“Відновлювати житло під час війни — це як зводити будинок без фундаменту. Але ми ризикнули”. Історія родини Галдашенко

Село Мощун розташоване недалеко від Києва. На початку повномасштабного вторгнення армія рф бомбардувала його з літаків та обстрілювала з артилерії. 

Іван Галдашенко з сім’єю багато років на заощаджені кошти будував дім, майстерню та кузню. Через російську агресію вони втратили все, але не опустили руки. За підтримки волонтерів родина відбудовує своє житло та намагається відродити бізнес. 

“Відновлювати житло під час війни — це як зводити будинок без фундаменту. Зараз у нашій області все більш-менш добре, але ми не знаємо, як надовго це і чи не доведеться знову починати все з нуля. Але нічого не робити ми теж не можемо”, — розповів Іван журналістці “Свій дім”.

“Коли ми виїжджали з Мощуна, я з усім попрощався”

“Ми дізналися про початок повномасштабного вторгнення від старшого сина. Я спочатку не повірив в це. Увімкнули телевізор і побачили звернення Президента. Згодом я почув гуркіт на вулиці. Вийшов надвір, а над нами летіли вертольоти. Потім почалися вибухи”, — згадує чоловік.

З березня родина весь час ховалася в погребі. Обстріли не припинялися. Якщо раніше можна було хоча б на годину зайти в дім погрітися, то після 28 лютого це вже було неможливим.

“Вогонь перекидався з будинку на будинок. Загасити його ніхто не міг. Бувало таке, що виходиш з погреба після вибуху, а сусідської оселі вже немає. Коли ми виїжджали з Мощуна на Рівненщину, я з усім попрощався”.

“Готові були жити в халабуді”

Довго бути далеко від дому родина не змогла, тому у квітні вирішили їхати назад. Знайомі дали їм стареньку машину, щоб вони добралися до Мощуна:

“Нам казали, що не знають, чи доїде авто. Але я був готовий самостійно дотягти його додому та спати в машині. Зі старшим сином ми навіть планували купити декілька OSB-плит та зробити халабуду, в якій можна було б ночувати. Але у наших друзів вцілів старенький будинок. Там хоч і були вибиті вікна та пошкоджений дах, але загалом він був придатним для життя. Нам також допомогли волонтери. Вони привозили продукти та гарячі обіди, посуд та одяг. Футболку, яку я ношу і зараз, також дали вони”. 

“У новому будинку ми вже побудували дах та стіни”

“Коли я ходив по руїнах нашого дому, то був абсолютно розбитим. Результати нашої 20-річної праці просто знищили. Руки опускалися. Ще й роботи в селі не було, тому я пішов працювати не по своїй професії — на будівництво”. 

Згодом у село приїхали волонтери.Родина Галдашенко на той час вже почала розбирати завали знищеної оселі. Волонтери БФ “ГУРТУМ” допомогли їм з цим, а також долучилися до побудови фундаменту нового житла та монтування армопояса. 

“Трохи більше ніж за рік, ми побудували “коробку”. Вже є стіни та дах. На другому поверсі я хочу облаштувати хоча б одну кімнату, щоб переселити туди дітей. Я планував, що зможу все зробити за півтора року, але зараз не впевнений. Зводити будинок з нуля потребує багато коштів”.

“Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win”

Читати по темі: Перша рана Ірпеня. Коли відбудують багатоповерхівку, на яку російські окупанти скинули бомби