Відбудова

головна / Відбудова / Дніпро

Відбудова
Підприємство

“Речі з ароматом Азовського моря: відновлювати швейний бізнес довелося з нуля. Не було навіть голки з ниткою”. Історія Валерії Лісіци

Дніпропетровська область , Дніпровський район , Дніпро

Маріупольчанка Валерія Лісіца розпочала свою швейну справу у 2016 році.  У дівчини не було ніяких навичок — всьому навчалася в процесі. Вагітність і декретна відпустка стали поштовхом для початку власної справи. Спершу це були речі та постільна білизна для дитини, потім замовлення почали робити її подруги. Поступово дозвілля перейшло в повноцінний бізнес. У рідному Маріуполі дівчина облаштувала майстерню, створила ФОП, налаштувала сторінку в Інстаграмі та готувалася відкривати магазин та цех. Однак усі плани зруйнувало повномасштабне вторгнення рф в Україну.

Тікати з Маріуполя довелося без нічого, адже під загрозою був не лише бізнес, а життя. Після евакуації до Дніпра Валерія майже одразу відновила роботу, спочатку на волонтерських засадах, а вже потім — на комерційній основі.

“Буквально не було навіть голки з ниткою. Я вже мовчу про машинки або якесь нормальне обладнання. Довелося також виплачувати борги, бо напередодні вторгнення рф я взяла замовлення, які вже фізично не могла виконати”, — розповідає дівчина журналісту “Свій Дім”.

“Три тижні жаху в Маріуполі: ми просто чекали смерті”

Перші вибухи родина Валерії почула ще 19 лютого 2022 року. Проте подумали, що це чергова провокація російських бойовиків.

“Ми просто жили своїм життям та навіть в кошмарі не уявляли про таке. Лише ввечері 23 лютого вже усвідомили, що буде війна. Ми жили у власному будинку в Кальміуському районі міста. До кінця лютого залишалися вдома, але потім переїхали в центральну частину міста, сподіваючись, що там буде спокійніше. На жаль, це була хибна думка. Наступні 2 тижні були жахом — ми просто чекали смерті. Ніяких комунікацій не було, навколо вибухи й ти взагалі не розумієш, що відбувається. Дивом нам вдалося вижити”, — так Валерія згадує ті дні у Маріуполі. 

Евакуюватися на вільну територію її родина змогла лише 16 березня. Їхали через Бердянськ, а далі — до Оріхова Запорізької області. Знайомі волонтери повідомили маршрут та обіцяли допомогти при зустрічі. 

“Була велика проблема з бензином, тому нам довелося купити його за 15 тисяч гривень за каністру. Мостів не було, тому люди навалили своє майно, зокрема й машини, і зробили імпровізовану переправу, по якій ми перебралися. Фактично ми їхали по річці”, — говорить Валерія.

“Не було навіть нитки з голкою”

Спочатку родина опинилася в Запоріжжі, а потім відправилися до Дніпра. В місті вони були вже наприкінці березня. З собою мали лише дві валізи речей. За цей час змінили декілька квартир: десь зупинилися на три дні, десь — на тиждень. Коли усвідомили, що повератися їм нікуди, то оформили довготривалу оренду житла.

“Працювати я почала вже 4 квітня 2022 року. Швейну машинку мені надала підписниця, а тканину — різні підприємства-партнери. Я почала шити на волонтерських засадах для наших переселенців із Маріуполя. Гроші закінчилися швидко, тому наприкінці квітня відновила комерційну діяльність”.

За два з половиною роки життя в Дніпрі Валерія пройшла довгий шлях і відновила бізнес, не маючи після евакуації навіть нитки з голкою.

“Зараз у мене своя майстерня, інтернет-магазин, кілька машинок та все необхідне обладнання. В планах — відкриття цеху-магазину та прийом на роботу кількох працівників. Також є професійне студійне світло, камера та генератори. Частину майна придбала за гранти, а інше — за власні кошти. Асортимент теж збільшився — вдома був лише дитячий одяг, а зараз почали шити жіночій. Свого магазину поки що немає, але ми співпрацюємо з Альоною Кучерук і в межах її шоурума виставляємо наші сукні. Це підприємиця з Краматорська, яка в Дніпрі відкрила магазин, де інші бізнесмени можуть презентувати свій товар. Це як оренда торгового прилавку — ми щомісяця сплачуємо невелику суму, а вони надають всі послуги — від продавця до касового апарату”.

Про повернення додому після звільнення Маріуполя Валерія не думає. Спогади про місто залишилися лише з болем і стражданнями, пережитими навесні 2022 року. 

“Ми приїдемо, це точно, бо моя мама лишалася в окупації. Нещодавно вона померла. Я навіть не була на її могилі. Наш з чоловіком будинок, який ми придбали за 4 місця до вторгнення, стоїть напівзруйнований. Але чи будемо ми там жити — невідомо”, — каже вона.

Читайте ще: “Еко-Країна”: рідкісні рослини та ландшафтний дизайн. Бахмутянин Владислав Чурілов релокував бізнес на Київщину

Олександр Забродін / 26.09.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Платформа Свій дім розпочинає серію відео про Реєстр збитків для України, щоб розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в...

читати історію

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Марина Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) — історикиня з Луганщини. Зараз вона живе в Києві та працює в архіві, який займається документуванням воєнних злочинів рф проти України. Команда збирає...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури

Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти

Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство

Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі

Субсидія на оренду житла для ВПО у 2025 році: як отримати допомогу