Відбудова

головна / Відбудова / Запоріжжя

Відбудова
Заклад торгівлі та послуг

“Гострий бізнес” — як підприємець з Запоріжжя продовжує виготовляти соуси, незважаючи на війну. Історія Максима Пузанова

Запорізька область , Запорізький район , Запоріжжя

Максим Пузанов із Запоріжжя довго йшов до того, щоб розпочати власну справу. Спочатку здобув освіту металурга, але не прагнув працювати за цією спеціальністю. Потім влаштувався на хлібопекарню, де за 20 років пройшов шлях від менеджера до керівника. Але навіть на найвищій посаді зрозумів, що тут немає куди рухатися далі. Тому вирішив залишити стабільну роботу та зайнятися справою, яка до цього була лише хобі — виробництвом крафтових соусів. На цей крок його підштовхнули не лише прагнення до самостійності та фінансової свободи, а й відсутність подібних продуктів на вітчизняному ринку. Так і виникла компанія “ZaPalniczka”.

“Я банально не зміг знайти соус під свій смак. Наші українські виробники випускали однаковий продукт з метою масової реалізації на ринку, який майже нічим не відрізнявся один від одного. Скажіть, навіщо нам чотири види шашличного соусу від різних фірм? Я в цьому плані гурман — тому довелося брати все в свої руки”, — розповідає Максим журналісту “Свій дім”.

З 2014 року Максим разом із дружиною займався домашньою консервацією. У 2017 році вони вирішили представити свої вироби на Запорізькому ярмарку. Це був перший серйозний крок до власного бізнесу. Спочатку виготовляли два види аджики, але з кожним роком асортимент розширювався. Чоловік продавав соуси на ярмарках, через знайомих та в соцмережах. Згодом, коли про нього дізналися люди, вийшов на новий рівень — почав торгувати на маркетплейсах. Також родинна продукція з’явилася в крафтових крамницях Запоріжжя та інших міст України. А напередодні великої війни чоловік вирішив запустити повноцінне виробництво.

“У певний момент купівля овочів на стороні почала значно збільшувати собівартість виготовлення. Тому я вирішив самостійно вирощувати гострий перець, який є головною складовою всіх соусів. У 2021 році ми висадили близько 20 тисяч кущів, це дозволило значно зекономити кошти та не залежати від постачальників”, — каже чоловік.

Велика війна змінила плани

Повномасштабне вторгнення рф застало родину Пузанових зненацька та принесло чимало випробувань. Батьки Максима опинилися на окупованій території, а свекри —  на прифронтовій. Згодом всі родичі покинули свій дім та переїхали до Запоріжжя. Втім, війна вдарила й по бізнесу. Батьки передавали чоловікові часник, який використовувався майже в кожному соусі, а перець він висаджував в Оріхівському районі.

На тій території наразі небезпечно через близькість до лінії фронту, тому вирощувати перець довелося в іншому місці — на орендованих дачних ділянках у Запорізькому районі, а решту овочів Максим знову змушений купувати:

“Коли почалася велика війна в лютому 2022 року, то в мене вдома вже було 20 тисяч саджанців. Ми одразу з дружиною вирішили, що нікуди не поїдемо, будемо в Запоріжжі. Перші два місяці я був у ступорі, бо не знав, як бути далі. Проте робота й відповідальність повернули мене до життя”.

Соуси на будь-який смак

Наразі родина Пузанових виготовляє близько 18 видів продукції: аджика, соуси, маринад тощо. Основний інгредієнт — це гострий перець. Усі приправи створюються за відомими кавказькими, азіатськими та мексиканськими  рецептами, адаптованими до українського смаку. Все роблять без використання консервантів і штучних добавок.

Максим каже, що кожен їхній соус — індивідуальний та не схожий на інші. Зокрема виділяє ці: 

“Хабанеро-груша-мед”: поєднання гостроти перцю хабанеро з солодкістю груші та меду, що робить його смак витонченим та ніжним. 

“Джолокія”: соус для справжніх поціновувачів дійсно гострої їжі, адже він виготовлений з одного з найпекучіших сортів перцю у світі.

“Шезван”: натхненний китайською кухнею, цей соус додає стравам східної пікантності. Здебільшого його смакують з локшиною.

Інформацію про всі соуси можна знайти на сайті, запустити який Максим зміг за допомогою гранту від ООН. 

“Ми не тільки продаємо соуси, в ще й вчимо правильно їх вживати. Я особисто на ярмарках розповідаю про культуру споживання. Крім того, на нашому сайті є функція “проконсультуватися”, яка допомагає тим, хто ніколи не куштував гострих соусів, але хоче спробувати й не знає, що саме обрати. Я розказую про різні сорти перцю, особливості гостроти, вдалі поєднання, варіанти використання приправ та аджики. Загалом я можу бути вашим гідом у світ нових гастрономічних вражень. Але треба сказати, що наша продукція — задоволення не з дешевих. Одна баночка на 100 мл коштує від 150 до 350 гривень залежно від виду соусу”, — каже Максим.

“Головне — працювати на перспективу”

Максим планує розширення ринку збуту та вихід на національні торгівельні мережі, зокрема Сільпо, АТБ та інші. Технічні умови для офіційної сертифікації продукції вже розроблені. Крім цього, триває робота над новими рецептами:

“Важливо не тільки розширювати виробництво, а й постійно пропонувати покупцям нові смаки, які не можна знайти на полицях супермаркетів. Також я хочу, щоб наші соуси були й на Rozetka. Ще одна моя мрія — продаж приправ у спеціалізованих рибних та м’ясних магазинах. Адже у супермаркети зазвичай ходять для масових покупок, а справжні гурмани обирають їжу в таких спеціалізованих крамницях”.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читайте ще: “Мій дім відновили, але заїхати у квартиру поки не можу”. Історія Олександра Медведєва з Запоріжжя

Веде YouTube-канал, де розповідає про рідну Луганщину. Історія двічі переселенця та викладача Олександра Набоки

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Олександр Забродін / 10.02.2025

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Волонтерить у хабі та служить дияконом Православної церкви України. Історія двічі переселенця Богдана Павліва

Богдан Павлів родом з Донеччини. Про жахи війни він дізнався ще дитиною. Росіяни окупували його рідне селище Бойківське, коли він був школярем. Перші обстріли, страх та повна невідомість. Однак хлопець...

читати історію

“Найбільше переживала через зміну назви вулиці”: як бахмутянка Олена Гричаненко подавала заяву про зруйноване житло до Реєстру збитків для України

Реєстр збитків для України, який працює з квітня 2024 року, наразі приймає заяви у двох категоріях збитків, завданих агресією росії. Це пошкодження або знищення житлової нерухомості та смерть близького члена...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Волонтерить у хабі та служить дияконом Православної церкви України. Історія двічі переселенця Богдана Павліва

“Найбільше переживала через зміну назви вулиці”: як бахмутянка Олена Гричаненко подавала заяву про зруйноване житло до Реєстру збитків для України

Як працює Реєстр збитків для України та які заяви вже активні

Як подати заяву до Реєстру збитків: покрокова інструкція та досвід Світлани Маркової з Лимана

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка