“Речі з ароматом Азовського моря: відновлювати швейний бізнес довелося з нуля. Не було навіть голки з ниткою”. Історія Валерії Лісіци
Дніпропетровська область , Дніпровський район , Дніпро
Підприємство
Дата додавання до бази:
26 вересень 2024
Адреса:
Дніпропетровська область ,
Дніпровський район , Дніпро
Маріупольчанка Валерія Лісіца розпочала свою швейну справу у 2016 році. У дівчини не було ніяких навичок — всьому навчалася в процесі. Вагітність і декретна відпустка стали поштовхом для початку власної справи. Спершу це були речі та постільна білизна для дитини, потім замовлення почали робити її подруги. Поступово дозвілля перейшло в повноцінний бізнес. У рідному Маріуполі дівчина облаштувала майстерню, створила ФОП, налаштувала сторінку в Інстаграмі та готувалася відкривати магазин та цех. Однак усі плани зруйнувало повномасштабне вторгнення рф в Україну.
Тікати з Маріуполя довелося без нічого, адже під загрозою був не лише бізнес, а життя. Після евакуації до Дніпра Валерія майже одразу відновила роботу, спочатку на волонтерських засадах, а вже потім — на комерційній основі.
“Буквально не було навіть голки з ниткою. Я вже мовчу про машинки або якесь нормальне обладнання. Довелося також виплачувати борги, бо напередодні вторгнення рф я взяла замовлення, які вже фізично не могла виконати”, — розповідає дівчина журналісту “Свій Дім”.
“Три тижні жаху в Маріуполі: ми просто чекали смерті”
Перші вибухи родина Валерії почула ще 19 лютого 2022 року. Проте подумали, що це чергова провокація російських бойовиків.
“Ми просто жили своїм життям та навіть в кошмарі не уявляли про таке. Лише ввечері 23 лютого вже усвідомили, що буде війна. Ми жили у власному будинку в Кальміуському районі міста. До кінця лютого залишалися вдома, але потім переїхали в центральну частину міста, сподіваючись, що там буде спокійніше. На жаль, це була хибна думка. Наступні 2 тижні були жахом — ми просто чекали смерті. Ніяких комунікацій не було, навколо вибухи й ти взагалі не розумієш, що відбувається. Дивом нам вдалося вижити”, — так Валерія згадує ті дні у Маріуполі.
Евакуюватися на вільну територію її родина змогла лише 16 березня. Їхали через Бердянськ, а далі — до Оріхова Запорізької області. Знайомі волонтери повідомили маршрут та обіцяли допомогти при зустрічі.
“Була велика проблема з бензином, тому нам довелося купити його за 15 тисяч гривень за каністру. Мостів не було, тому люди навалили своє майно, зокрема й машини, і зробили імпровізовану переправу, по якій ми перебралися. Фактично ми їхали по річці”, — говорить Валерія.
“Не було навіть нитки з голкою”
Спочатку родина опинилася в Запоріжжі, а потім відправилися до Дніпра. В місті вони були вже наприкінці березня. З собою мали лише дві валізи речей. За цей час змінили декілька квартир: десь зупинилися на три дні, десь — на тиждень. Коли усвідомили, що повератися їм нікуди, то оформили довготривалу оренду житла.
“Працювати я почала вже 4 квітня 2022 року. Швейну машинку мені надала підписниця, а тканину — різні підприємства-партнери. Я почала шити на волонтерських засадах для наших переселенців із Маріуполя. Гроші закінчилися швидко, тому наприкінці квітня відновила комерційну діяльність”.
За два з половиною роки життя в Дніпрі Валерія пройшла довгий шлях і відновила бізнес, не маючи після евакуації навіть нитки з голкою.
“Зараз у мене своя майстерня, інтернет-магазин, кілька машинок та все необхідне обладнання. В планах — відкриття цеху-магазину та прийом на роботу кількох працівників. Також є професійне студійне світло, камера та генератори. Частину майна придбала за гранти, а інше — за власні кошти. Асортимент теж збільшився — вдома був лише дитячий одяг, а зараз почали шити жіночій. Свого магазину поки що немає, але ми співпрацюємо з Альоною Кучерук і в межах її шоурума виставляємо наші сукні. Це підприємиця з Краматорська, яка в Дніпрі відкрила магазин, де інші бізнесмени можуть презентувати свій товар. Це як оренда торгового прилавку — ми щомісяця сплачуємо невелику суму, а вони надають всі послуги — від продавця до касового апарату”.
Про повернення додому після звільнення Маріуполя Валерія не думає. Спогади про місто залишилися лише з болем і стражданнями, пережитими навесні 2022 року.
“Ми приїдемо, це точно, бо моя мама лишалася в окупації. Нещодавно вона померла. Я навіть не була на її могилі. Наш з чоловіком будинок, який ми придбали за 4 місця до вторгнення, стоїть напівзруйнований. Але чи будемо ми там жити — невідомо”, — каже вона.
поділитись у соцмережах
Рекомендуємо прочитати
У Реєстрі збитків для України вже понад 10 тисяч заяв, найбільше — з Маріуполя
У Реєстр збитків для України (RD4U) вже подали понад 10 тисяч заяв за категорією “пошкодження або руйнування житла” внаслідок російської агресії. Найбільше з Донеччини, а лідирує місто Маріуполь — майже...
читати історіюЯк отримати житло в кредит: детальний огляд оновленої програми єОселя
В умовах війни тисячі українців втратили свої домівки. Програма єОселя стала одним із шляхів отримання власного житла в іпотеку. Після довгоочікуваних змін у серпні 2024 року вона зазнала суттєвих оновлень....
читати історіюПриватний будинок
“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко
Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю
Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова
Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію
Підприємство
Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”
Заклад охорони здоров'я
“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”
Рекомендуємо прочитати
У Реєстрі збитків для України вже понад 10 тисяч заяв, найбільше — з Маріуполя
Як отримати житло в кредит: детальний огляд оновленої програми єОселя
Приватний будинок
“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко
Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю
Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова
Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію
Підприємство
Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”
Заклад охорони здоров'я