Кренделя “Бердянські” і фірмові “Мелітопольські” пряники”. Родина переселенців відкрила третю пекарню у Запоріжжі
Запорізька область , Запорізький район , Запоріжжя
Заклад харчування
Адреса:
Запорізька область ,
Запорізький район , Запоріжжя
Євген та Вікторія Долгих із Мелітополя через повномасштабне російське вторгнення втратили майже все майно й були змушені почати нове життя в Запоріжжі. У 2024 році вони відкрили “Родинну пекарню”, де за давніми сімейними рецептами випікають хліб, булочки та круасани. Сьогодні у них уже три крамниці в місті, остання з яких відкрилася у вересні цього року.
На захопленій території Запорізької області у подружжя було декілька підприємств, база відпочинку, сімейна пекарня, перукарня та ін. Наразі все майно, яке залишилося в окупації, знищили або пограбували росіяни.
“Базу відпочинку окупанти приватизували, у нашій квартирі поселилися співробітники російських спецслужб, а обладнання, яке ми встановили в шкільних столових, вивезли в невідомому напрямку. Забрали, знищили або вкрали все, що ми заробили за понад 30 років кропіткої праці. Довелося починати все з нуля. З собою ми вивезли менше п’яти відсотків майна”, — говорить Євген Долгих у розмові з журналістом платформи “Свій дім”.
Вікторія та Євген Долгих
Фото: особистий архів підприємців
Росіяни відібрали все
Після повномасштабного вторгнення армія рф одразу захопила Мелітополь — вже на другий день окупанти були в місті. Євген та Вікторія не встигли вчасно виїхати, і це коштувало їм не лише майна, а й здоров’я. Євген був добре відомий у Мелітополі не тільки як підприємець, а й як активний проукраїнський громадський діяч, колишній військовий та чиновник. Саме така біографія після захоплення міста одразу привернула увагу окупантів.
“У перші дні окупації росіяни затримали мене й сильно побили. Потім почали погрожувати: вимагали 100 тисяч доларів, інакше обіцяли вбити мене та мою родину. Я тиждень переховувався і приходив до тями після побоїв. Я не міг вийти на люди, бо все моє обличчя було синє. Я виглядав, як безхатько: бородатий, неголений та у рваному одязі”.
На початку березня 2022 року чоловікові вдалося таємно виїхати до Запоріжжя.
Дружина Євгена, Вікторія, той період життя згадує з жахом, а пережите — досі бачить у нічних кошмарах.
“Чоловікові треба було тікати без нас і швидко, бо ми розуміли, що якщо його затримають ще раз, то вже не відпустять. Тому вирішили розділитися. На момент початку великої війни у нас було двоє дітей: одному 8 років, другому — півтора. Я з ними змогла виїхати з окупованої території лише у червні 2022 року, коли ситуація стала більш безпечною й росіяни почали випускати людей”, — згадує вона.
Створили фонд і відкрили пекарню у Запоріжжі
Після об’єднання у Запоріжжі, родина спершу допомагала землякам, які також вимушено залишили рідні міста та села через війну.
“Ми створили благодійний фонд “Мрія” й досі допомагаємо мелітопольцям-переселенцям. Багато людей виїхали з однією валізою, без речей, а деякі навіть без документів. Ми знайшли міжнародних донорів та отримали кошти на допомогу: це гуманітарні набори, юридичні консультації, організація заходів для дітей ВПО тощо”, — розповів Євген.
Всередині “Родинної пекарні”
Фото: особистий архів підприємців
Згодом подружжя відновило сімейну справу — у 2024 році в Запоріжжя на вулиці Інженера Преображенського, 5, з’явилася “Родинна пекарня”. На її відкриття Євген з Вікторією отримали грант від держави, а також залучили допомогу від міжнародних партнерів:
“Це була програма “Власна справа”, де нам від місцевого центру зайнятості надали суму в 500 тисяч грн, ще 350 тисяч — це наші збереження та 200 тисяч дала Данська рада у справах біженців. Тобто загальний стартовий капітал в нас був у розмірі близько 1 мільйона гривень. На гроші іноземних партнерів ми встановили автономну систему електроживлення, щоб у разі блекауту пекарня працювала. Бо це важливе соціальне питання — хліб потрібен людям завжди”.
Відновили традиції родинної пекарні
Більшість працівників “Родинної пекарні” — це переселенці з тимчасово окупованої Запорізької області.
Займатися випічкою Євген почав понад 25 років тому. У 1996 році він орендував хлібозавод, потім — ще один, а вже в 1998 році відкрив першу власну пекарню.
“Ми зберігаємо стародавню рецептуру і цей скарб я тримаю в секреті. Але кажу на 100 відсотків, що нічого подібного наразі в Запоріжжі немає. Також усі покупці можуть спостерігати, як ми готуємо нашу продукцію. Асортимент включає понад 20 позицій — є різні види хліба, батони, багети, хрусткі круасани, слойки з різними начинками, булочки, сирна та м’ясна паляниця та декілька суто запорізьких виробів — кренделя “Бердянські” і фірмові “Мелітопольські” пряники”.
Асортимент продукції пекарні
Фото: особистий архів підприємців
Запорожці оцінили випічку від мелітопольських переселенців. Бізнес пішов вгору, згодом родина відкрила ще одну точку продажу — на вулиці Курузова, а вересні 2025 року — на вулиці Героїв 93 бригади.
“Раніше я керував понад 5 тисячами людей, а тепер інколи я сам і вантажник, і бухгалтер, і товарознавець, і водій. Те, що я робив у 20 років, зараз роблю заново у свої 54. Таке життя, нічого не поробиш, якщо воно кидає тебе в яму, ти просто береш лопату й копаєш”.
Читайте ще: