“У Лисичанську я втратив увесь свій бізнес. Але почав заново”. Історія підприємця Сергія Костенка
Луганська область , Cіверськодонецький район , Лисичанськ
Підприємство
Адреса:
Луганська область ,
Cіверськодонецький район , Лисичанськ
Через повномасштабне вторгнення росії лисичанин Сергій Костенко втратив усе: його ресторан, бар і кілька магазинів перетворились на руїни. Проте підприємець зберіг найцінніше — команду. Разом із колегами він запустив новий бізнес в інших регіонах України. Там на них чекали нові випробування через російські обстріли.
Спочатку Сергій відновив власну справу в Кривому Розі, згодом у Дніпрі, а тепер — в Полтаві.
“Попри всі труднощі я продовжую вести власну справу: сплачую податки та забезпечую людей робочими місцями. І щиро вірю — ми обов’язково повернемося додому, в рідний Лисичанськ, де відновимо свою діяльність”, — розповідає Сергій журналісту платформи “Свій дім”.
Один зі зруйнованих закладів підприємця в Лисичасньку
Фото: власний архів Сергія Костенка
Майже 25 років у бізнесі
Сергій Костенко народився на Луганщині. Займатися бізнесом почав у 1997 році.
“Спочатку це були нафтопродукти, а саме виготовлення нафтополімерної смоли. Таке виробництво було єдиним в Україні на той момент. Все це було на базі Лисичанського нафтопереробного заводу. Ми запускали все з нуля”, — розповідає підприємець.
Згодом бізнес Сергія вийшов за межі нафтопродуктів. У 2000-х він придбав кафе “Бриг” на центральному ринку Лисичанська, яке з часом перейменували на “Бар-базар”:
“Колись це була звичайна радянська їдальня у поганому стані. Проте ми зробили з неї цукерку. Наприклад, першими в місті поставили кавомашину. Це був далекий 2005 рік, коли всі пили розчинну каву у банках. Це був прорив на той момент. А назву закладу обрали просто — через розташування біля ринку”.
“Бар-базар” у Лисичанську до великої війни
Фото: власний архів Сергія Костенка
У 2010 році Сергій відкрив ресторан “Смачна хата”. На початок повномасштабної війни підприємець мав декілька закладів харчування, магазинів та понад 50 найманих працівників.
“Ми пережили важкі 2014-2015 роки, тимчасову окупацію, звільнення міста та розквіт. Постійно розвивалися і вдосконалювалися: впроваджували нове меню, вчили персонал, покращували якість обслуговування. Проте 2022 рік знищив 100 відсотків бізнесу. Довелося починати все з нуля вже в іншому регіоні”.
Підприємець розповідає, що “Смачна хата” була першим і єдиним у місті суто українським рестораном.
“Заклад стояв на горі, звідки було видно Сіверськодонецьк. Колись на цьому місці було старе кафе-морозиво, яке після розпаду СРСР перетворилося на руїни. Я знайшов власника та купив це все за 300 доларів”.
Ресторан “Смачна хата” в Лисичанську до великої війни
Фото: власний архів Сергія Костенка
У закладі було багато української айдентики, яку Сергій та його команда збирали та привозили з різних куточків України.
“Щось дарували клієнти, щось привозили з ринку Слов’янська. Тобто це була ціла історія. Гостювали у нас і відомі люди. Зокрема, співаки Святослав Вакарчук і Анастасія Приходько. Також заклад відвідував тодішній очільник області Геннадій Москаль. Ми постійно допомогали бійцям ЗСУ. Особливо тим, хто брав участь у звільненні нашого міста від російських бойовиків у 2014 році”, — розповідає Сергій.
“Смачну хату” розбили, але магазини ще працювали
Відчуття того, що росія піде у повномасштабний наступ на Україну, у Сергія з’явилося за місяць до вторгнення:
“Я сказав персоналу бути дуже обережним з товаром, особливо з замовленнями. Хоч у нас і були вже заплановані корпоративи напередодні 8 березня, ми все одно дуже обережно ставилися до всього і не брали зайвого”.
Магазини та заклади Сергія працювали майже до кінця квітня 2022 року:
“Перші вибухи ми почули зранку 24 лютого 2022 року. Я покликав колектив на роботу, аби віддати трудові та розрахуватися, бо розумів, що не маю права змушувати людей працювати через небезпеку. Проте колеги вирішили працювати далі. У нас був товар, а містянам були потрібні продукти”.
Армія рф почала обстрілювати Лисичанськ з перших днів вторгнення, а 26 лютого обстріли зруйнували ресторан “Смачна хата”.
Наслідки влучання у ресторані “Смачна хата”
Фото: власний архів Сергія Костенка
“Було влучання, яке майже повністю зруйнувало заклад. На той момент всередині працювала директорка закладу — Світлана Михайлова, єдина, хто залишилась на цьому об’єкті, як у 2014-му, так і в 2022 роках. Сила атаки була такою, що у примыщенні вирвало навіть батареї. На щастя, колега не постраждала, хоча вибиратися їй довелося фактично з-під завалів”, — згадує власник.
Ще місяць Сергій із колективом працювали у Лисичанську. Зрештою довелося виїхати, адже ситуація стало занадто небезпечною.
“Ми евакуювалися 30 березня. Наш знайомий, поліцейський Олександр Іпатко сказав нам, що якщо ми хочемо врятувати життя людей, то треба негайно виїжджати з міста. На збори було лише 40 хвилин. З бізнес активів врятувати нічого не вдалося. Все майно та будівлі наразі зруйновані або пограбовані”, — каже Сергій.
Команда Сергія в Лисичанську в 2022 році
Фото: власний архів Сергія Костенка
Почати все з нуля
Загалом Сергій вивіз із Лисичанська 12 співробітників. Спочатку вони на декілька днів залишилися у Слов’янську, а потім почали шукати варіанти, куди поїхати далі.
“Ми шукали прихисток, щоб десь зупинитися. Бо з нами також були родичі та домашні тварини. Нам всі відмовляли, проте зрештою готель Центральний у Кривому Розі погодився надати нам житло. За що ми безмежно вдячні його власнику —Володимиру Мовчану”, — згадує підприємець.
Колектив зміг на деякий час залишитися в готелі, а Сергій поїхав до Києва. Згодом із Лисичанська виїхали ще декілька співробітників, які залишалися в останньому працюючому магазині. Сергій постійно думав про свій колектив та мріяв відновити бізнес. Зробити це йому вдалося вже в червні 2022 року:
“Я набрав своїх дівчат, які були в Кривому Розі, та попросив їх перевіряти оголошення з продажем бізнесу. Так нам вдалося знайти підприємця, який шукав покупців на три невеликі магазини з пивом. Я ризикнув усіма коштами та вклався в цю справу”.
Сергій та його колектив вірили, що це тимчасова робота, і невдовзі всі вони разом повернуться на Луганщину. Проте час йшов, а ситуація на фронті не змінювалася.
Магазин підприємця у Кривому Розі
Фото: власний архів Сергія Костенка
Через рік чоловік купив ще декілька бізнесів та відкрив два магазини. Проте росія не дала спокою й тут:
“Один з наших магазинів був поруч в військкоматом, який обстріляли росіяни.
Наша будівля була знищена повністю, а співробітницю врятувало лише те, що вона запізнилася на роботу”.
Після цього обстрілу одна з колег вирішила виїхати з України, а Сергій закрив бізнес у Кривому Розі та переїхав до Дніпра.
“Паралельно я відкривав магазин у Дніпрі. Почали з продуктового, згодом викупили половину пекарні та відкрити пивний”.
Проте бізнес не склався й тут. Чоловік був змушений знову поміняти локацію для ведення власної справи:
“Взагалі рішення переїхати до Дніпра було обумовлено тим, що це ближче до дому. Тоді, на тлі новин про контрнаступ ЗСУ, я вірив, що Луганщину скоро звільнять. А ще наш магазин був біля “Южмаша”. Одним словом — ми “вміємо” обирати локації. Та і взагалі Дніпро — це місто “АТБ”. Вести тут бізнес важко. Проте ми все одно це робили — успішно та з душею. Особливо нас підтримували земляки. Коли вони бачили вивіску біля входу “Лисичанськ — це Україна”, то одразу знаходили спільні теми”.
Магазин Сергія у Дніпрі
Фото: власний архів Сергія Костенка
Переїзд до Полтави
Наразі Сергій працює у Полтаві. Там він придбав пивний магазин, де згодом почав продавати і продукти. Заклади у Дніпрі довелося продати. Там залишилася лише пекарня.
“По факту це вийшов міні-маркет з назвою “Пивко-рибка”. Відкрилися ми в листопаді 2024 року в районі автовокзала на вулиці Мазепи, 59”.
Сергій планує розширити асортимент та збільшити обсяги виробництва пекарні в Дніпрі. Проте найголовніша мрія підприємця — це повернення додому.
“Я вірю, що Лисичанськ звільнять. Тоді ми одразу повернемося, бо це наш дім. Якщо, не дай Боже, цього не станеться, то все одно поїдемо десь ближче до себе — можливо у Краматорськ або Слов’янськ. Там люди з нами дихають одним повітрям та розуміють нас”.
Також Сергій робить все можливе, щоб забрати до Полтави та працевлаштувати своїх колишніх працівників з Лисичанська.
Інтер’єр магазину Сергія у Полтаві
Фото: власний архів Сергія Костенка
“Зараз шукаємо безкоштовно житло для сім’ї з Нікополя для переселення в Полтаву, бо у них літні батьки, а місто щодня обстрілюють, а у нас роботи завжди купа. Друга родина зараз знаходиться в Дніпрі — ми також шукаємо для них оселю, бо там жінка з інвалідністю. Я мрію зібрати увесь наш колектив, якщо не вдома, то хоча б в іншому місті і знов працювати разом. Бо я дуже ціную їх, ми з ними разом пройшли довгий та важкий шлях. Зокрема, велика подяка директоркам ресторану “Смачна хата” Світлані Михайловій, “Бар Базар” Тетяні Супрун, магазину “Наш Дім” Олександрі Колесовій, а також працівникам, які, ризикуючи життям, залишались в Лисичанську: Алевтині Алфьоровій, Марині Псарьовій, Юлії Гладченко, Лілії Строчковій, Вірі Коваленко та Микиті Супруну”.
Читайте ще: