“З морем у серці та металевою крихтою в легенях”. Історія Катерини Храпович, яка створює речі, що розповідають про Маріуполь та український Схід
Заклад торгівлі та послуг
Жителька Маріуполя Катерина Храпович започаткувала бренд, натхненний рідним містом, ще до повномасштабного вторгнення рф.Однак реалізувати задум повноцінно не вдалося через бойові дії та евакуацію з Донеччини. Вже в 2024 році вона повернулася до цієї ідеї і, нарешті, втілила її в життя: створює одяг і сумки з символікою рідного міста та резонуючими фразами. Наразі вона робить шопери та худі з принтами, присвяченими Маріуполю та сходу України. Частину прибутку спрямовує на підтримку армії.
“ABITI — це одяг з італійської. Мені спала на думку ця назва, коли я готувалася до бізнес-проєкту та паралельно в цей час вивчала італійську мову. Моя головна мета — це розповідати про культурний спадок міст Донбасу, адже люди часто сприймають наш регіон лише як зону постійної війни. Але він був і буде місцем з унікальною історією.Тому мої ексклюзивні речі — це спосіб донести це до людей”, — розповіла дівчина журналісту “Свій дім”.
Така ідея виникла в Катерини через відсутність сувенірів, які б справді відображали дух Маріуполя:
“Я часто запрошувала до себе друзів і хотіла, щоб вони забирали з собою на згадку щось круте. Так з’явилася ідея бренду, який би розповідав про наше місто. Натхнення для першого дизайну я знайшла, як не дивно, в “Азовсталі”. Якось жартома сказала, що наше місто ідеально підходить для вечірок, адже тут є власна “дим-машина”, тобто металургійний комбінат. Ця фраза дуже всім сподобалася, й саме вона стала основою для першого принту”.
Першим продуктом став шопер із написом: “З морем у серці та металевою крихтою в легенях”. Ця фраза раніше була лише жартом, але зараз вона набула нового значення, каже дівчина. Для багатьох маріупольців це єдине, що залишилося від рідного міста. У Катерини наразі вже є ще два дизайни: “Азовське море складова з моєї крові” та “Вітри степів гартували мою волю”.
“Мені здається, що ці слова нині розуміє кожен маріуполець, та й загалом українець. Також я хочу розширити лінійку, додавши символи інших міст, зруйнованих війною — зокрема Авдіївки, Бахмута, Торецька та інших. Є в планах і освітницька діяльність — серія публікацій про місто і навіть “маріупольська” екскурсія Києвом. У столиці багато місць, які перекликаються з Маріуполем. Я хочу, щоб люди пам’ятали, якими ці міста були до того, як їх знищила та захопила росія. І щоб переселенці, розкидані світом, відчували зв’язок із рідною домівкою”.
Перша з родини, хто виріс у Маріуполі
Батьки Катерини познайомилися в Маріуполі під час відпочинку. Місто їм настільки сподобалося, що вони вирішили залишитися тут жити. Дівчина виросла біля Азовського моря:
“Я — перша в нашій родині, яка виросла в місті, й завжди була його “амбасадоркою”. Сподіваюся, що не остання. Для мене Маріуполь — це не лише заводи, а насамперед люди, розвинутий громадський сектор, та культура”.
Активно долучатися до громадського життя Катерина почала ще зі студентських ініціатив. А після Революції Гідності, коли їй було 13 років, вона вперше замислилася над своєю українською ідентичністю. Згодом долучилася до проєктів Маріупольської молодіжної ради, а у 2019-му вступила до Української академії лідерства в Харкові.
2022 рік: Два дні в пеклі
До повномасштабного вторгнення рф дівчина займалася соціокультурними проєктами. Зокрема, організовувала фестивалі на сході України, з благодійним фондом “Схід SOS” працювала в сфері моніторингу прав людини. На момент 24 лютого 2022 року вона разом з родиною була в Маріуполі:
“Ми не планували виїжджати. У 2014-му залишилися — думали, й цього разу витримаємо. Але вже 26 лютого вирішили їхати, бо зрозуміли: так, як тоді, вже не буде. Рішучості додали й заклики знайомих з війська — попереджали, що за місто будуть бої. У нас була машина, паливо, але не було водія. Знайомий теж збирався виїжджати, тож попросили його — він мав права”.
Родина Катерини евакуювалася через Запорізьку область та опинилася на заході України. Деякий час вони жили в Ужгороді, згодом переїхали до Києва.
Волонтерство як усвідомлений вибір
Після евакуації з Маріуполя Катерина продовжила працювати у благодійному фонді “Схід SOS”. Спочатку вона керувала комунікаціями, зокрема під час збору коштів на допомогу переселенцям та постраждалим від підриву Каховської ГЕС росіянами. Згодом вона почала працювати над проєктом мережі безпечних просторів для жінок та дівчат, що постраждали від гендерно-зумовленого насильства:
“Ми організували такі простори в Харкові, Запоріжжі, Миколаєві та інших містах, де надають психологічну та юридичну допомогу, проводять просвітницькі заходи. Війна загострила проблему гендерного насильства — особливо серед внутрішньо переміщених осіб”.
Згодом Катерина усвідомила, що хоче допомагати не тільки цивільним, а й армії. Наразі вона розробляє освітні програми для військових та ветеранів:
“Не можу сказати про що саме йде мова, тому що зараз проєкт на стадії впровадження. Проте це буде дуже корисно та пізнавально”.
Мрію про будинок на березі моря
Будинок Катерини біля Приморського парку у Маріуполі знищено прямим влучанням снаряду, а квартиру на бульварі Хмельницького, де вона жила останні роки, розграбували. Наразі окупаційна адміністрація думає про знесення будинку. Дівчина не забуває про рідний дім та мріє одного дня повернутися до вільного міста:
“Маріуполь ніколи не був і не буде для мене перевернутою сторінкою. Я б точно хотіла туди з’їздити. Чи зможу я там залишитися назавжди — не знаю. Я просто дивлюся всі ці фотографії та відео звідти й розумію, що саме того мого рідного міста вже немає. Є якесь інше, на тому ж місці, але не те”.
Дівчина каже, що район, де вона виросла, де була її школа та дитячий садочок, росіяни спочатку майже повністю знищили — вціліли лише декілька будівель. А зараз окупанти забудовують його під заселення росіянами.
“Друзі всі також виїхали з Маріуполя. В мене є мрія — після війни купити будинок біля моря, посадити сад і зустріти там свою старість. Але до того моменту стільки всього ще доведеться пережити”, — каже Катерина.
Читайте ще:
Як отримати компенсацію за зруйноване майно: читайте в онлайн-посібнику від команди “Свій дім”