Відбудова по-російськи. Що і як відновила окупаційна влада в захоплених Маріуполі, Сєвєродонецьку та Волновасі?

Повномасштабне вторгнення рф, яке почалося 24 лютого 2022 року, спричинило величезну гуманітарну кризу. Тисячі українців втратили житло, а мільйони — стали переселенцями та біженцями. Одні з найкровопролитніших боїв точилися й досі тривають за міста Луганщини та Донеччини. Такі населені пункти як Попасна, Бахмут, Соледар фактично не існують. Ступінь руйнування не дозволяє говорити про їхнє відновлення бодай в якомусь вигляді. Але є міста, де бої не призвели до тотального знищення всіх будівель та повної зупинки життєдіяльності. В цих громадах продовжують жити люди. Зокрема, це нині окуповані Маріуполь, Волноваха та Сєвєродонецьк.

Журналісти платформи Свій дім розбиралися, що та як відновила окупаційна влада за ці два роки. І чи відповідають їхні обіцянки дійсності.

З Маріуполя окупанти роблять величезну військову базу

Внаслідок боїв навесні 2022 року росіяни фактично повністю зруйнували місто. Згодом саме з нього окупанти зробили “вітрину відновлення захоплених територій” — про це знімали сюжети та писали пропагандистські ЗМІ, виділяли мільярди рублів з бюджету рф та залучали всю вертикаль влади. Проте, за словами радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, реальна ситуація дуже відрізняється від картинки по телебаченню. 

“Вся критична інфраструктура міста була зруйнована вже в перші дні. Станом на 4 березня 2022 року пошкодження комунікацій досягли критичної межі й відновити ми їх вже не змогли. Це була навмисна операція з їхнього тотального знищення, щоб створити гуманітарну катастрофу. Мета — кризова ситуація, щоб довести все до такої точки кипіння, коли містяни та військові більше не зможуть чинити спротив. Фактично це терор, взяття цілого міста в заручники. У росіян була мапа абсолютно всіх об’єктів комунікацій й вони постійно тримали їх на вогневому контролі. Всі об’єкти енергетики були зруйновані. Насосна станція накачки води була розбита на 40 відсотків. Майже весь комунальний транспорт згорів в перші тижні. Водовідведення та водопостачання повністю не відновлено й досі”, — говорить чиновник.

Маріуполь навесні 2022 року після бойових дій

ФОТО: окупаційні ЗМІ

“Якщо географічно, то найменше постраждав Кальміуський район, тому що прикритий комбінатом “Азовмаш” та “Ілліча”. Він знаходиться далі від моря, боїв там було мало. Далі йде Приморський район, він був побитий внаслідок заходу окупантів у місто. А ось житловий район “Черьомушки” перестав існувати. Суттєвих руйнувань зазнав й сам порт, бо там були бойові дії. За ним йде Центральний й Лівобережний райони, які постраждали дуже сильно. Вціліли тільки їхні околиці”, — додав Андрющенко.

На кінець квітня 2022 року місто було вже повністю окуповане, трималася лише оборона “Азовсталі”. В травні пала й вона. До початку вторгнення рф у Маріуполі мешкало приблизно 500 тисяч людей, зараз лишилося 160 тисяч , з яких корінних маріупольців — лише половина. Всі інші — приїжджі ремонтники (більшість — з Північного Кавказу) й представники окупаційної адміністрації.

Центр міста після захоплення росіянами

ФОТО: окупаційні ЗМІ

Відновлювати те, що неможливо відновити

За словами Петра Андрющенка про “відновлення Маріуполя” й розкрутку цього слогана росіяни заговорили й почали щось робити лише тоді, коли ЗСУ зруйнували Кримський міст.

“Спочатку був суцільний хаос. Окупанти лише створили точку роздачі гуманітарної допомоги, згодом ще декілька. Потім почали розбирати завали Драмтеатру. Спроби відновити електропостачання почалися лише в липні, тобто через 2 місяці після окупації. Вся мережа була зруйнована, тому нічого не вийшло. Зараз світло в місті є частково та з перебоями. Головна проблема їхнього підходу — це точковість. Тобто вони намагаються підтримувати понівечену автостраду ямковим ремонтом, коли треба знімати асфальт і вкладати заново. Вторгнення йшло не за планом, захопити Київ, інші великі міста не вдалося, почалися удари України у відповідь. Основною причиною, чому росіяни почали звертати увагу на Маріуполь і щось там робити, стала загроза переривання сполучення між материковою частиною рф та окупованим Кримом. Вони зрозуміли, що існуючого мосту недостатньо для задоволення всіх їхніх потреб, особливо військових”. 

Це, за словами посадовця, зіграло вирішальну роль, а так би місто стояло в руїнах як нині Бахмут або Авдіївка.

“Їм була потрібна велика логістична точка від Ростова до Криму. Почали відновлювати порт, розібрати завали й запустили роботу. Зараз судноплавства фактично немає, інколи раз на місяць ходить паром з Таганрога. Водопостачання по місту вони відновили повністю. Однак є нюанс: з крану-то вода тече, проте пити й використовувати в їжу її не можна. Але головна проблема — це житловий фонд. Майже одразу окупаційна адміністрація склала список будинків, що не підлягають відновленню та почали їхнє планомірне знищення. Все це відбувалося без розбору завалів, пошуку тіл загиблих або якоїсь фіксації”, — каже чиновник.

Петро Андрющенко додає, що такі новобудови мають ознаки тимчасової оселі, яка простоїть від 3 до 5 років. Далі це доведеться розібрати:

“Фактично це курники, де одна дошка до іншої прикріплена монтажною піною. Зроблено за принципом “потьомкінських дєрєвнєй”. По цифрах — станом на липень 2024 року вони демонтували 530 багатоповерхівок, це 40 тисяч квартир. А в експлуатацію маріупольцям здали 5 тисяч квартир. Це приблизно 15 відсотків”.

Відновлення будинку на проспекті Миру 63/2 в Маріуполі

ФОТО: telegram-канал Петра Андрющенка

Росіяни роблять з міста другий Севастополь

“Окупанти роблять з міста другий Севастополь, тільки на березі Азовського моря. Той самий функціонал і сенс — величезна військово-логістична база. Це задум, який вони поступово реалізовуть. В рамках цієї стратегії на днях було відкрите Нахімовське училище — це нова будівля, яку звели на місці бази для футбольних клубів “Маріуполь” та “Шахтар”. Хто на що вчився, як кажуть: замість спорту — армія. Це показова історія, яка вкладається в концепцію мілітаризації міста й перетворення його на військовий об’єкт. Але головний гвинтик цієї системи — це добудова залізничної колії через весь окупований південь до Криму, яку росіяни запустять найближчим часом”, — каже радник мера.

Відкрите росіянами в 2024 році Нахімовське училище в Маріуполі

ФОТО: telegram-канал Петра Андрющенка

Є в окупантів і генплан забудови міста, але він має мало спільного з сучасною архітектурою та урбаністикою. До старого існуючого плану додали напрацювання від СРСР, українську схему до 2014 року й опублікували під своїм авторством. 

“Головна відмінність від нашого бачення сучасного міста банально в концепції. Українська ідея полягала в тому, що місто біля моря має розташовуватися біля моря. Це комфорт для людей, це точка сили. Всі житлові масиви потрібно будувати уздовж води, а росіяни в своєму плані тягнуть все на північ, навпаки подалі. Мотивують це спрощенням системи підключення до комунікацій. Це шлях в нікуди. Тобто не місто для людей, а люди для міста. Проблема полягає в тому, що зараз ним керують не маріупольці. Окупаційний голова міста Олег Моргун — місцевий, це так, але його роль — суто формальна. Рішення ухвалюються в Донецьку або Москві. Тому ніякого розвитку промисловості, відновлення зруйнованих підприємств або туристичної зони не буде. В росіян на це банально інший погляд. Проте деякі пам’ятки вони все ж таки відновлюють. Про якість цих робіт говорити поки що зарано”, – каже посадовець.

Відновлювальні роботи у будинку Гампера в Маріуполі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

Вдалі приклади відновлення від окупантів

Якщо з відбудовою осель приклади від росіян свідчать про те, що роботи проведені неякісно й мають всі ознаки стати аварійним житлом через декілька років, то ситуація з закладами освіти зовсім інша:

“В нас була 61 школа, з яких 20 відсотків розбиті вщент. На липень цього року вони запустили лише 14, ще декілька готують до відкриття. Аби бути об’єктивним, то не можна оминути той факт, що окупаційна адміністрація зосереджується на відбудові шкіл. Вони дійсно зроблені якісно, сучасно та яскраво. Цьому є пояснення. Діти — це головна цільова аудиторія. Дуже важко змінити світогляд зрілої свідомої людини або пенсіонера, а от дитячий розум — це поле для маніпуляцій, пропаганди та вирощування ненависті до України. Цьому приділяється багато уваги й грошей, тому й заклади освіти вони відновлюють значно краще ніж все інше. Наприклад, школа № 53, № 46, №28 та № 14. Ще деякі вони завершують. Показовий приклад —  це школа № 7, яка майже не постраждала пiд час боїв. Ремонт робили там ще ми, а вони її вже дооснастили”.

Відновлена росіянами школа №53 в Маріуполі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

Відновлена росіянами школа №28 в Маріуполі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

“Всі інші приклади відбудови невдалі. Наприклад, будинок на проспекті Миру, 21. Провели низькоякісний ремонт, через рік все обвалилось й тепер там знову стоять будівельні ліса. Подібна ситуація є усюди в місті. Треба розуміти, що на це виділяються мільярди рублів з бюджету рф, а результат — навіть не на мільйони. А зараз все взагалі призупинено, бо немає фінансування або його вкрали. Навіть одна з їхніх найрозпіареніших новобудов, ЖК “Невський” — це просто зведені абияк коробки. Місцеві жителі викладають фото або відео, як після заселення вже через місяць там тече труба або відпадає плитка. Нещодавно внаслідок шторму там зірвало дах, а потім через неякісне водовідведення поруч виникло озеро з каналізаційних відходів”, — каже радник мера.

Новозбудований росіянами житловий масив “Невський” в Маріуполі

ФОТО: telegram-канал Петра Андрющенка

Від історичної частини міста залишилася лише водонапірна вежа

Всю історичну частину міста росіяни знищили під час захоплення Маріуполя. Там, де щось відновлювали, краще б не чіпали. Тепер, каже радник мера, це немає нічого спільного з архітектурною пам’яткою:

“Наприклад, ансамблі вулиць Грецької, Миколаївської, Георгіївської знищені. Це будинки 19 століття, справжня історія міста. Будинок з годинником на проспекті Миру, де була майстерня відомого митця Віктора Арнаутова — взагалі фарс. Це сталінка на 4 поверхи, а тепер окупанти збудують там хмарочос у стилі сучасного московського МДУ. На ескізі виглядає як дешевий готель. А от назву залишили ту ж саму, але вклали в це якесь своє розуміння. Маніпуляція в чистому вигляді”.

Будинок з годинником до вторгнення рф

ФОТО: відкриті джерела

Процес “відновлення” будинку з годинником в Маріуполі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

Російський ескіз фінального вигляду пам’ятки

ФОТО: окупаційні ЗМІ

“Драмтеатр вони зводять заново. Це звичайна радянська будівля, яка не була пам’яткою, — каже Андрющенко. — Смішно, що, при так званій відбудові, вони зламали останній вцілілий елемент — статуї на фасаді. Місцеві з них трішки сміялися й казали: один працює, шестеро танцюють. За фахом зображених на них представників: один сталевар, а решта — співаки, актори й інші творчі професії. Тобто навіть це вони не змоги вберегти. Що важливо — будувався театр з граніту, який привезли з українського Полісся, а як буде тепер – невідомо. Скоріш за все — чергова російська підробка”.

Відбудова Драмтеатру в Маріуполі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

Будинки з радіоактивного піску та один туалет на весь двір. Що окупанти відновлюють у Волновасі?

Схожа ситуація і в сусідній Волновасі Донецької області. Росіяни захопили місто в березні 2022 року. Внаслідок боїв воно зазнало суттєвих руйнувань, а половина населення виїхала. 

“В нас було 30 тисяч людей, зараз залишилося 15 тисяч. Місцевих лише 10, інші 5 – це росіяни. Багато хто приїхав з сіл громади, бо там суцільні руїни. Це селища Оленівка, Володимирівка та інші. Росіяни почали обстрілювати місто з першого дня вторгнення. За три доби після початку наступу вони з РСЗВ “Град” та авіацією почали рівняти Волноваху під нуль. Розбили районну лікарню, всі комунікації та житловий сектор. Військової логіки в цьому не було”, — розповідає керівник Волноваської військово-цивільної адміністрації Іван Лубінець.

Міська лікарні після обстрілів в 2022 році

ФОТО: Національна поліція України

Неякісна вода та лікарські послуги лише з документами

Станом на липень 2024 року росіяни відновили головні комунікації в місті.  У Волновасі є вода, світло та газ, але з перебоями. Йде й процес відбудови житла та соціальної інфраструктури.

“Зазвичай в них все робиться швидко й не дуже якісно — так вони й відновили воду. Після деокупації доведеться все змінювати. Росіяни закачали її в труби для населення зі ставків, а стан тієї води за оцінкою санепідстанції не відповідає жодним нормам. Це дуже небезпечно — якщо невідфільтровану воду пустити в ці труби, то це може спричинити інфекцію й весь трубопровід треба міняти. Її ні в якому разі не можна використовувати для споживання. Стосовно світла – воно є, але за останній місяць почалися вимкнення. Вмикають лише на 3-4 дні в тиждень. Все місто заживлювалося від залізниці. Окупанти її розбили, потім відремонтували, але фактично вона не працює, а просто стоїть. Газу по місту немає, є лише в двох районах, де здебільшого приватний сектор”, — каже посадовець. 

У місті було 7 шкіл, з яких 3 повністю розбиті, в інших установах окупаційна влада відновила навчальний процес. Відбудували росіяни й одну з лікарень. Послуги надають тільки громадянам з паспортами рф, якщо немає або забув документи, то медичної допомоги не отримаєш. Друга лікарня була зруйнована, її розібрали. Також відновили роботу двох з трьох центрів надання першої медичної допомоги.

“Керівники окупаційної адміністрації довго на посаді не затримуються. Зараз вже четвертий за рахунком. Ми їх особливо не запам’ятовуємо, бо вони швидко міняються й реальної влади не мають. Це були як місцеві, так й надіслані люди з Донецька або росії”, — говорить посадовець.

Будинки з радіоактивного піску

Внаслідок боїв 17 з 53 багатоквартирних будинків у Волновасі було зруйновано вщент, інші — частково пошкоджені, але придатні до експлуатації у разі відновлення.

“Ці 17 будинків вони знесли й вивезли все на смітник. Навіть з тілами загиблих. Ніхто нічого не розривав й не перевіряв. Будують так само —  на місці зруйнованих. Вже звели 13 штук, інші 4 — в процесі. Але є цікавий момент, що на місці, де стояли п’ятиповерхівки —  вони звели дім на 3 поверхи. Кількість квартир не співпадає. Люди ходять і намагаються отримати житло, а їм відмовляють. Зараз оселі отримали лише 20 людей, всі інші квартири просто стоять. Є випадки, коли дали ключі, зняли на камеру, а потім забрали. Аргументація — треба завершити якісь роботи, а люди знову в режимі очікування. Але найголовніше проблема — екологічна. Деякі будинки вони відбудували з використанням піску зі вмістом радіації. Це родовище з села Донське нашої громади, де колись добували рідкісні метали. Під час цього процесу йде очищення, що призводить до появи радіоактивного фону. Вони просто банально не знали, або не надали цьому факту значення. Хоча я впевнений, що місцеві їх попереджали. Вони цей пісок додали в суміш цементу й звели ці радіоактивні споруди. Це кричущі випадки російської недбалости — просто зробили як-небудь”.

Будівництво нових житлових будинків в захопленій Волновасі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

“Філіал Ямалу” на Донеччині

“В росії є така система, що один з суб’єктів федерації бере на себе відповідальність за відновлення зруйнованих населених пунктів Донеччини або Луганщини. Вони називають це шефством. Звідти йдуть кошти й глави тих регіонів відповідають за весь процес та ухвалюють рішення. Волновахою опікується Ямало-Ненецький автономний округ. Вони працюють з дітьми, вчителями та лікарями. Тамтешній губернатор приїздив в місто та проводив інспекцію. Згодом ми побачили їхніх спеціалістів. На прикладі лікарні можу сказати, що по будівельним параметрам зробили вони її якісно. Років 10 точно триматиметься”, — каже Лубінець.

Відновлення лікарні росіянами у Волновасі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

Одна з особливостей відновлення житла – це північні проєкти. Наприклад, будують житловий масив з трьох будинків, а туалет знаходиться в центрі цього кварталу. Тобто вони роблять філіал Салехарду на Донеччині, каже посадовець. 

“Головний пріоритет росіян при відновлення Волновахи — це великі об’єкти, які впливають на життєдіяльність міста. Тому лікарню зробили більш-менш якісно, а от житло роблять за методами минулого. Туалети на вулиці — це точно не про 21 століття. Також відновили нашу адміністрацію, яку самі ж знищили бомбами в 2022 році. Знесли все й збудували чергову дивну, з дизайнерської точки зору, споруду  — будівля схожа на ялинку й навіть вони самі з неї сміються. Кидається в очі й відсутність якоїсь стратегії. Тобто плану розвитку міста у складі росії у них немає. Це точкова активність. Дали гроші, сказали відновити якийсь об’єкт — робимо. Як приклад, нещодавно вони поклали дорогу в один з населених пунктів громади, але там майже немає автотрафіку. Тому доцільність таких робіт нульова. А от в самій Волновасі доріг просто немає. Якщо алегорично, то це ліквідація симптомів, а не лікування самої хвороби”.

Відновлення багатоповерхівки у Волновасі

ФОТО: окупаційні ЗМІ

“Ще один приклад — залізнична станція. Вони планують запустити її для військових вантажів. Ми майже добудувати підземний перехід в місто, щоб люди могли безпечно потрапити фактично одразу в центр. Росіяни на нього “забили”, він затік водою й там вже можна розводити рибу. А от саму станцію вони відновлюють. Ситуація в тому, що залізниця була містоутворюючим підприємством. Росіяни зараз її запустили тільки для воєнних цілей, тому при їхній владі місто вона точно не забезпечуватиме робочими місцями, товарами й, відповідно, грошима. Постраждали й релігійні споруди – окупанти зруйнували храм біля вокзалу. Згодом відновили, але не всі люди туди тепер ходять. Бо кажуть, що Бога там більше немає”.

На околицях стоять вигорівші багатоповерхівки, а у вцілілих міняють вікна. Що за 2 роки відновили окупанти в Сєвєродонецьку?

Руїни будинків по шосе Будівельників у Сєвєродонецьку

ФОТО: Сєвєродонецька ВЦА

Якщо в захоплених росіянами містах Донеччини є ознаки капітального будівництва та ліквідації наслідків бойових дій, то на Луганщини ситуація зовсім інша. В окупованому росіянами Сєвєродонецьку за два роки окупанти займаються здебільшого прибиранням вулиць та відновлюють лише те, що можна зробити швидко й без великих витрат.

“У місті не зносять зруйновані багатоповерхівки, як в Маріуполі. Наприклад, майже всі зруйновані споруди по шоссе Будівельників стоять в такому стані вже два роки. Яка їхня доля — невідомо, відповідь не дають навіть окупанти. Натомість будівельні бригади з рф активно встановлюють вікна, міняють батареї та роблять ремонти у вцілілих будинках. Якість цих робіт дуже різна й залежить від відповідальності самих робітників”, — розповідає на умовах анонімності жителька Сєвєродонецка, яка залишилася в місті.

Відновлювальні роботи на проспекті Космонавтів, 13

ФОТО: telegram-канал По Северу

Деякі будинки росіяни планують зробити “взірцями відновлення”. Наприклад, 9-поверхівку на Гвардійському проспекті, 42а. Туди навіть встановили нові ліфти, проте жильці дому кажуть, що вони не працюють. Там також провели зовнішні й внутрішні роботи.

Будинок на Гвардійському проспекті, 42 а

ФОТО: власні джерела

Відновлювальні роботи у будинку

ФОТО: власні джерела

Відновлення окупантами будинку на Гвардійському проспекті, 42 а

ФОТО: власні джерела

Там, де виступали українські зірки естради, тепер руїни

Щодо відновлення сфери освіти — тут окупанти не відстають від своїх поплічників з так званої “днр”. Їм вдалося запустити роботу декількох шкіл, а саме №11, №9 та №1. Зараз ведуться роботи щодо відновлення школи №17. Заклад планують відкрити з 1 вересня 2024 року. 

“В місті зараз — від 30 до 40 тисяч людей. Не всі вони місцеві. Тому, звичайно, створювати інфраструктуру будуть саме під таку кількість, не більше”, — така ситуація була на травень 2024 року, говорить очільник Сєвєродонецької ВЦА Олександр Стрюк.

Ремонтні роботи в школі №17

ФОТО: telegram-канал По Северу

Нещодавно на окупаційних ресурсах з’явилися фото будівельної техніки й лісів біля одного з приміщень СНУ ім. Даля. Зокрема мова йде про будівлю університету на перехресті вулиць Центральної та Гвардійського проспекту. Призначення будівлі тепер — невідоме. Чи реальне це відновлення —  покаже час.

Зовсім інша ситуація зі сферою культури. Палаци культури Хіміків й Будівельників майже не постраждали під час бойових дій. Окупанти швидко відкрили ці заклади та проводять там різні “урочистості”. Зовсім інша доля спіткала дві інші головні культурні установи Сєвєродонецька — Льодовий палац та Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр.

Льодовий палац станом на 2024 рік

ФОТО: Сєвєродонецька ВЦА

Льодовий палац на початку червня 2022 року зруйнували ворожі обстріли. На той момент у будівлі розміщувалася точка видачі гуманітарної допомоги.

Історія установи почалася ще 5 травня 1975 року. Це була найбільша будівля подібного типу в Україні. Тут проводилися змагання з хокею, волейболу, фігурного катання та працювали секції з різних видів спорту. Концертний комплекс вміщав 5 тис. глядачів. Здебільшого у приміщенні проходили великі заходи на кшталт випускного вечора та концерти зірок шоубізнесу. Станом липень 2024 року на місці головної будівлі Сєвєродонецька завали, іржавий металобрухт, сміття та руїни. В 2025 році заклад мав би святкувати свій 50 ювілей. Подальшої долі пам’ятки не знають навіть окупанти. 

Драматичний театр, відреставрований та відкритий особисто президентом України в 2017 році, згорів під час наступу росіян на місто. Нині будівля стоїть без даху та в понівеченому стані.

Будівля Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру

ФОТО: telegram-канал По Северу

Промисловість не на часі

Окупаційну адміністрацію очолює зрадник зі стажем Микола Моргунов, який в 2014 році був мером міста Брянка й перейшов на бік бойовиків. Тепер отримав “підвищення” та переїхав у Сєвєродонецьк. 

До великої війни у місті було понад 10 підприємств хімічної промисловості, понад десяток підприємств машинобудування та приладобудування, близько 10 – будівельних. Серед них: “Сєвєродонецьке об’єднання Азот”, “Сєвєродонецький ОРГХІМ”, “Сєвєродонецький Склопластик”, “Імпульс” тощо. Тепер не працює жодне з них. Деякі зруйновані, а деякі – пограбовані.

Сєвєродонецький “Імпульс”

ФОТО: Сєвєродонецька ВЦА

Головне підприємство міста — хімічний комбінат “Азот” знаходиться у занедбаному стані. Його проблеми почалися ще в 2021 році через закупку сировини, проблеми збуту та суди й арешти його власника Дмитра Фірташа, а в 2022-му його територія була пошкоджена та замінована внаслідок вторгення рф. Після захоплення міста росіяни планували відновити виробництво, але далі гучних заяв справа не пішла. Найняли лише охоронника, прибиральницю та людей на розбір завалів.

У 2023 році окупаційна адміністрація заявляла про плани на повну реконструкцію та відновлення заводу. Про це під час особистого візиту в окуповане місто говорив “перший заступник голови уряду” самопроголошеної “лнр” Юрій Говтвин. Згодом від чиновників псевдореспубліки були заяви про створення на базі підприємства технопарку, але станом на 2024 рік і ця ідея не була втілена або хоча б розпочата в якомусь вигляді.

Ускладнює ситуацію з відновленням великих підприємств й відсутність зацікавленості російського великого бізнесу та суми грошей, яку доведеться вкласти у відновлення зруйнованого та пошкодженого заводу без гарантії на успіх.

Сєвєродонецький “Азот”

ФОТО: Сєвєродонецька ВЦА

Лікарні в пріоритеті, а логістика — ні

За два роки окупації росіяни не відбудували жоден об’єкт логістики. Фактично зараз єдине, чим можна доїхати до міста або навпаки виїхати, це легковий транспорт.

Сєвєродонецький автовокзал та аеропорт зруйновані в 2022 році. Жодних відновлювальних робіт окупанти там не проводили. Перший влітку цього року вони обтягнули сіткою, та поставили будівельні ліса – на цьому все й завершилося. 

Один з небагатьох прикладів активності щодо відновлення міста, крім закладів освіти, це лікарні. Робота там почалася майже одразу після окупації. Зроблено це було зовсім не в цілях піклування про місцевих жителів, а для того, щоб швидко лікувати поранених військових. Вже влітку 2022 року запрацювала поліклініка №2, яка майже не постраждала внаслідок обстрілів. Поступово окупанти запустили й інші медзаклади. Зараз йдуть активні роботи щодо відновлення міської стоматології.

Відновлювальні роботи у будівлі міської стоматології

ФОТО: telegram-канал По Северу

“В цілому росіяни проводять роботу щодо відновлення життєдіяльності міста там, де це можливо зробити без капітальних грошових вкладень. Ремонтують пошкоджені будинки, вставляють вікна, роблять ремонти, запускають соціальну інфраструктуру – в першу чергу школи та лікарні. А от робіт щодо ліквідації повністю зруйнованих будівель поки що не проводиться. Місто схоже на притулок для пенсіонерів та людей, яким просто нікуди більше поїхати”, — розказав журналістам “Свій Дім” місцевий житель на умовах анонімності. 

Ситуація з відновленням росіянами окупованих міст сходу на прикладі Сєвєродонецька, Маріуполя та Волновахи має деякі спільни риси, але загалом дуже сильно відрізняється. Якщо з Маріуполя росіяни активно будують великий військовий об’єкт з усією необхідною матеріально-технічною базою, то відбудова Сєвєродонецька та Волновахи відбувається по інерції й без розуміння кінцевого результату. Серед спільних ознак — концентрація окупантами уваги на соціальній інфраструктурі. Перш за все на школах і лікарнях та низька якість відновлення житлового фонду.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте ще: Випустила першу книгу після втрати дому. Історія Альони Рязанцевої з Сєвєродонецька