Випустила першу книгу після втрати дому. Історія Альони Рязанцевої з Сєвєродонецька

Сєвєродончанка Альона Рязанцева випустила свою першу книгу. Офіційний реліз відбувся 25 липня 2024 року. “Афера. І нічого зайвого” — це історія про моральний вибір та його наслідки, про гріхи минулого й відплату за них та, звичайно, про кохання. Головна ідея книги народилася під час перебування у селі Кунча на Хмельниччині, куди дівчина евакуювалася після повномасштабного вторгнення рф.

“Моя книга побачила світ наприкінці травня 2024 року на Мистецькому Арсеналі в Києві, а офіційна презентація була 25 липня 2024 року. Її можна купити в Книгарні “Є”. Почалося все з того, що в голові з’явилася кульмінація. Я придумала ідеальну сцену просто лежачи на дивані. Якби я таке десь побачили в кіно або прочитала, то це б розбило мені серце. Навколо цього епізоду нашаруванням закристалізувався весь сюжет. Це доволі велика книга на 427 сторінок у змішаному жанрі, де елементи трилеру, детективу, драми й, звичайно, любовної лірики, утворюють симбіоз різних стилів”, — розповідає Альона Рязанцева журналісту “Свій Дім”.

“Секс, наркотики й… ніякого рок-н-ролу. Марта тікає з Дніпра, залишаючи там колишнього хлопця-наркодилера. У столиці вона має плани — по-перше, здійснити наймасштабніше пограбування в історії України. По-друге, врятувати смертельно хвору подругу і себе. Після знайомства із загадковим ватажком банди Марта розуміє, що рятувати треба не скільки себе, стільки своє серце. Чи вдасться дівчині відмовитись від кохання? Та чи здобуде перемогу у грі, яку почала сама?” — такий опис авторка книги залишила для своїх читачів.

“Головні герої — це дівчина й хлопець. Вони постійно роблять вибір — серце чи розум, гроші чи почуття й пізнають себе в цьому виборі. Один з головних мотивів твору — це розплата за гріхи минулого. Якщо без спойлерів, то головний сюжет зав’язаний довкола дівчини зі складним життям, яка хоче все змінити. Вона має шляхетну мету, принаймні у її світогляді це так, — допомогти собі та близьким. Але висновки про мотиви героїв нехай роблять читачі. Бо в книзі є питання — а хто ж насправді злочинець? Є там й еротичні моменти, тому мені були трішки ніяково, коли я давала її читати своїм рідним”, — говорить письменниця.

Прямих прототипів героїв в реальному житті немає, каже Альона, але є збірні образи. Наприклад, представники деяких професій, зокрема юристи. Історія не обійшлася й без гумору та жартів.

Випадкове село на Хмельниччині повернуло жагу до літератури

Вторгнення рф дівчина зустріла в Харкові. Разом з хлопцем вони доїхали до Кропивницького, де їх підібрали родичі й вони разом відправилися у Хмельницький.

“Ми там нікого не знали, це була випадковість. Житло дали тамтешні колеги з “Суспільного”. Незнайома нам дівчина пустила 5 людей до себе в квартиру. Згодом ми звернулися до організації, яка допомагає біженцям, де нам порадили поїхати в село. Так ми опинилися у Кунчі Теофіпольського району Хмельницької області. Звідси я працювала віддалено на своє ЗМІ, а головне — саме тут до мене повернулося натхнення. Я зрозуміла, що життя швидке й можна раптово померти завтра або через тиждень. Це був дуже сильний тригер. Якщо я зараз не втілю свої мрію, то більш слушного моменту може й не настати. Війна підштовхнула мене до реалізації своєї мрії. Коли вчилася і працювала в Харкові, то часу на написання книги або читання не було. Постійно відкладала все на потім. А коли приїхала в село, то він з’явився. А ще почали вимикати світло, то зірки склалися”.

Твори Альони Рязанцевої вже вийшли в декількох альманахах. Це історії про дідуся дівчини, рідну Луганщину, понівечений російськими обстрілами Харків та любовна лірика:

“Одна історія особливо мені близька. Вона про дівчину, яка повертається в Харків. Цей ліричний персонаж відображає мене, але, на відміну від неї, я туди не повернулася”.

Наразі життя письменниці не дозволяє себе забезпечувати. Це хобі, на яке неможливо прожити, каже Альона.

“Тому в мене є й інша робота, де я заробляю гроші на натхнення. Зараз я працюю в невеликій піар-агенції та роблю монтаж відео”.

Квиток у світ літератури подарувала бабуся

Альона Рязанцева народилася в Сєвєродонецьку на Луганщині. Закінчила місцеву 13 школу та вступила до Каразінського університету в Харкові на факультет журналістики. Потім 5 років працювала на Суспільному, але не забувала про свою мрію. 

“Літературою я захоплювалася з дитинства. Ще під час навчання в молодших класах я читала любовні романи, а потім писала свої. Коли з’явився комп’ютер, то почала вже друкувати на ньому. Теми були актуальними для мого віку — депресивна любов й пошук себе. В школі також писала багато творів й брала участь у різних конкурсах, але це були проби пера й намагання віднайти свій власний стиль. Я вдячна вчителям, вони багато чому мене навчили. Але найбільший внесок в мою любов до книжок й літератури заклала моя бабуся. Вона була україномовна. В ті часи це було незвично. Вона сама вигадувала й розповідала мені казки. Я досі пам’ятаю деякі з них. А перша книга, яку вона мені дала — це збірка творів українського дитячого письменника Всеволода Нестайка. Декілька років тому бабуся померла. Це дуже боляче. Сподіваюся, що вона мною пишається”, — каже Альона.

Також дівчина брала участь в конкурсах від громадських організацій, зокрема від “Відродження Луганщини”. 

“Там я навіть посіла перше місце за свій вірш про війну, але поезія — це не моє. Тобто я постійно щось практикувала, писала й шукала себе на письменницькому поприщі. Врешті-решт зрозуміла, що це проза”.

Про класичну літературу та українських сучасників

На майбутню письменницю вплинули роботи багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Читає Альона Рязанцева й сучасних українських колег- письменників.

“Серед улюбленців, які так чи інакше сформували мою творчість, це уродженці Одеси Ільф і Петров. Їхній Остап Бендер — ідеальний герой на мою думку. Такий собі авантюрист-екстремал, який постійно шукає собі нові пригоди та безперервно жартує. Його образ  — це особистість, яка бере від життя все за принципом оптимізму, попри всі труднощі минулого, та ніколи не здається. Залишила відбиток й американська письменниця Гіліян Флінн. Дещо від її “Загубленої” є й в моїй героїні Марті. Взагалі, лейтмотив моїх творів, як і в неї — це неоднозначність. За завісою завжди є секрет, якась таємниця. Не все таке, яким воно виглядає на перший погляд. Й звичайна дівчина з провінції може виявитися бозна-ким! З сучасних письменників мені подобається Фредрік Бакман з його чуттєвими творами, а з наших — це авторка коротких детективів, українська Агата Крісті, Поліна Кулакова”, — говорить дівчина. 

Наступна книга вже написана

Попри те, що перша книга письменниці щойно побачила світ, вона майже завершила наступну. Назву та деталі сюжету Альона не розкриває, проте поділилися деякими подробицями.

“Це книга про рідний Сєвєродонецьк. Головна героїня — молода дівчина, яка залишила роботу тату-майстрині. Моральна дилема — це плисти за течією чи намагатися її опанувати? Це історія про тих, хто втратив все: роботу, дім, життя, минуле, але йде далі. А от чи повернеться головна героїня в звільнене місто — читач  дізнається згодом. Це легка романтично-комедійна історія, де трагедія межує з драмою. Розповідь про родину переселенців, яка шукає себе в новому бурхливому світі, який склався навколо них не з їхньої вини, але вони змушені в ньому жити. Звичайно, головна лірична героїня —  мій прототип, але вона не я”, — говорить дівчина.

В рідному місті у Альони Рязанцевої залишилося дві оселі — квартира рідних, в якій вона жила й виросла, та власна кімната в гуртожитку. В першу росіяни заселили інших людей, скоріш за все окупаційних військових. А що з другою – невідомо.

“Після звільнення Сєвєродонецька, в якому б стані не було місто, я обов’язково приїду. Чи на постійне місце проживання — невідомо, можливо так народиться сценарій для нової книги”.

Читайте ще: Бізнесмен з Оріхова Геннадій Петров відновив підприємство з виробництва сільгосптехніки в Запоріжжі