“Серцем я завжди в Покровську”. Історія підприємиці Вікторії Карпової, яка відновила швейний бізнес у Львові
Підприємство
У 2022 році покровчанка Вікторія Карпова була змушена вивезти свій швейний бізнес із Донеччини. Раніше в рідному місті вона мала швейний цех, де створювали стильний одяг та навчали людей шиттю. Після релокації у Львів бізнес тимчасово змінив профіль: замість сімейного одягу виготовляли спорядження для військових. Проте зараз знову створюють речі для всієї родини.
Наразі підприємиця працює над колекцією на 2026 рік і вже має багато замовлень не лише з України, а й з-за кордону.
“За ці три роки я пройшла довгий шлях, сповнений труднощів. Фактично я почала все з нуля в іншому місті за тисячу кілометрів від дому. Проте я зберегла свою фірму, бренд та постійних клієнтів і рухаюся далі, і це головне” — розповіла Вікторія журналісту платформи “Свій дім”.
Робочий цех Вікторії Карпової у Львові
Фото: особистий архів підприємиці
Від швеї до власниці фірми
Вікторія почала шити понад 20 років тому. В 2000-них жінка відкрила своє перше ательє. Проте не маючи досвіду ведення бізнесу жінка залізла в борги й в 2018 його довелося закрити. ЇЇ нинішня фірма має назву “Покровчанка”.
“У 2000 році я працювала на одній з місцевих швейних фабрик і тоді почала думати про власну справу. Я постійно вчилася, вкладала час та гроші у власний розвиток”, — каже жінка.
До початку великої війни підприємство шило жіночий, чоловічий та дитячий одяг, а також виготовляли брендовані речі для працівників різних компаній, які робили персональне замовлення.
“Як в кожнії серйозній швейній компанії у нас була колекція на чотири сезони: зима, весна, літо, осінь. Це майже весь одяг для кожного члена родини: пальта, зимові куртки, спортивні костюми, дощовики, літні шорти, футболки тощо”.
Підприємиця також представляла свої товари на різних виставках та шукала нових клієнтів.
Одяг з колекції Вікторії Карпової
Фото: особистий архів підприємиці
“Значна частина продажів здійснювалася для постійних клієнтів за попередніми замовленнями, проте частину реалізовували через торговельні майданчики та мережу дилерів. Я та мої співробітники постійно брали активну участь у різних форумах, виставках, показах та тематичних заходах, де ми мали змогу презентувати себе та навчитися чомусь новому”, — розповідає Вікторія.
Окрім ведення бізнесу Вікторія займалася громадською діяльністю та вчила шити усіх бажаючих:
“Напередодні великої війни в нас був великий проєкт, яким я дуже пишаюся. Завдяки підтримці міжнародних донорів ми створили навчальний центр “Квітка льону”, де понад 40 людей з Донеччини безкоштовно вчилися шити”.
Завдяки успіху власної справи Вікторію залучали до запуску швейних підприємств в області. В грудні 2021 року такий бізнес відкрили у Слов’янську. Однак через повномасштабне вторгнення цех пропрацював лише тиждень.
Новий старт у Львові
З початком великої війни Вікторія вирішила виїхати з Донеччини та релокувати бізнес у більш безпечний регіон:
“За збігом обставин на момент 24 лютого 2022 року частина мого обладнання вже була спакована. Це сталося через те, що в січні приміщення цеху, яке я орендувала, продали, тому я шукала нове місце”.
На той момент Міністерство економіки України якраз впровадило державну програму з релокації бізнесу. Підприємиця швидко подала заявку та знайшла транспорт аби вивезти майно, а згодом отримала від держави відшкодування за переїзд. Для початку нового життя Вікторія обрала Львів. Вже в дорозі жінка домовилася про оренду приміщення, де б змогла розмістити обладнання та відновити роботу.
Вікторія Карпова в одязі від власної фірми
Фото: особистий архів підприємиці
“З урахуванням реалій війни я спочатку змінила профіль і почала шити військовий одяг. Головною проблемою, з якою стикнулася після прибуття у Львів, була відсутність працівників. Мої робітники з Покровська відмовилися переїжджати, тож нових швачок шукала вже тут. Я розумію, що в 2022 році моє місто було далеко від лінії фронту і ніхто не міг подумати, що на нього чекає саме така доля”.
Вікторія розмістила оголошення і до неї звернулися дві жінки-переселенки з Харкова.
“Дівчата не мали навичок шиття, проте в них було неймовірне бажання вчитися. А це найголовніше, як я вважаю. Тому я вирішила дати їм шанс”.
Зрештою бізнес Вікторії почав розвиватися. Кількість робітників та замовлень збільшилася, а прибуток виріс. Спочатку колектив шив військові тактичні штани та розробляв макети курток для військових. Проте згодом знову почали створювати одяг для всієї родини.
Наразі підприємиця вже думає про колекцію на 2026 рік. Також її фірма вийшла на міжнародний ринок. Зокрема, клієнти з Австрії замовили партію дощовиків.
“Була складно, коли тільки виїхала з Донеччини, та й зараз виникають проблеми. Проте головне —не опускати руки, а робити свою справу. Доля дає нам випробування не просто так”.
Після перемоги Вікторія планує обов’язково поїхати до рідного міста:
“На Донеччині я хочу відкрити філію, щоб «Покровчанка» працювала й безпосередньо вдома. Рідний Покровськ мені до душі, бо це моя Батьківщина, де я виросла, і серцем я завжди залишаюся там”.
Читайте ще:
“Всередині — розірвана душа через втрату дому”. Історія Наталії Петрикової з Покровська