риси стилів історицизму та модерну.

“Побудована наприкінці XIX століття, ця будівля майже стовідсотково зберегла свій автентичний фасад разом з металевим дашком і балконом. Її можна по праву назвати архітектурною перлиною старовинного Бахмута”, — говорить Григорій Соколовський, науковий співробітник КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Григорій Соколовський, науковий співробітник КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”

До 1917 року тут знаходився комерційний клуб і невеликий приватний готель з “номерами”. У Комерційний, або як його ще називали купецький, клуб дуже любили ходити бахмутські “товстосуми”. Серед них були купці, промисловці, заможні чиновники й навіть деякі члени Бахмутської земської й повітової управи.

На той час це був такий собі неофіційний центр бахмутського богемного життя, де можна було неформально спілкуватися, обмінюватися плітками, смачно поїсти та послухати музику. А також пограти в карти на гроші. Інколи в клуб навідувалась поліція, щоб оштрафувати деяких азартних гравців, а після таких візитів клуб на деякий час закривався, але за два-три тижні відкривався знову.

Відомо, що у лютому 1909 року за гру в карти на гроші поліцією був оштрафований промисловець Веніамін Григорович Французов, разом із купцями Георгієм Смоленським, Георгієм Чехіровим та нотаріусом Йосипом Томашевським на 500 рублів.

У 1930-ті роки в будинку розташовувалась міська міліція, а після Другої світової війни — методичний кабінет партійно-політичної освіти, пошта та телеграф.

З середини 1960-х років у двох особняках почала працювала дитяча музична школа.

Фото: bahmut1571.com, 1970-ті роки

Автор: Анатолій Миколаєв

Бахмутська школа мистецтв — найстаріша школа Донеччини

Вона заснована у 1903 році випускницею Віденської консерваторії Аделью Мерейнес.

Адель Мерейнес, донька відомої у Бахмуті родини Давида та Розалії Мерейнес, власників фотосалону, свого часу стала засновницею музичної школи у Бахмуті та ініціаторкою музично-драматичного товариства.

Імовірне фото Адель Давидівни Мерейнес — засновниці музичних курсів у м.Бахмут

Фото: https://www.artschool.co.ua/

У 1903 році випускниця Віденської консерваторії відкрила в Бахмуті приватну музичну школу з трирічним курсом навчання.

Основними предметами були:

  • гра на музичних інструментах;
  • спів соло;
  • хоровий спів;
  • теорія та історія музики;
  • спільна гра.

Школа організовувала домашні та публічні концерти, а також музичні вечори. Зі школи Мерейнес вийшли багато відомих надалі музикантів та викладачів музики.

Вже за радянських часів випускники школи Адель Мерейнес Н. Французова, І. Ротенберг та Р. Коган продовжили бахмутські традиції музичної освіти та стали біля витоків Бахмутського (Артемівського) музичного училища.

Випускники школи мистецтв

“Будівля цікавила і надихала учнів. Ми дуже багато розказували про її історію. Завжди святкували день народження нашої школи. 8 січня школі виповнилось 120 років. У нас у школі висіли стенди, на яких показані всі будівлі, які займала школа, у нас є історія про Адель Мерейнес, яка заснувала нашу школу. І про історію будівель. Але інформації дуже мало, вона була розміщена в міському архіві, який розташовувався в ДК Мартинова, тоді в Народному домі. І цей Народний дім згорів в 1942 році”, — говорить Євгенія Гринь, директорка Бахмутської школи мистецтв №1.

Євгенія Гринь, директорка Бахмутської школи мистецтв №1

У 2004 році будівлям мистецької школи надали статус щойно виявлених об’єктів архітектурної спадщини місцевого значення.

З 24 лютого 2022 року через повномасштабну війну росії проти України школа перейшла на дистанційний режим роботи.

Знищення унікального архітектурного ансамблю

Уперше будівлі зазнали пошкоджень ще на початку липня 2022 року. Після ракетного обстрілу були розбиті вікна, пошкоджені класи та концертна зала.

Російський військовий у Бахмуті

23 грудня ворожий снаряд потрапив до кутової частини школи на рівні другого поверху. На щастя, після вибуху не виникла пожежа. А вже 13 лютого 2023 року снаряди потрапили до будівлі колишнього Комерційного клуба.

“Перекриття в будівлі були дерев’яні, тому вона і згоріла так швидко. Все у ній було дерев’яне всередині. Ми приділяли багато уваги пожежній безпеці, стояла пожежна сигналізація. Чого боялися — те і трапилося, але не з нашої волі. Якщо фасад залишиться, то інше можна прибудувати. Все можливо, особливо при великому бажанні”, — додає Євгенія Гринь.

Автор тексту – Михайло Кулішов

Цей матеріал створений у рамках спецпроєкту “Бахмут. Свої пам’ятки” спільно із платформою Свої. 

Якщо ви хочете поділитися власними спогадами про оселю або заклад, які зруйнувала армія рф – заповніть коротку анкету https://bit.ly/sviydim.

admin / 31.08.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко