“Кажуть, що снаряд в одне місце двічі не прилітає. Брешуть”. Історія Юлії Островської: рік ремонту — і знову руйнування
Багатоквартирний будинок
Юлія Островська та її чоловік рік ремонтували квартиру матері в Запоріжжі після російського удару. Восени 2024 року вони відзвітували перед комісією “єВідновлення” за витрачені кошти, а в березні 2025-го стався повторний обстріл. Нові вікна розлетілися на дрібні уламки — разом із надією літньої жінки на повернення додому. Шпалери та підлогу посікло осколками, а подружжя дивом вціліло, бо встигло вибігти в коридор. Того вечора вони нарахували вісім вибухів, а Юлія отримала травму голови.
“Останній тиждень перед ударом ми з чоловіком жили в маминій квартирі. Я наводила порядок, мила підлогу та переносила до вітальні речі, які зберігалися у ще не відремонтованій кімнаті. Вже розставили диван, крісла та столи. А ввечері 21 березня прилетіло поряд з будинком — у те саме місце, що і два роки тому. Тільки тоді були ракети, а тепер шахеди”, — розповідає Юлія журналістці “Свій дім”.
Жінка каже, що знову буде подаватися на компенсацію та проходити всі бюрократичні процедури. Після останнього прильоту вона зробила купу світлин для комісії, бо вже має досвід:
“Я вже навчена. Минулого разу мені сказали, що підлогу не порахують, бо одразу після удару я не зафіксувала пошкодження. Тому тепер фотографувала кожну деталь”.
Перші руйнування у січні 2023 року
У ніч на 16 січня мама Юлії, Лілія Глотка, була у своїй квартирі на вулиці Кам’яногірській (зараз Скіфська, — ред.). Коли пролунав потужний вибух, жінка вже спала. Її ліжко стояло в кутку кімнати між двома бетонними стінами — саме це врятувало їй життя. Однак на згадку про ту ніч залишилися шрами від порізів, адже підлога була встелена уламками скла з розбитих вікон. Самостійно вийти з квартири вона не змогла, бо вибухова хвиля деформувала вхідні двері.
“Увесь цей час мама жила з нами. У вересні 2023 року ми отримали 70 тисяч гривень від державної програми “єВідновлення” і потихеньку робили ремонт в її квартирі. Кошти треба було використати протягом року, але ми не поспішали: зробили одну кімнату, другу, потім — ванну. Тягнули до останнього, наче відчували, що ще не час туди повертатися. Звісно, що за ці гроші все не доробили, але встигли відзвітувати. Прийшла комісія, і для мене було відкриттям, що ми мали витратити кошти лише на те, що було вказано в акті пошкодження. Тобто, якщо у мами в квартирі на підлозі був лінолеум, то ми повинні були покласти саме його. Але хто зараз купує лінолеум? Але вони побачили, скільки ми всього зробили, а також куплені, але ще не використані будматеріали, тому претензій до нас не було”, — розповідає Юлія Островська.
“Рік робили ремонт, а росія знову все зруйнувала”
“Кажуть, що снаряд в одне місце двічі не прилітає. Брешуть. Ввечері 21 березня 2025 року російський шахед влучив у те саме місце, куди і два роки тому. Тільки тоді була ракета. Знищено усе, що ми зробили за цей час і те, що не було розбито раніше. Минулого разу гроші на вхідні двері, у кімнату та ванну надав “Карітас”. Компенсація через “єВідновлення” покрила частину витрат, а більшість робіт оплачували самостійно. У мене є знайомий, який брав мінімум коштів, але загалом ціни були непідйомні. Найдорожчим вийшов ремонт ванної кімнати, і це при тому, що ми вибирали бюджетні матеріали. Вітальню зробили останньою, а на спальню грошей не вистачило. Тому ми вирішили зробити паузу. Порядок майже навели і планували скоро перевезти маму. Добре, що не встигли — це був би справжній кошмар”, — говорить у відчаї Юлія.
Коли росія вчергове вдарила по Запоріжжю, Юлія з чоловіком якраз були в маминій квартирі. За три хвилини до вибуху подружжя встигло вибігти з кімнати у коридор:
“Коли був перший вибух поряд, то відразу зникло світло. При другому — знову вилетіли всі вікна. Двері у ванну кімнату були зачинені, але їх вирвало із замком і відкинуло до стіни. Слава Богу, що ми там не стояли, а були біля вхідних дверей. Минулого разу їх сильно покорежило. Зараз теж зігнуло, але хоча б закриваються”.
У той момент, коли Юлія присіла в коридорі, її відкинуло чи то об стіну, чи об двері і вона вдарилася головою. Каже, що навіть і не зрозуміла, як це сталося. Того вечора вони нарахували вісім вибухів.
Коли все затихло, то в темряві намагалися зрозуміти, що сталося з відремонтованою квартирою.
“Було таке враження, що скло розлетілося на дрібні уламки. Коли був перший вибух два роки тому — такого не було. Може тоді були більш якісні вікна, а зараз ми ж купували більш бюджетні варіанти. Певно їхня якість не дуже, раз розсипались на “крихти”. Ну і знов усе в уламках, всі меблі, підлога та шпалери розтрощені. Вистояв лише коридор, а у ванній кімнаті впала частина стіни з кафелем. Ось така ситуація, як кажуть: “Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову”, — каже жінка.
“Попереду — знов виклянчування допомоги”
За словами Юлії, візуально масштаб руйнувань не дуже помітний, але коли підійдеш до стіни, то бачиш купу маленьких виїмок, коли скло попадає у стіну та виколупує штукатурку. Така ж ситуація на кахелі у кухні, на ламінаті, який тільки нещодавно зробили. Також постраждала і автівка родини, яка стояла збоку біля під’їзду. Довелося відразу замінити лобове скло, бо чоловік працює на ній.
У момент вибуху мама Юлії була на дачі. Про те, що сталося повідомили їй лише наступного дня, а фото взагалі показали лише кілька днів тому:
“У цей район вже разів п’ять прилітало. Це вже як гра у “Морський бій”, але реальна, страшна та жорстока. Але ми сподіваємося, що колись це все завершиться, ми зробимо ремонт і, можливо, продамо цю квартиру, а мамі купимо житло в нашому районі. Бо вже двічі врятувалися в цій квартирі, і не знаємо, що буде далі. Мої батьки придбали цю оселю у 1982 році. Там залишились найкращі спогади про дитинство. А ще там були речі, які колись ми купували разом із татом — їх пошкодив ще перший обстріл. І вони особливо цінні для мене, бо батько помер у 2007-му”.
Юлія, наголошує, що росія нахабно бреше, що не стріляє по мирному населенню:
“Ми – живі свідки того, що це велика брехня. І наші життя залежать від того, чи встиг ти швидко вибігти з кімнати, де просто тихо і мирно вечеряв. Уявіть стан моєї мами, якій 15 квітня буде 75 років. Як жити в умовах постійних обстрілів, і нерозуміння, що буде далі? Але жити якось треба”.
Допомогти родини відновити житло можна за номером картки: 4441 1111 2252 6795.
Посилання на банку тут.
Читайте ще:
Як отримати компенсацію за зруйноване майно: читайте в онлайн-посібнику від команди “Свій дім”
“Хочемо повернутися у відновлений дім”: досвід Анни Дзери, яка подала заяву до Реєстру збитків