Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію

Понад 80 видів тварин в Україні знаходяться на межі зникнення і через воєнні дії можуть вимерти. Такі дані озвучив засновник всеукраїнського гуманістичного руху UAnimals Олександр Тодорчук. Російські військові обстрілюють національні заповідники та природні парки, знищуючи тварин, які занесені до Червоної книги. Антропогенний фактор вплинув на популяцію та місце проживання деяких видів, а на тимчасово окупованих територіях фіксують промислове вбивство тварин та птахів. 

«Тузлівські лимани» — національний природний парк, розташований на південному заході Одеської області. Єдиний в Україні заповідник на Азово-Чорноморському узбережжі, що працює та не був окупований армією рф, розповів начальник наукового відділу національного природного парку Іван Русєв.  Тут живуть унікальні тварини, птахи та ссавці, зокрема ті, які занесені до Червоної книги України. До початку повномасштабної війни на узбережжі природного парку викидало 3-4 мертвих дельфіни на рік, нині ця цифра збільшилася в 10 разів. 

Національний природний парк «Тузлівські лимани» в Одеській області

Фото: Сайт національного природного парку

Помирають від бомбардувань, підриваються на мінах та страждають від контузій — як нині живуть дельфіни Чорного та Азовського морів 

«До початку повномасштабної війни ми знаходили в середньому три дельфіни на 44 км узбережжя «Тузлівського лиману». Вони були або з відрізаними плавцями, або зі слідами сіток, що давало нам інформацію про дії браконьєрів. Від початку збройної агресії лише на 6 км, на яких нам дозволили працювати військові, ми знайшли 52 мертвих ссавців», — розповів начальник наукового відділу національного природного парку «Тузлівські лимани», доктор біологічних наук Іван Русєв.

Іван Русєв, начальник наукового відділу національного природного парку «Тузлівські лимани»

Фото: ФБ-сторінка Івана Русєва

За словами науковця, від початку повномасштабної війни вже загинуло понад 50 тисяч китоподібних трьох видів: це звичайний дельфін, афаліна та так звана азовка. Одна з причин гибелі  — вплив сонарів, тобто гідролокаторів військових кораблів або судмарин рф. Ці пристрої випромінюють надпотужні хвилі, що вражають акустичну систему дельфінів. Внаслідок чого тварина втрачає здатність орієнтуватися у морі, відокремлюється від зграї та не може вполювати собі їжу.

Тіла мертвих дельфінів, яких винесло на узбережжя парку «Тузлівські лимани»

Фото: ФБ-сторінка Івана Русєва

«За кілька днів вони втрачають вагу. І далі, або дельфін помирає одразу, або він автоматично починає використовувати свої внутрішні жири і гине від отруєння хімічними сполуками, що там містяться», — каже Іван Русєв.

Ще однією причиною загибелі дельфінів стає мінування. Тварини підриваються на протикорабельних мінах, що були встановлені в Чорному морі. Як розповів Іван Русєв, колеги з Румунії фіксували випадки, коли ссавці мали опіки від фосфорних снарядів. Також велика кількість дельфінів загинула внаслідок бомбардувань в Чорному морі. 

Тіло мертвого дельфіна, якого винесло на узбережжя національного природного парку «Тузлівські лимани»

Фото: ФБ-сторінка Івана Русєва

«Коли бомба падає в море, а неподалік знаходяться дельфіни, вони миттєво піднімаються на поверхню моря. Тварини отримують хворобу Кесонна, яка притаманна водолазам. Вони швидко піднімаються з глибини, азот дуже швидко виходить з капілярів і розриває ці капеляри. Внаслідок  цього може статися інфаркт міокарда», — констатує доктор біологічних наук Іван Русєв.

Такого антропогенного впливу на природу не було навіть за часів Другої світової війни, каже Іван Русєв. Проте зазначає, що цьогоріч із воєнним затишям у морі позитивно змінилась ситуація і на території національного парку. Зокрема, такої кількості мертвих ссавців науковці не спостерігають.

Натомість дослідити навіть приблизну цифру загиблих дельфінів у водах Азовского моря нині неможливо, через окупацію територій. 

Як розповів директор Приазовського національного природного парку Дмитро Воловик, ситуацію там вони вивчають завдяки інформації від місцевих жителів та аналізуючи звіти російських джерел. Достеменно відомо, що через шумові хвилі та хімічні забруднення популяція ссавців знизилась, дельфіни отримують контузії і втрачають здатність використовувати природну ехолокацію. Стресові умови, в яких опинилися дельфіни в Азовському морі, також негативно впливають на їхню здатність до розмноження. В умовах постійного шуму та забруднення води, вони стають менш активними у пошуках партнера, а вагітні самки можуть втратити потомство через високий рівень стресу.  

Дмитро Воловик, директор Приазовського національного природного парку

Фото: ФБ-сторінка Дмитра Воловика

Як рятувати дельфінів після закінчення війни  

У 2022 році співробітниками  природного парку «Тузлівські лимани», зокрема Іваном Русєвим, були розроблені пропозиції щодо збереження дельфінів після закінчення війни. Перше — це створення морських резервуарів навколо острова Зміїний (3,6 км²). Ця територія надважлива для розмноження та  відтворення дельфінів. Туди вони припливають з глибин Грузії, Туреччини та  Криму в березні, і перебувають там до кінця жовтня. Друга складова — реабілітаційний центр для ссавців. Там тварини, яких утримували в дельфінаріях, зможуть в природних умовах комунікувати з дикими ссавцями, вчитися самостійно ловити рибу та орієнтуватися в морі, розповів біолог Іван Русєв.

Іван Русєв, біолог

Фото: ФБ-сторінка Івана Русєва

«Реабілітаційний центр — це така велика акваторія,  штучно створена на Пересипі, яка має огорожу з отвором, аби залишалася комунікація з дикими дельфінами. Через кілька місяців вони наново всьому навчаться і зможуть пересуватися в морі. Це ненормально, що в Україні досі функціонують 18 дельфінаріїв», — зазначає науковець.

Ще однією складовою є боротьба з браконьєрством. Як розповів Іван Русєв, до повномасштабної війни співробітники заповідника провели власне, неофіційне розслідування, та з’ясували, що рибаки встановили понад 3 тисячі км сіток на камбалу – калкана. Туди потрапляють ссавці та гинуть. За словами науковця, дії браконьєрів можуть значно вплинути на відтворення популяції дельфінів. 

Перегузня, бабак та хохуля: червонокнижні тварини можуть зникнути через війну 

Невелика за розміром, хижа тварина зі строкатим хутром — так в науковій літературі описують перегузню з роду куницевих. Мешкає вона переважно у степовій Україні: Донецькій, Луганській та Запорізьких областях. За розмірами не більша за маленьке кошеня, проте може шипіти та сильно кусатися. Полює тварина вночі, харчується гризунами: мишами, ховрахами та сліпаками. У перегузні є здатність «впадати в кому» і вдавати смерть, при цьому вона виділяє специфічний секрет із неприємним запахом, а коли мине небезпека, тварина відновлює життєдіяльність.

Перегузня степова 

Фото: discovery

До повномасштабної війни перегузня була на межі зникнення через часті полювання на неї. Тому вона включена до Червоної книги як вид зі статусом “рідкісний”, і наразі в країні налічується  майже 100 особин перегузні. Через те, що місцем проживання тварини є зона активних бойових дій, хижак опинився на межі повного зникнення, розповідає доцентка кафедри зоології та екології тварин біологічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна Тетяна Атемасова. За її словами, військові дії можуть призводити до руйнування природного середовища проживання перегузні через бомбардування, пожежі, забруднення, знищення рослинності та зміну ландшафту. Як наслідок — зменшення доступних місць для проживання та полювання. Також знизилась кількість тварин, якими харчується перегузня. Таке порушення екосистеми впливає на ланцюги живлення. 

«Наслідки бойових дій — це цілий комплекс. Ну перше — це забруднення території. Всі снаряди, вибухівка вони нікуди не зникають, а  включаються в кругообіг, що спричиняє забруднення всього ланцюга живлення.  Перегузні зараз дуже важко. Часто бачу, як наші бійці рятують ту тваринку. Вона і так рідкісна, ще ж хижак, а хижаків багато не буває», — розповіла Тетяна Атемасова. 

Тетяна Атемасова, доцентка кафедри зоології та екології тварин біологічного факультету ХНУ ім. Каразіна 

Фото: особистий архів Тетяни Атемасової

Аби привернути увагу до проблеми зникнення червонокнижної тварини — перегузні, Національний банк України у 2017 році випустив монету номіналом в 10 гривень із зображенням цього рідкісного степового хижака.  

Монета номіналом 10 грн, присвячена перегузні

Фото: сайт Національного банку України 

Воєнні дії змінили звичне життя ще для однієї степової тварини — бабака. Цей гризун живе у норах, харчується ягодами, мохом, корінням та іншими рослинами. Взимку перебуває у сплячці. Тварина також занесена до Червоної книги України. 

Бабак Тимко III

Фото: ФБ-сторінка ХНУ ім.Каразіна

Найвідоміший в Україні бабак Тимко живе на біостанції Харківського національного університету імені Каразіна та щороку віщує про прихід весни. Як розповіла доцентка кафедри зоології та екології Тетяна Атемасова, через обстріли та постійне дрижання землі бабаки стресують і майже не розмножуються. 

«Ці гризуни мають велику амплітуду чисельності. Одного року вони можуть розмножуватись, а іншого — вимерти. Це для всіх гризунів природньо, але додамо до цього антропогенний вплив і це великий ризик. На станції ми спостерігаємо, що немає приросту, немає дитинчат. Причому ні у тих, хто в природі, ні у тих, хто в клітках живе. Бо постійно дрижить земля. У нас будуть великі проблеми», — зазначає Тетяна Атемасова. 

Воєнні дії впливають й на зимовий сон бабаків. Через шум та дрижання землі тварини прокидаються раніше, а це негативного впливає на їхнє здоров’я, виживання та розмноження. 

За словами Тетяни Атемасової, аби зберегти ці види тварин потрібен комплексний підхід. Але перше —  це припинення воєнних дій. 

«Коли з біоценозів уходить людина, природа поступово поновлюється. Починається процес рівноваги. Звісно, є такі місця, що навіть після війни ми туди роками не зайдемо  —  там все заміновано. Тому все буде робитися поступово», — зазначає вона.

Назавжди може зникнути й найдавніша представниця сучасної фауни Європи—хохуля. За своїм способом життя тварина схожа на ондатру, має 20 см в довжину та живе переважно у воді. 

Хохуля

Фото: з відкритих джерел

Найстаріші рештки хохулі, які знаходили на території Європи, датуються періодом міоцену, тобто мільйони років тому. Ця тварина змогла адаптуватися до сучасних умов, проте вибаглива до місця проживання. Хохуля любить заплавні озера та русла річок. Вхід до нори робить під водою, а самі помешкання на суші. Ціла родина може накопати собі ходів на 20 метрів. Харчується вона малюсками, лататтям, личинками комах, п’явками та рибою. Раніше хохулі жили в річках західної Європи, нині там їх не побачити. Оселилися вони й на території колишньої російської імперії. Там напередодні Першої світової війни шкури цих тварин продавали по 100 тисяч на рік. Через масові полювання хохуля почала вимирати. У часи Радянського союзу популяцію намагались відновити, створивши штучні умови. В Україні ця рідкісна тварина зустрічається виключно на Сумщині, йдеть у дописі на фейсбук сторінці UAnimals.

«Є фотографії хохулі в притоці Сейму, річці Вир — там точно була невеличка популяція», — говорить дослідник Олександр Ємець.

Хохуля вимоглива до умов життя, тому погано переносить зміну клімату, може не пережити посуху. Тварина не живе поблизу людей, її лякають сторонні звуки. На їхнє життя випливає і зміна рівня води, і забруднення водойм. Найбільше війна вплине на популяцію хохулі в річці Вир на Сумщині.  

«Тварини живуть у річці поблизу сіл Старі Вирки, Нові Вирки, Бояри-Лежаче, Рижівка. Зараз там пекло. Туди летить усе підряд і вибухає. Від бідної Рижівки нічого вже не залишилося. А біля Рижівки помічали хохулю, і вона десь там і живе», — йдеться у дописі на фейсбук сторінці UAnimals.

Ілюстративне зображення хохулі в умовах війни

Фото: ФБ-сторінка UAnimals

Хохуля покидає своє звичне місце проживання через шум, вибухи та коливання землі. Тим паче, що коли вибухову хвилю приймає вода, живі організми страждають від гідродинамічного удару, тобто отримують контузії. 

«Якщо це повторюється регулярно, для тварини це катастрофа. А оце регулярно вже триває два роки. Хохуля ж дуже обережна тварина. Там, де біля води пасуться корови, хохулі не буде. Де всього-на-всього корови, а тут снаряд», — зазначають представники UAnimals.

Останні роки місцеві фіксували хохулю на річці Сейм. Нині ж на ділянки, де проживає ця тварина ніхто, крім військових дістатися не може. Адже зона під активним ворожим ударом.  

Як зазначають представники всеукраїнського гуманітарного руху UAnimals, до кінця бойових дій на Сумщині говорити про збереження хохулі зарано. 

«Це ж родзинка, це козирна карта нашого ландшафтного парку. Це тварина з минулих епох. Якщо росіяни підуть з нашої землі, ми проведемо дослідження. Тоді буде ясно, що можливо зробити, аби спочатку зберегти популяцію. І ситуація виправиться. Треба зберегти цю унікальну тварину, яка залишилася у нас тільки на Сумщині», — йдеться у дописі.

«Порахувати точну кількість вбитих тварин неможливо»: як військові рф знищують природні заповідники на ТОТ

Приазовський національний природний парк

Фото: ФБ-сторінка Дмитра Воловика

На узбережжі Азовського моря у Запорізькій області російські військові розмістили воєнні бази та полігони. За словами директора Приазовського національного природного парку Дмитра Воловика, окупанти цілеспрямовано розстрілюють птахів у заповідній зоні. 

«Російські військові розстріляли зграю птахів з мінометів. Серед птахів, що загинули, є лиски, качки, також зустрічаються червонокнижні гуси та лебеді. Перемелені тіла прибило під Атманайську дамбу. Але сказати напевно, скільки вони вбили, неможливо» , — розповів Дмитро Воловик.

Також окупаційні влада надає дозволи на промисловий відстріл тварин в заповідних зонах. Зокрема, це вбивство оленів. 

«Є інформація, що на острові Бірючий, з яким ми ділимо піщану косу, здійснювався промисловий відстріл оленів. Місцеві розповідали, що тіла вивозили “Уралами”», — повідомив Воловик.

Російські військові вщент знищили півострів Підкова, який знаходиться на території  заповідника Алтагир. Він вигорів внаслідок артобстрілу. Така сама ситуація зі сторони сіл Гірсівка та Вікторівка. Там спалили червонокнижний заказник — заповідну зону.  

«Поки там окупанти, то важко казати про захист цих територій. Коли ми матимемо змогу туди потрапити, я думаю, будуть розроблені програми по відновленню національного парку», — зазначає Дмитро Воловик. 

Чи можливо знизити антропогенний вплив поки триває війна?

За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України через військову агресію рф постраждало 1970 об’єктів природно-заповідного фонду, а це майже 1,24 мільйони гектарів. Через постійні обстріли порушені геологічні та гідрологічні властивості територій, гинуть рослини і тварини, йде руйнування екосистем, забруднення ґрунтів, відбувається втрата біорізноманіття. 

Науковці національних заповідників сходяться на думці, що допоки війна триватиме, то відновити природній баланс практично неможливо. Нині на деокупованих територіях проводять дослідження впливу війни на екосистему та розроблять подальші дії для її відновлення. Зокрема, Міндовкілля розробило напрацювання щодо збереження та відновлення цих територій. Серед іншого:

• розмінування: за попередніми даними потребують обстеження та розмінування близько 1,2 мільйони га.
• відновлення та розвиток установ природно-заповідного фонду, які постраждали чи були зруйновані внаслідок військової агресії.
• будівництво не менше 8 регіональних реабілітаційних центрів для диких тварин.
• залучення міжнародної підтримки (вже отримано допомогу від Естонії, Німеччини, Литви, Чехії та інших країн-партнерів).
• довгостроковий моніторинг та дослідження відновлення екосистем та популяцій видів флори та фауни.

В профільному відомстві підкреслюють, що також сподіваються на російські репарації після війни та допомогу від країн-партнерів. 

“Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win”

Читайте ще: Руїни в VR. Як українські компанії передають масштаби руйнувань