Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Війна, що триває в Україні, суттєво впливає на видобуток корисних копалин та вирощування сільськогосподарських культур. Росія контролює 27% території України і захопила не лише міста, а й ключові підприємства та ресурси з важливими надрами вугілля, руди, солі і т. д. Особливо болючою темою є вугілля, також руда, сіль, літій та не тільки. Окупанти на завойованих територіях вже вирощують пшеницю, соняшники, кукурудзу. Наслідки загарбницької діяльності позначаться як на економіці України, так і Європи. Науковці, фермери, екоактивісти розробляють післявоєнні стратегії відновлення втрачених ресурсів та шукають можливості їхньої заміни. 

Україна відома, як одна з головних житниць світу. Та в нас також є 117 зі 120 популярних мінералів і значна кількість горючих корисних копалин.

«Росіяни намагаються знищити українську генерацію, у тому числі вугільну. За останніми даними, після повномасштабного вторгнення 5-10% електроенергії ми отримуємо cаме завдяки цій галузі. Ремонтні роботи тривають і виробництво поступово збільшується. Та до 2022 року це було близько 30-35%», — розповів керівник відділу енергетики ГО «Екодія» Костянтин Криницький.

Костянтин Криницький, керівник відділу енергетики ГО «Екодія»

Фото: «Екодія»

Він додав, що зараз шахти видобувають вугілля, та воно залишається на складах, адже можливості його спалювати просто немає. Потужності для цього зруйновані або сильно пошкоджені.

Міністр енергетики України Герман Галущенко раніше зазначав, що після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чверть державних шахт опинилася на тимчасово захопленій території.

Шахта Донбасу

Фото: Niels Ackermann / Lundi13

«Щодо ситуації до 2014 року, адже частина українських шахт була тимчасово окупована саме тоді, то є дані, що росія вугілля там трохи видобувала. Частина шахт поступово закривалась, але це відбувалося хаотично та з великою шкодою для довкілля», — каже експерт «Екодії» Костянтин Криницький.

Також у профільному міністерстві рф раніше заявляли, що кількість вуглевидобувних підприємств у так званих «лнр» та «днр» вирішено скоротити зі 114 до 15. Майже 100 шахт визнані росіянами нерентабельними. Про це повідомляв начальник Луганської ОВА Артем Лисогор.

Кам’яне вугілля

Фото: Niels Ackermann / Lundi13

Ситуація на шахтах зараз дуже складна

Після початку повномасштабного вторгнення, тобто впродовж 2022-2023 року всі шахти Луганщини були окуповані. За словами Костянтина Криницького, «Екодія» спілкується з представниками військових адміністрацій там, зокрема щодо ситуації з шахтами довкола Лисичанська, вони кажуть, що атмосфера напружена через затоплення, зокрема в місті Гірське.

«Ми також використовуємо інформацію з відкритих джерел, яку бачимо на різних новинних сайтах. Тому припускаю, що вугілля там практично не видобувається, адже шахти знаходяться на лінії фронту», – пояснює експерт.

Шахтар Донбасу

Фото: Niels Ackermann / Lundi13

На підконтрольній Україні території Донецької області, зокрема в Торецьку та Вугледарі, шахти після початку повномасштабного вторгнення також не працюють. У селищі Світле (хутір Богодар) дві з них вже затоплені. 

Костянтин Криницький додає, що громади Дніпропетровщини, де є шахти, також потерпають від обстрілів. 

«Наприкінці 2022 року міський голова Павлограда Дніпропетровської області, Анатолій Вершина зазначав, що видобуток у місцевих шахтах трохи збільшився, але були проблеми з постачанням. Та через постійні обстріли отримати інформацію з цього регіону надзвичайно складно. Також, за останніми даними, шахти у Покровську Донецької області зараз працюють. У Мирнограді вугілля майже не добувається, були влучання та руйнування. В основному зараз працює водовідлив», – каже Костянтин Криницький.

Видубуток вугілля

Фото: Niels Ackermann / Lundi13

З огляду на те, що російські війська зараз просуваються в напрямку Покровська і знаходяться на відстані 15-20 кілометрів від цивільного населення, об’єктивно оцінити видобуток вугілля там практично неможливо.

За його словами, бойові дії поблизу шахт є дуже небезпечними. Адже там є легкозаймистий метан, який може вибухнути після обстрілу. Також через системи водовідведення, воду в шахтах необхідно збирати і фільтрувати. Загалом через призупинення роботи шахти, наприклад, через обстріли, є загроза зупинки насосів та затоплення території.

Шахтар на Донбасі

Фото: Niels Ackermann / Lundi13

«Війна прискорює процес відмови від вугілля»

За словами Костянтина Криницького, у 2018 році в Донецькій області стартував проєкт справедливої трансформації шахтарських регіонів. Це модель так званого розвитку, що забезпечує гідне життя і справедливий заробіток усім працівникам і громадам, які постраждали від процесу відмови від викопного палива. Найбільшим викликом у реалізації проєкту було фінансування.

«Ніхто не хотів інвестувати у шахтарські громади Донеччини через близьку лінію фронту. Зараз ситуація ще складніша, тому справедлива трансформація відбувається в західних регіонах України, а саме у Львівсько-Волинському вугільному басейні і частково у громадах Дніпропетровської області», – наголошує експерт.

Терикон на Донбасі

Фото: Niels Ackermann / Lundi13

Він також зазначає, що з іншого боку, процеси справедливої трансформації після деокупації можуть бути більш масштабними і важливішими, ніж були до того.

«Після деокупації відбудова для Луганщини та Донеччини означає не лише трансформацію вугільних регіонів, але й планування трансформації економіки цих областей в цілому. Адже вони дуже постраждали від війни», – каже Костянтин Криницький.

Він додає, що навіть зараз держава вважає справедливу трансформацію одним зі своїх пріоритетів і до 2035 року у планах є відмовитися від використання вугілля в електрогенерації.

Вугільна шахта

Фото: Niels Ackermann / Lundi13

«Найбільше постраждали поклади газу»

Росія захоплює та нищить не лише вугільні шахти. За словами завідувачки відділу геології і корисних копалин інституту геологічних наук НАН України Олени Ремезової, на початку повномасштабного вторгнення близько 10% родовищ корисних копалин в Україні було окуповано. Після 22 лютого 2022 року ця частка збільшилась приблизно до 18%. Найбільше через захоплення території постраждали надра з покладами газу. 

«Це окрема велика проблема, адже йдеться навіть не стільки про крадіжки корисних копалин через окупацію, скільки про те, що часто копальні не обґрунтовано закриваються», – каже експертка.

Олена Ремезова, Завідувачка відділу геології і корисних копалин інституту геологічних наук НАН України

Фото: особистий архів Олени

Вона додає, що частина населення Донбасу з проросійськими настроями вважала, що країна-агресор буде підтримувати діяльність шахт, та як виявилося, це їм просто нецікаво, вони закривають їх і на своїй території.  

«Ще одна масштабна проблема на тимчасово окупованих територіях – не відкачування мінералізованих вод, яка потрапляє у гідромережу, тому її якість постійно погіршується. Такі екологічні лиха можуть спричинити справжню катастрофу», – каже завідувачка відділу геології і корисних копалин.

Також під впливом війни руйнувань зазнають металічні корисні копалини, зокрема залізні та марганцеві руди. Через обстріли руйнується вся інфраструктура, де відбувався їхній видобуток. 

«Залізні руди видобувають на території Запорізької області та Криму, що знаходяться під тимчасовою окупацією. Подібна ситуація з літієм. Росіяни навіть мали намір освоювати  родовище. Та даних поки що про цю ситуацію немає, адже корисна копалина складна у видобутку», – пояснює експертка.

Олена Ремезова додає, що на тимчасово окупованих територіях є ще деякі родовища золота. Вони мають різний ступінь освоєння. Найбільше, Бобриківське, знаходиться на Луганщині.

За даними програми ООН за останні 60 років 40% усіх внутрішніх конфліктів були пов’язані саме з експлуатацією природних ресурсів, таких як деревина, алмази, золото, нафта або дефіцитних, тобто родюча земля та вода.

«Було виявлено, що конфлікти, пов’язані з природними ресурсами, мають удвічі більшу ймовірність повторення. Донецька та Луганська області, звідки почався напад росії, належали до територій багатих на вугілля та супутні інші копалини», – додає Олена Ремезова.

Кар’єр з видобутку руд титану у Вiльногiрську, 2013 рiк

Фото: Олена Ремезова

Оцінити збитки можна лише після закінчення війни

Окрема велика проблема для України, за словами експертки, — родовище кам’яної солі. 

«Найбільше в Україні підприємство Артемсіль знаходиться на тимчасово окупованій території. Там були великі запаси. У 1997-му році його віднесли до важливих стратегічних об’єктів української економіки. Там працювала велика кількість робітників», – зазначає експертка.

Щодо інших родовищ солі, за словами експертки, то вони ще є на території тимчасово окупованого Криму. Невідомо що там відбувається, оцінити збитки буде можливо лише після війни. 

«Всі ми відчули проблему з сіллю на початку повномасштабного вторгнення рф. Тоді на прилавках магазинів з’явилося багато імпорту з різних країн. Та зараз сіль активно видобувають на родовищах Закарпаття, зокрема на Тереблянському», – додає Олена Ремезова.

Видобуток літію повинен бути в пріоритеті

Не менших руйнувань від війни зазнають поклади нафти. Завідувачка відділу геології і корисних копалин каже, що на Харківщині були випадки влучань боєприпасів  у свердловини. Це вже прямі екологічні збитки. 

«Зараз росіяни розробляють родовища будматеріалів, зокрема, граніту під щебінь у Бердянську. Його можна відносити до об’єктів стратегічної сировини. Раніше велика частина щебеню, яку використовували в росії, привозили з України. Тому зараз вони активно намагаються загарбати ті невеликі родовища, що в нас залишилися», – наголошує експертка.

Вона додає, що родовища корисних копалин дуже потерпають від ворожих обстрілів. Це загрожує не лише їх знищенням, а й забрудненням і нестачею води, що необхідна для видобутку та збагачення.

«Через усі втрати та руйнування для України дуже важливим є розвиток альтернативної енергетики. Адже в нас є 20% запасів титану, що дає можливість створити дуже потужні умови виробництва літій-титанових батарей. Також в Україні є запаси кварцитів з якого можна отримати чистий кремній, необхідний для виробництва сонячних панелей.Титан – один із металів, який використовується для потреб військово-промислового комплексу», – каже Олена Ремезова.

Вона додає, що це і хімічна сировина, і медичний інструмент. З титану також виготовляють дороговартісні імпланти, так необхідні для протезування втрачених кінцівок поранених.

Також, за її словами, в пріоритеті повинен бути видобуток літію. Адже з нього також виробляють літій-титанові батареї, які є найбільш довговічними, що дуже важливо для співпраці з ЄС.

Кар’єр з видобутку руд титану на Дніпропетровщині, 2013 рік

Фото: Олена Ремезова

Для відновлення потрібно запозичувати досвід Хорватії

Олена Ремезова каже, що після закінчення війни видобуток критичної сировини в Україні має відновитися. Деякі країни, зокрема африканські мають подібний досвід.

«Для того, щоб відновити економіку України після війни, особливу увагу варто звернути на збитки, завдані геологічному середовищу. Вони мають бути задокументовані», – додає експертка.

Вона наголошує, що потрібно враховувати не лише вкрадені корисні копалини, а й недоотриману вигоду та витрати на відновлення зруйнованої інфраструктури. Також необхідно провести комплексний екологічний аудит геологічного середовища, тобто оцінку впливу війни на геологічні ресурси та навколишнє середовище в цілому.

«Не менш важливо розробити систему геоекологічного моніторингу за прикладом Хорватії та інших країн, які пережили війну в цьому столітті», – підсумовує Олена Ремезова.

В Україні зростає кількість посівних площ під соняшники

Росія продовжує красти і привласнювати чужі здобутки. Як розповіла фахівчиня з екологізації сільського господарства ГО «Екодія» Анна Даниляк нещодавно з’явилися повідомлення про привласнення росією, бренду української мелітопольської черешні, яка росте на тимчасово окупованій території.

«Російські ЗМІ повідомляють, що цю черешню зареєстрували як офіційний бренд на росії. Попри те, що це унікальний український продукт, що має географічне зазначення і відповідно є об’єктом інтелектуальної власності», – додала експертка.

Анна Даниляк, фахівчиня з екологізації сільського господарства ГО «Екодія»

Фото: Екодія

Попри свавілля росіян, бойові дії та безліч інших викликів, зумовлених війною, українські фермерські господарства продовжують свою роботу, хоч і в зовсім інших масштабах.

За словами голови офісу Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) в Україні П’єра Вотьє, порівняно з довоєнними показниками, посівна площа зменшилася в середньому на 2,3%, або на 266,4 тис. га.

«Торік наша організація провела оцінку впливу війни на комерційні фермерські господарства (від 250 га). Попри війну, 99% опитаних підприємств працює, хоча у прифронтових областях більшість з них постраждали через близьке розташування до зони активних бойових дій, пошкодження інфраструктури та нестачу робочої сили», — наголосив експерт.

П’єр Вотьє, голова офісу ФАО в Україні

Фото: ФАО

Він додає, що ескалація війни спричинила значні зміни у структурі сільського господарства в різних регіонах. Площі посівів ячменю та ріпаку зменшилися на 8% та 7% відповідно, тоді як площі посівів пшениці дещо збільшилися на 2%. Серед ярих культур площі під соєю та ячменем скоротилися на 3% та 26%. Тоді як площі під кукурудзою та соняшником збільшилися на 3% та 15%.

Статистика посівних площ та урожайності

Інфографіка “Свій дім” за даними ukrstat.gov.ua

Попри нестабільність, спричинену війною, посівні площі соняшника в Україні збільшуються. За словами П’єра Вотьє, такі зміни підкреслюють стійкість основної української олійної культури.

«Опитані підприємства на національному рівні повідомили про збільшення посівів соняшника на 15%, тоді як офіційні дані свідчать про збільшення на 6%. У прифронтових регіонах посіви збільшилися лише на 1%, тоді як у центральному — зросли на 28%. У західному регіоні посіви соняшнику збільшилися на 30%», — наголосив експерт ФАО. 

Він також зазначив, що у регіональному розрізі у прифронтових областях зросли посіви пшениці, ячменю та ріпаку на 2%, 9% та 16% під озимими культурами, скоротилися посіви ярої сої та ячменю на 24% та 26%. Проте посіви кукурудзи та соняшнику на цих площах зросли на 11% та 1%. 

«У центральних областях суттєво скоротилися посіви озимого ячменю та ріпаку на 18% та 27%, навесні – кукурудзи та ячменю на 6 та 12%, помітно зросли посіви соняшнику – на 28%», — каже П’єр Вотьє.

Він додає, що війна завдала значної шкоди сільськогосподарським підприємствам в Україні: 12,2% опитаних підприємств повідомили про прямий вплив на їхні виробничі активи, причому у прифронтових областях цей показник зростає до 23%. 

Експерт ФАО додав, що війна суттєво вплинула на експорт українських сільськогосподарських підприємств. В середньому кількість зросла на 11%. Таке зростання відображає збільшення кількості підприємств, які обирають прямий експорт, незважаючи на зменшення загальних обсягів.

Саморобний трактор, зібраний з металобрухту

Попри всі виклики війни, великі українські фермерства та малі сільські угіддя продовжують працювати та відновлювати свою роботу. Прикладом справжньої незламності та життєстійкості є історія Володимира та Людмили Корнійчих з села Кам’янка, що на Харківщині. У 2000 році подружжя почало займатися фермерством. 

Фермери Володимир та Людмила Корнійчих з Харківщини

Фото: ФАО

Володимир Корнійчих каже, що після початку повномасштабного вторгнення обробляти землю стало надзвичайно складно. Більшість мешканців Кам’янки виїхали, проте їхня сім’я залишилась. З техніки в нього був лише саморобний трактор, зібраний з металобрухту. 

«Нам обіцяли електрику, але досі навіть не розчистили лінії електропередач. Газу немає і невідомо, чи буде. Вода не централізована. У нас є колодязь, і ми качаємо воду з нього», — розповіла Людмила Корнійчих. 

Завдяки підтримці міжнародних благодійних програм родині вдалося повернутися до власної справи. Попри те, що значна частина їхньої техніки була знищена, а багато землі забруднено уламками снарядів. Зараз сім’я Корнійчих обробляє 130 гектарів землі, вирощує пшеницю, кукурудзу, соняшник та інші культури і овочі. Планують посадити кавуни і цукрову кукурудзу.

Подружжя фермерів з Харківщини

Фото: ФАО

Значних втрат від війни зазнало також сільськогосподарське товариство «Гаврилюк», що розташоване в селі Велика Комишуваха на Харківщині. Воно займало понад 3 тис. гектарів, на якому працювало 36 осіб. Тут вирощували велику кількість зернових, олійних та інших сільськогосподарських культур. Після повномасштабного вторгнення через село проходила лінія фронту та активні бойові дії.

Фермер Олександр

Фото: ФАО

«Господарство було «найсильнішим» у районі. Зараз воно найбідніше, бо все зруйноване», —  розповів власник сільськогосподарського товариства Олександр.

Попри втрати та руйнування, фермер не планує покидати село та хоче продовжувати обробляти землю. Олександр розміновує її власними силами та з саперами з лінії фронту. Очистити вже вдалося приблизно 800 гектарів. Фермер готується до наступної посівної. Він планує засіяти до 1000 гектарів пшениці та соняшника.

Саморобний трактор фермерів з Харківщини

Фото: ФАО

«На відновлення земель можуть піти десятиліття»

Фермери можуть подаватись на державні та програми міжнародної допомоги через Державний аграрний реєстр. П’єр Вотьє розповів, що всі програми організації ФАО, які спрямовані на підтримку аграріїв, також можна знайти на Державному аграрному реєстрі.

«В Україні також діє асоціація сільськогосподарських дорадчих служб. У них є проєкт інтеграції ветеранів. Його мета — забезпечити українським військовим після повернення додому можливість працювати у сфері сільського господарства», — додала Анна Даниляк.

Відновлення земель після пошкодження від бойових дій можна пришвидшити

За словами П’єра Вотьє, в Україні налічується близько 800 типів ґрунтів, з яких 70% — чорноземи. Для їхнього формування потрібно 10 000 років, що підкреслює їхню унікальність і важливість. Територія, що постраждала від бойових дій, здебільшого складається саме з чорноземів.

«На відновлення земель, що зазнали хімічного забруднення після вибухів або горіння бронетехніки, можуть піти десятиліття. Однак за допомогою добрив, хімічної рекультивації та сучасних систем обробітку землі цей процес можна прискорити. Назвати якісь конкретні терміни неможливо. Все залежить від економічних можливостей, погодних умов, безпекової ситуації, типу забруднення і т.д.», — каже голова офісу ФАО в Україні.

Третя швидка оцінка ООН щодо завданої шкоди і потреб на відновлення (RDNA3) оцінює, що збитки та втрати для сектору сільського господарства внаслідок війни становлять 80,1 млрд дол, та 1,4 млрд дол США для зрошення і сектору водних ресурсів.

За словами Анни Даниляк, значний вплив на забруднення навколишніх ґрунтів мав теракт на Каховській ГЕС. Непоправних втрат через катастрофу зазнали фермерські господарства, де вирощували візитівку Херсонщини — помідори. Якщо не відновити вирощування помідорів, баклажанів, то це буде непоправна втрата для України. 

«Для якісного післявоєнного відновлення українського сільського господарства в майбутньому нам потрібно змінити спосіб мислення про виробництво продуктів харчування, продовольчу безпеку і створювати цінність у нашій власній країні. У нас, безумовно, є потенціал бути більш технологічно розвиненими для виготовлення найкращої продукції», —  наголосила експертка з ГО «Екодія».

“Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win”

Читайте ще: Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію