Як Леонід Марущак з командою “Музей відкрито на ремонт” рятують артефакти на сході України

Вінницький історик Леонід Марущак та за сумісництвом голова громадської організації “Музей відкрито на ремонт” з 2014 року почав досліджувати східну частину України. Також на хвилі Майдану він залишив комерційний PR і присвятив себе комунікаціям,  ставши керівником мистецького напрямку в Українському кризовому медіа-центрі. До повномасштабного вторгнення рф Леонідом з групою однодумців їздив по музеях на сході України та впроваджував нові види наукової, просвітницької та виставкової роботи. Після 2022 року у активістів було важливе завдання та випробування — врятувати скарби музеїв від знищення російськими снарядами або окупації. Тоді вони зіткнулися з небезпекою обстрілів, людською байдужістю та банальною недбалістю працівників профільних інституцій.

Про те, як волонтери рятують скарби Луганщини та Донеччини, читайте в матеріалі журналістів “Свій Дім”.

Знайомство зі східною частиною України

В 2015 році Леонід ініціював створення регулярної культурно-мистецької резиденції «НадБогом» на базі Вінницького широкоформатного кінотеатру. Ідея була зумовлена ухваленим того року декомунізаційного законодавства. Учасники та організатори першої хвилі проєкту “НадБогом” стали кістяком мистецької самоорганізації “ДЕ НЕ ДЕ”, на базі якої згодом й було створено ініціативу “Музей вікрито на ремонт”. 

“Поясню людям, щоб вони не думали, що це якесь святотатство. Бог — це історична назва річки Південний Буг, над якою знаходиться Вінницький широкоформатний кінотеатр”, — каже Леонід.

Леонід разом з командою ГО “Музей відкрито на ремонт”

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

З 2015 року в рамках діяльності “ДЕ НЕ ДЕ” відбулися перші поїздки по містах Донецької та Луганської областей з різними виставковими проєктами. Також Леонід з однодумцями проводили триденні воркшопи “ДЕ” у Словʼянську, Маріуполі та Сєвєродонецьку на тему декомунізації. 

“Тоді ми з колегами намагалися зрозуміти та усвідомити, що сталося й чому росія напала на Україну? В процесі роздумів виникло питання: “А як багато взагалі ми знаємо про Луганщину та Донеччину — про Донбас, якщо узагальнити? Тоді, після подій 2014 року, я був у розпачі та розчаруванні від самого себе. В Криму було багато знайомих, які могли пояснити мені й розказати причинно-наслідкові зв’язки того, що відбувається. Але нікого в Луганську або Донецьку, щоб зорієнтувати щодо тамтешніх подій. Так ми організували польові дослідження та експедиції для пошуку відповідей”, — розповідає Леонід Марущак.

Просто приїхали в конкретне місто й почали питати людей про життя, думки, історію, про все те, що відбувалося навколо. Першою локацією був ринок, бо це головне місце активності та центр комунікації. Потім прийшло усвідомлення, що все, що нам треба знати — є в музеях

“Це був 2015 рік, міста тільки деокуповані, складна ситуація, місцеві налякані, особливо присутністю таких туристів. А ми приїздили великими групами молоді, здебільшого у складі сучасних українських художників та митців. Саме тоді й зʼявився фундамент проєкту “Музей відкрито на ремонт”, який почав впроваджуватись у 2016 році на базі Словʼянського та Лисичанського краєзнавчих музеїв. Ми хотіли, щоб люди з різних куточків України, знання яких про схід обмежується стереотипами, знали куди йти, до кого звернутися та де шукати інформацію. Словʼянський музей обрали, зважаючи на виявлені нами колекції робіт керамістки Наталії Максимченко. А Лисичанський музей, зокрема його колектив та колишня директорка Ніна Бондар, самі проявили активність та приєдналися до пілотного проєкту”, — розповідає Леонід.

Панорама екпозиції Слов’янського краєзнавчого музею

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

“Музей відкрито на ремонт” — це не традиційні косметичні нововведення із заміною вікон чи дверей, а впровадження якісно нових методів та форматів функціонування закладу. Це як виставкова діяльність, так і зберігання експонатів, а також дослідницька, просвітницька та комунікаційна функції. 

“Ми намагалися реорганізувати роботу цих комунальних установ. Створити такі формати, які б наблизили їх до громадян, особливо до молоді. Змінити стереотипи про музеї, що склалися в минулому столітті”, — говорить він.

На початок 2022 року у проєкті “Музей відкрито на ремонт” налічувалося понад 80 активних учасників-музеїв по всій Україні. Ще близько 200 закладів періодично брали участь.

Один з яскравих прикладів — це робота з Лисичанським міським краєзнавчим музеєм. Тодішня директорка закладу Ніна Бондар познайомилася з Леонідом на виставці ікон, а згодом побачила проєкт та захотіла долучитися.

Ніна Бондар та Леонід Марущак під час співпраці

ФОТО: В’ячеслав Непран

“Це був революцій підхід — сучасні види роботи. Фактично ми змінили експозицію, додали нові елементи. Ідеї були відвертими, не всі наші колеги спочатку зрозуміли їх, але головна увага була зосереджена на залученні молоді“, — розповідає Ніна.

“Складовою частиною була й виставка про Світлоград — так колись радянська влада хотіла назвати нове місто, об’єднавши агломерації Сєвєродонецька, Лисичанська та Рубіжного. Експозиція розповідала, як могло б виглядати місто в реальності  — транспорт, комунікації, благоустрій тощо. Також серед перлин — вуглина Вови Воротньова, з якою художник пройшов пішки зі свого рідного міста Червонограда до Лисичанська, несучи із собою зразок вугілля із західноукраїнського Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну до східноукраїнського Донбасу. Мистецька акція символізувала об’єднання заходу зі сходом. Також була абстрактна картина художниці Дани Брежнєвої, над якою треба була постояти й подумати — що саме майстриня хотіла нею сказати. Тобто ця експозиція була викликом для невеликого провінційного музею — перегорнути самі принципи роботи”, — розповідає колишня керівниця Лисичанського міського краєзнавчого музею Ніна Бондар.

Також завдяки підтримці проєкту “Музей відкрито на ремонт” заклад облаштував виїздну лабораторію, з якою співробітники проводили екскурсії. 

“Ми придбали високоякісний мікроскоп, за допомогою якого діти могли досліджувати різні матеріали — волосся, шкіру, комах тощо. Це був фурор”, — каже Ніна.

Панорама екпозиції Лисичанського міського краєзнавчого музею

ФОТО: власний архів Ніни Бондар

Повномасштабне вторгнення та порятунок цінностей

У лютому 2024 року, за два дні до повномасштабного вторгнення, Леонід разом з командою та тодішнею заступницею міністра культури Катериною Чуєвою ініціювали проведення онлайн зустрічі для учасників проєкту “Музей відкрито на ремонт” та представників профільного міністерства.

“Ми не хотіли нагнітати, але треба було бути чесними й готовими до будь-якого сценарію. Це була розмова про алгоритми поведінки, аби у випадку початку бойових дій запустити евакуацію музеїв, щоб зберегти експонати. Звісно, ніхто ні до чого не був готовий, особливо, враховуючи масштаби вторгнення. Минуло два з половиною роки — важко описати весь той шлях та об’єм зробленої роботи. Порятунок спадщини — процес кропіткий і щоденний. В день повномасштабного вторгнення ми з дружиною евакуювали нашого кота з Києва до її батьків у Моршин. Відразу після цього вирушили до моєї рідної Вінниці. Саме звідти почали планувати й реалізовувати первісні евакуації приватних колекцій з зони активних бойових дій. За цей час ми врятували безліч експонатів. Вони зараз в надійному місці та чекають свого часу, щоб повернутися додому. Звичайно, небезпечно зараз усюди, але їм там точно краще, ніж в зруйнованих приміщеннях десь на сході. Головна мета нашого проєкту — це збереження українського музейного фонду. А війна створила нові виклики. Відповідно ми шукаємо на них рішення”, — каже чоловік.

Леонід Марущак

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

“Була надія, що з досвідом 2014 року, в Донецькій та Луганській областях евакуація музеїв почнеться в перші години вторгнення. На жаль, цього не сталося. В середині березня 2022 року ми зрозуміли, що процес на сході зовсім не відбувається. І це на фоні того, що паралельно з вивезенням приватних колекцій ми доставляли пакувальні матеріали в державні музейні установи. Про безпеку думали лише в контексті історико-культурних цінностей. Мій головний мотиватор був тоді та є досі — це злість”.

“Щоб врятувати експонати з Бахмута довелося ледве не зламувати двері музею”

Коли стало зрозуміло, що саме ті музеї, з якими команда “Музей відкрито на ремонт” активно працювала до того, не організували процес евакуації фондів — вони почали активно діяти в цьому напрямку та рятували артефакти.

“Кожна з експедицій була важкою. Не тільки через безпекову ситуацію, а ще й через постійну брехню людей на місцях. Попри їхні запевнення, що з колекціями все добре, що їх евакуювали або надійно заховали, часто це було неправдою. Наша команда —  це не завжди музейники. Частину з нас музейна спільнота взагалі рідко бачила. Ми просто активні громадяни, які розуміють значення спадщини та її збереження. Лише в травні 2023 року оформили власну однойменну ГО, співзасновниками якої став кістяк самоорганізації “ДЕ НЕ ДЕ”. З самого початку ми принципово не брали й не збирали гроші на евакуацію, розуміючи, що про такі справи не можна звітувати, тому що це конфіденційна інформація”, — каже Леонід. 

Всі евакуаційні процеси відбувалися виключно за рахунок власних вкладень. Інколи друзі та небайдужі громадяни скидали команді донати. Наприклад, на автотранспорт та пальне.

Леонід з дружиною

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

“На даному етапі ми повністю відмовились від зовнішнього та сліпого фінансування чи донатів. Всі процеси ми робимо за рахунок заробітної плати моєї дружини та на волонтерських засадах”.

Аби не нашкодити працівникам музеїв та вивезеним колекціям Леонід Марущак не хоче розголошувати подробиці врятованих цінностей. Журналісту “Свій Дім” розказав лише про кілька епізодів.

“Бахмут, 2022 рік. До місцевих краєзнавців звернувся фотограф, який з 1960-х років документував рідне місто на фотоплівки. Вони попросили нас допомогти з евакуацією фотоархіву, але ми тоді вже були завантажені музейними речами, тому домовилися приїхати наступного дня. Чоловік жив у районі, де на той момент внаслідок боїв вже мало що було цілим — це виїзд з міста у бік Лисичанська. Його звали Василь Анрющенко. Поважний дід, який ледве пересувався по своїй малосімейній квартирі. Чоловік був дуже хворий, все його тіло — в шрамах та ранах, але від евакуації він відмовився. Сказав, що у цьому житті його тримають ці знімки, які треба вивезти й врятувати. Ми трішки поспілкувалися, але ситуація через обстріли стала напруженою”.

“Знову на тому місці я побував вже на початку грудня 2022 року. Від дому дідуся залишилися руїни. Зловив себе на думці, що мабуть я був одним з останніх, з ким пан Василь спілкувався. Згодом мені вдалося дізнатися, що він зараз у Чехії у притулку для людей старшого віку й цілком задоволений умовами”, — розповідає чоловік.

Василь Андрющенко — бахмутський фотограф

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

Бахмут поступово перетворився на поле бою. За словами Леоніда, до місцевого краєзнавчого музею просто перестали навідуватись працівники, які ще залишились в місті, бо було занадто небезпечно. 

“Єдине, що залишалося — це регулярно навідуватись самому. Всі ключі від музею були лише у завідувачки фондів, яка перестала виходити на звʼязок. Паралельно з цим почалося й мародерство, з яким у нас своя війна. Ми відшукали цю жінку й поїхали туди, ключі не підійшли, тому довелося зрізати замок болгаркою. В цей час нас підловила поліція, ми почали домовлятися й пояснювати ситуацію. Врешті-решт змогли забрати з музею все, що бачили. Зокрема, знайшли у сейфі раритетний пістолет”, — говорить Леонід.

Будівля Бахмутського краєзнавчого музею до вторгнення рф

ФОТО: відкриті джерела

Один з врятованих експонатів з Бахмутського краєзнавчого музею

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

Врятувати частину фондів Лисичанського музею допомогла екскерівниця установи

На момент початку вторгнення рф Ніна Бондар вже не займала посаду очільниці тамтешнього музею. Проте жінка допомогла Леонідові та команді врятувати частину експонатів.

Екскерівниця Лисичанського міського краєзнавчого музею Ніна Бондар

ФОТО: власний архів Ніни Бондар

“Льоня з командою приїжджали чотири рази. В державних установах їм відмовляли, бо казали, що це буцімто не на часі. Нова керівниця закладу швидко евакуювалася за кордон, де почала нове життя. Доля експонатів її не турбувала. Тоді Марущак поставив мітки, щоб зрозуміти, чи буває хтось в музеї. Коли приїхав в черговий раз, то побачив, що хтось все ж таки відвідує приміщення. У відчаї він набрав мене, я домовилася з працівниками та Леоніда з командою пустили всередину. Це був вже червень, бої фактично йшли на околицях міста, а вони в цей момент рятували заклад від знищення”, — розповіла Ніна Бондар.

Будівля Лисичанського міського краєзнавчого музею до вторгнення рф

ФОТО: власний архів Ніни Бондар

За словами Ніни, Леонід зміг забрати не більше 10 відсотків речей. Серед унікальних цінностей — багато археологічних знахідок, картини місцевих художників, вироби з кришталю, особисті речі Володимира Сосюри та предмети з експозиції, яку спільно створювали ще під час співпраці в рамках проєкту “Музей відкрито на ремонт”.

Ліногравюра С. Адамовича — один з врятованих Леонідом Марущаком експонатів

ФОТО: власний архів Ніни Бондар

Врятований з Лисичанська кришталевий вироб

ФОТО: власний архів Ніни Бондар

“На жаль, багато чого не вдалося врятувати. Деякі експонати були занадто важкі, як, наприклад, кам’яні скіфські баби, а для деяких просто не було місця в машині. Але добре, що є такі відчайдушні ентузіасти, які готові ризикнути навіть життям задля збереження української культури. Причому вони дотрималися всіх правил пакування та транспортування експонатів, склали фондові акти та сфотографували кожен предмет. Я взагалі не розумію, яким чином це вдалося зробити, коли у тебе фактично над головною рвуться снаряди, а навкруги постійні вибухи”, — розповідає Ніна Бондар. 

За словами ексочільниці установи приміщення музею частково постраждало під час захоплення міста армією рф, зокрема була пожежа, від якої згорів сад та навколишня територія. 

“Будівля була обшита пластиком, він згорів, а весь той їдкий дим пішов у будівлю. Вцілілі експонати точно стоять всі у кіптяві. А от предмети, що зберігалися у підвалі, скоріш за все, не постраждали. Проте є інша проблема — доволі довгий період часу будівля стояла відкритою — заходь і бери. Потім її зачинили. Була інформація, що окупанти шукали когось туди на роботу. Проте чи знайшли — невідомо”, — каже вона.

Зимовий сад в Торецьку

Одним з об’єктів, яким опікувалися Леонід разом з командою був зимовий сад у будинку культури Торецька Донецької області. Місто ще від початку великої війни було на межі величезної катастрофи, а тепер там фактично йдуть вуличні бої. Через постійні обстріли в населеному пункті немає жодних комунікацій.

“Будівля у модерністському стилі віком 50 років, а у саду — саджанці з сухумського ботанічного саду в Абхазії. Є тут певний символізм: окупація Абхазії відбулася в 90-х роках, а через три десятиліття росіяни прийшли до нас. Останні два роки ми намагалися врятувати сад: возили генератори, полікарбонатну плівку тощо. На жаль будинок та сад вигоріли влітку внаслідок влучання російських снарядів, — розповідає чоловік.

Зимовий сад в Торецьку Донецької області в 2024 році

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

Автентичні двері на Сумщині

Вже зараз «Музей відкрито на ремонт» бере участь у діяльності музеїв на звільнених територіях. Після деокупації Тростянця на Сумщині місцевому краєзнавчому музею знадобилась допомога. Леонід разом з командою не залишилися осторонь.

“У Тростянці сильно постраждав величезний музейний комплекс на базі пам’ятки архітектури XVIII століття — це “Маєток Кеніга”, в одному з флігелів якого й знаходиться краєзнавчий музей. Під час окупації росіяни зробили вистріл, щоб потрапити всередину, та зруйнували єдині на все приміщення автентичні двері. Майже одразу після звільнення міста ми приїхали, щоб оцінити масштаби крадіжок і руйнувань. Зібрали рештки дверей і відправили їх на реставрацію, але відповідь прийшла невтішна — полагодити їх неможливо через критичний стан пошкоджень. Тому ми пішли іншим шляхом — запросили ініціативу “Франківськ, який треба берегти”, яка займається відновленням дверей. Домовилися, що ці залишки стануть готовим експонатом, а вони роблять нам точну реконструкцію й додадуть найкращі вцілілі елементи”, — каже історик.

Приміщення краєзнавчого музею в Тростянці на Сумщині після боїв за місто

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

Процес відновлення автечних дверей музею

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

Збитки, які неможливо порахувати

“Ми втратили величезні території з національним надбанням. Чималі площі знаходяться в зоні руйнівних бойових дій. Стан втрат поки важко оцінити навіть навскидку, — каже Леонід Марущак. — Для цього просто бракує навіть людського профільного ресурсу. Для мене особисто — катастрофа і біда те, що ми знову розслабились і банально навіть вже не помічаємо, що втрати множаться. В той час, як навіть сама профільна спільнота не змінила підходів ні після 2014, ні після 2022 років. На державному рівні не було зроблено жодних висновків. Знову наступаємо на ті ж самі граблі. Музейні колекції Маріуполя, Великої Новосілки, Старомлинівки, Лимана знищені або пограбовані. І це не повний список. Найбільша біль, що це сталося не тільки через дії окупантів, а через нашу власну недбалість та халатність відповідальних за це людей. Держава не проаналізувала й не зробила висновків щодо дій в таких ситуаціях”.

Леонід Марущак у Слов’янську на Донеччині в 2021 році

ФОТО: Facebook-сторінка Леоніда Марущака

За словами активіста чиновниці профільного донецького обласного управління культури досі при посадах, не зважаючи на те, що саме їх злочинна халатність призвела й призводить далі до нещівних втрат національних скарбів там, де давно мала б відбутися евакуація.

Евакуйована з Покровська скульптура оленя

Фото: власний архів Леоніда Марущака

Впродовж останніх днів Леонід разом з командою евакують цінності з Донеччини. Зокрема з міста Покровськ, до якого стрімко наближається лінія фронту. 30 серпня 2024 року вдалося вивезти скульптуру оленя за авторством Жанни Кадирової. Робота з порятунку української культури продовжується щодня та в цілодобовому режимі.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте ще: Руїни в VR. Як українські компанії передають масштаби руйнувань