“Мій дім відновили, але заїхати у квартиру поки не можу”. Історія Олександра Медведєва з Запоріжжя

Майже 70 років Олександр Медведєв прожив у будинку на вулиці Кияшко в Запоріжжі, який його батьки отримали від держави ще в 1956 році. Проте в ніч на 24 вересня 2022 року російські війська влучили в будівлю, пошкодивши оселю. Вибух стався за 20 метрів від помешкання чоловіка, якого врятувало правило трьох стін. Відновлення багатоповерхівки тривало понад два роки. Лише у січні 2025 року він отримав ключі від своєї квартири. Однак досі не в’їхав у нову оселю через відсутність меблів, зокрема ліжка.

Одразу після руйнування будинку чоловік переїхав до родичів, у яких живе й досі. Наразі через громадські організації, владу та благодійників шукає меблі для своєї квартири. 

“Мені 74 роки, здоров’я вже не, тому потрібні певні умови. Якби я був молодий, то просто кинув би матрац на підлогу й спав тут”, — говорить чоловік журналісту “Свій Дім”.

“Епіцентр вибуху був всього за 20 метрів від моєї квартири”

“Наша родина прожила в цьому будинку все життя. Єдиним власником оселі я став у 2017 році, після смерті мами. Квартира площею 41 квадратний метр була з євроремонтом”, — розповідає чоловік.

У ніч на 24 вересня 2022 року російські військові зруйнували дім. Це було перше влучання в багатоповерхівку в Запоріжжі від початку повномасштабного вторгнення рф.

“У радянські часи промислові об’єкти будували поряд з будинками, щоб зменшити транспортні витрати на перевезення робітників. Окупанти стріляли по них, але зброя не дуже високоточна, як вони розповідають. Окупанти вдарили декількома ракетами, одна з них пролетіла повз дім і влучила в стадіон, а інша — пішла на зниження та врізалася в третій поверх нашого будинку”, — розповідає чоловік.

На момент обстрілу Олександр був вдома — вийшов у коридор, де були три стіни:

“Я не постраждав, тому що дотримувався правил безпеки. Але загинула жінка з першого під’їзду, яка в цей час вийшла на балкон. Її розірвало на частини. Квартира моя отримала суттєві пошкодження — пішли тріщини по стелі, а всі вікна вилетіли. Епіцентром влучання був останній поверх другого під’їзду, а я живу в третьому. Відстань між місцем влучання та моєю оселею — буквально 20 метрів”. 

Після вибуху в будинку спалахнула пожежа, яку гасили мешканці разом з рятувальниками ДСНС, тому житло залило водою. Згоріла проводка, техніка, а меблі пошкодили уламки.

Довге очікування на відновлення житла

До грудня 2022 року ніяких дій щодо відновлення, розселення або грошової допомоги від влади не було. Олександр був змушений поселитися у родичів:

“Ми своїми силами з сусідами накривали дах плівкою, щоб дощ не потрапив всередину. Не можу сказати, що це прям допомогло, проте хоч щось. Так воно все й стояло”. 

Врешті-решт міська влада ухвалила рішення відбудувати зруйнований будинок. Взимку 2022 року мешканцям надали статус ВПО тапочали виплаувати по 10 тис грн щомісяця на оренду житла.

Певний час проводилися тендери на відновлення будинку, і вже 1 червня 2023 року, після визначення фірми-підрядника, навколо пошкодженої багатоповерхівки огородили будмайданчик. 

“Нам дали час, щоб ми могли забрати особисті речі та меблі. З моїх вціліло відсотків 40, не більше. Все інше довелося викинути. Я, як как старший по будинку, дзвонив в різні благодійні фонди з проханням допомогти мешканцям гуманітарними, гігієнічними та харчовими наборами. На наше прохання відгукнулася одна з місцевих громадських організацій, а саме “BELUGA UA”, — каже чоловік.

“Ключі отримав, але заїхати поки що не можу”

Влітку 2023 року міська влада провела збори мешканців дому. Усі жильці отримали копії актів зруйнованому будинку, а також було створено чат у Вайбері для зворотнього зв’язку:

“Коли потрібно було вирішити якісь проблеми, то ми зверталися до представників влади. Усі наші прохання вони почули. Зокрема нам встановили окремий лічильник на опалення будинку, бо до цього він був спільний зі ЦНАПом, що знаходиться на першому поверсі”.

Спочатку будинок обіцяли здати в експлуатацію влітку 2024 року, згодом — восени, а врешті-решт ключі люди отримали лише напередодні Нового року — 30 грудня 2024 року:

“Цього дня ще встановлювали лічильники, проводили інструктаж по роботі з газовим обладнанням. Я хворів, тому ключі від власної квартири забрав лише 7 січня”.

Дім відновлений, але Олександр досі не заїхав у свою квартиру. Причина — відсутність меблів.

“Помешкання треба облаштовувати — ручки прикрутити, вішалки та дзеркала повісити. В квартирі банально немає ліжка. Я вже мовчу про шафи, стіл та інше”, — каже чоловік.

Ще під ас зборів з представниками місцевоїх влади Олександр просив посадовців облаштувати помешкання меблями. Вони, у свою чергу, звернулися з цим питанням до благодійників. На цей заклик відгукнувся Карітас Запоріжжя. Благодійний фонд ще в травні 2024 року надав меблі українського виробництва для трьох сімей, серед яких був і Олександр: диван, крісло, шафу, кухонний стіл та 4 стільці. Однак усе це так і залишалося на складах через постійну зміну термінів відновлення будинку: 

“Наразі всі меблі нам привезли, вони лежать в квартирах та сохнуть. Чи будуть вони функціонувати після зборки — питання відкрите”.

“Ремонт гарний. Приємно, що врахували наші побажання”

Самим ремонтом Олександр задоволений. Каже, шо його квартиру зробили якісно та навіть врахували особисті побажання: 

“В кімнатах на підлогу поклали ламінат. На стінах — нові шпалери. Туалет, ванна та кухня облицьовані плиткою. В мене була антресоль, яку я використовував як комору. Більшість мешканців від неї відмовилися, але для мене її відновили. Це дуже приємно”.

Проте деякі жильці в груповому чаті кидали фото віконних відкосів та жалілися, що на них пішли тріщини. Влада звернулася до підрядника. Той пообіцяв усунути недоліки. 

Наразі, за запитом жильців, інститут розвитку міста Запоріжжя шукає спонсорів з числа мебельних фабрик, які готові допомогти мешканцям дому на Кияшко, 22. 

Олександр так й живе у родичів та чекає поки висохнуть меблі, надані Карітас Запоріжжя. Якщо вони будуть придатні для використання, то чоловік одразу повернеться до своєї квартири. 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читайте ще: “Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка