Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Пусті вікна, крізь які чорніють вигорілі квартири. Обвалені панелі будівель, ніби зруйновані карточні будиночки. Вулиці, які проросли бур’янами. Саме так виглядала Північна Салтівка після першого року російських обстрілів. Цей мікрорайон Харкова постраждав особливо сильно. Він прийняв на себе основний удар росіян, які намагалися взяти місто штурмом. Не було жодної будівлі, яка б не несла на собі слідів руйнувань. Разом з тим люди почали повертатися при першій же можливості. Хтось до промерзших квартир без води та опалення. Хтось – до зруйнованих та завалених уламаками помешкань. А комусь повертатися вже було нікуди. 

Сьогодні на Північній Салтівці тривають ремонтні роботи. Частину будівель вдалося більш-менш відновити. Проте будинку на вулиці Наталії Ужвій, 78, як то кажуть, не пощастило. Тут немає опалення, у частині квартир по сьогоднішній день немає води. Деякі помешкання залишаються зруйнованими після прильотів 22-го. Проте тут все ще живуть люди. 

Харків. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

П’ять хвилин на перекур – і знову обстріл 

Назустріч виходить Світлана Орєхова, мешканка цього самого будинку. Жінка була однією з перших, хто дізнався про початок повномасштабного вторгнення рф. На той момент вона працювала в трамвайному депо, тому прокидалася дуже рано. Вже о четвертій ранку Світлана почула перші вибухи. Не розуміючи, що відбувається, вона одразу ж визирнула у вікно. Там побачила військову техніку, а за окружною дорогою – стовпи диму.

Світлана Орєхова, мешканка дому

Фото: Юлія Гуш

«Почала будити чоловіка, сина, кричати, плакати, – згадує Світлана Орєхова. – Було дуже, дуже моторошно. Обстріли були безкінечними. П’ять хвилин на перекур, і знову бах-бах. Обстрілювали з різноманітної зброї. Такі снаряди, як феєрверки… Потім був якийсь шар, який крутився навколо своєї осі. Він горів, а потім влітав в побите вікно. І через 30 секунд вже горіли три поверхи. Заворожувало так, що я не могла від цього відірватись. Що це було? Шарових блискавок у лютому не буває».

Будинок у Харкові. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

До повномасштабного вторгнення її родина була не готова. Не було ні припасів, ні підготовленого сховища. Залишилося трохи продуктів – та і те на перший час. Справа у тому, що покійна свекруха радила Світлані завжди мати якийсь запас харчів. Просто на той випадок, якщо не буде чого їсти. Ця жінка народилася в 1948 році. До цього її привчили батьки, а вона – всю іншу родину. 

«Один раз мене сусіди затягли в необладнаний підвал, – згадує Світлана Орєхова. – Я мало голову не розбила. І сказала: «Все! Що буде, то буде». Чи то привалить, чи то так приб’є. Це війна. Не хочу жодних схованок! Благо, що мешкаємо на третьому поверсі. Це не так високо. Тому сиділа тільки вдома».

Світлана біля під’їзду

Фото: Юлія Гуш

Люди ділилися один з одним харчами 

Надвечір 24 лютого 2022 року в будинку вже не було світла та опалення. Наступного дня вирубили газ та воду. Щоб поповнити запаси, люди ходили до місцевого джерела. А коли туди було неможливо потрапити – просто збирали сніг і топили його. У певний момент всі навколишні супермаркети просто позакривались. Мешканці будинку стали ділитися продуктами один з одним. Сама Світлана носила припаси сусідам – хворому чоловікові й літній жінці. Допоміг також власник магазину «Козак», що знаходився в самому будинку. Чоловік зміг виїхати з міста після вторгнення. Він закликав сусідів забирати всі продукти, що там залишились. 

Будинок по вулиці Наталії Ужвій. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

«Він сказав: відкривайте магазин, залазьте в побиті вікна, виносьте всі продукти, що там є, – згадує Світлана Орєхова. –  Бо вони все одно пропадуть. Краще люди з’їдять, ніж я їх потім викину. Тоді одночасно все закрилося. Транспорт не ходив, нічого ніде не було. Мій син кожному зустрічному давав кульочок з їжею. Сам магазин був невеликим. Комусь дісталась їжа, комусь ні. Але ми намагалися допомогти всім, кого бачили».

Магазин “Козак”, Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

До речі, цей магазин не відновив роботу. Так і стоїть із забитими вікнами та облупленою вивіскою. І з часом проростає бур’яном. 

Магазин “Козак”. Харків

Фото: Юлія Гуш

«Якщо б мені навіть 23 лютого сказали, що буде війна, що на нас нападе росія, та я не знаю… я би плюнула в обличчя тій людині, яка б мені це доводила,  —  каже Світлана Орєхова. – У мене навіть не було думки, що таке може трапитись. Річ у тім, що у мене російські корені. Мене сюди привезли, коли мені було півроку. Тут я закінчила школу, вийшла заміж, народила дітей. Все життя моє – це Україна. Але я не могла в це повірити. Я вам більше скажу: у нас 80% мешканців мають рідню в росії. Вони зі своїми родичами спілкуються. А ті, так скажемо, вірять, що це наші обстрілювали Північну Салтівку. Але я бачила все на власні очі. У мене немає жодних сумнівів, що це було не так. Це була війна, початок війни. Це вони до нас прийшли, а не ми до них». 

Будинок по вулиці Наталії Ужвій

Фото: Юлія Гуш

Найважче було покидати будинок, в якому ти виріс

З Дмитром, сином Світлани, вдалося поговорити на даху будинку. Звідти було добре видно як пошкоджені будівлі Північної Салтівки, так і зелені околиці міста, через які сюди прилітали російські снаряди. За словами чоловіка, перші два дні вони не могли зрозуміти, що відбувається. Сиділи вдома та спостерігали, як з будинку виїжджають сусіди. 

Дмитро, син Світлани

Фото: Юлія Гуш

Хоча саме вторгнення не стало для нього несподіванкою. Справа у тому, що за спеціальністю він – аналітик. І новини, які чоловік читав протягом останнього місяця, як то відкликання дипломатів чи поставки зброї, навіювали тривожні думки. Людина, яка вміє аналізувати, могла цілком передбачити такий хід подій, зазначив він. 

«Знаєте, я намагався про це говорити, – згадує Дмитро. – Було в мене таке передчуття, що треба їхати з країни, що щось буде. Якщо ні, то повертатися. Але ж люди не розуміють… Як сусід, який їздить до нас, скуповується тут, на нас нападе? От цього розуміння в більшості не було. З ким не спілкувався – всі казали, що нічого такого не буде, що це все навчання, що це показове».

Харків. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

Харків. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

Руйнування будинку відбувалося на очах родини. Самому Дмитру доводилось ходити до магазину під обстрілами. Одного разу вони були настільки інтенсивними, що довелося переховуватися у знайомих. Бачив він наслідки руйнування знаменитої 16-поверхівки. А також як росіяни знищили сусідній дитсадок. За словами Дмитра, у цю місцину росіяни спеціально спрямували два КАБи. Так родина жила до 25 березня, поки волонтери не вивезли їх до більш безпечного району Харкова – Москалівки.   

«Найважчим, мабуть, було покинути будинок, у якому виріс, у якому навчався, – згадує Дмитро. – Тобі кажуть: «Ви виїжджаєте, бо буде масовий обстріл. На районі знаходитись небезпечно». Найважче залишити дім, коли ти вже місяць там просидів. І ти береш на себе відповідальність вибратися з району».  

Наслідки російських обстрілів

Фото: Юлія Гуш

Північна Салтівка. Харків

Фото: Юлія Гуш

Вже на новому місці Дмитро разом з іншими волонтерами почав розвозити продукти жителям міста, а вже згодом – допомагати військовим. Зараз він волонтерить в Добробаті. 

Дмитро – син Світлани

Фото: Юлія Гуш

Дмитро разом з однодумцями  допомагає відновлювати будинки, які постраждали внаслідок обстрілів. Наприклад, вони закривають вибиті вікна та проводять реконструкцію пошкоджених будинків. На Північній Салтівці таких будівель багато. Військові колись казали Дмитру, що це була перша лінія оборони. 

Дмитро волонтерить у “Добробаті”

Фото: Юлія Гуш

Я знала, що ми повернемося додому 

Світлана Орєхова згадує, що бачила російську техніку з сьомого поверху будинку. Була свідком того, як росіяни напряму обстрілювали Північну Салтівку. Життя в цьому районі перетворилась на суцільне виживання. Тому контраст між Салтівкою та більш безпечною Москалівкою був ну дуже яскравим. 

Світлана Орєхова. Харків

Фото: Юлія Гуш

Північна Салтівка у Харкові

Фото: Юлія Гуш

«Тут прильоти, все чорне, все горить, бахкає, – каже жінка. – Потім нас перевезли на Москалівку. А там все працює, люди живуть, радіють, слухають музику, п’ють пиво, з діточками гуляють. Оцей контраст між одним районом міста й іншим дуже вплинув на сприйняття ситуації. Харків живе. І це добре. Я раділа за людей, які мешкали в тих районах. Я знала, що ми повернемося до нашого дому, що ми тут будемо жити. Що нам зроблять все, що обіцяли. І що все буде кращим, ніж було до війни. Принаймні, у мене є така надія». 

Рідний район

Фото: Юлія Гуш

Світлана з родиною жила на Москлівці до 25 травня. Як тільки Північна Салтівка була розмінована – вони одразу повернулася додому. На момент їхнього повернення на спортмайданчику все ще стирчав хвостовик. Світлана особисто викликала ДСНС, щоб дати йому раду. Частина сусідів також повернулася до своїх квартир. Хтось одразу, а хтось вже наступного року. 

Так виглядає будинок всередині

Фото: Юлія Гуш

Але які умови там були? Ні води, ні опалення. Промерзлі стіни, грибок та пліснява, які не дають нормально дихати. За словами Світлани, спати їм доводилося у вуличному одязі, в спальнику та під двома ковдрами. Тому вже в 2023 році люди почали масово виїжджати. Сусіди, чиї квартири згоріли, виїхали всі. Залишились тут люди, які не мають можливості винаймати житло. Або які мають домашніх тварин – вони нікому не потрібні, зазначила Світлана.

Життя в умовах війни. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

Сиділи в темряві, в холодних та промерзлих квартирах

На вулиці ми зустрічаємо її сусідів. Одна з жінок, Світлана Єрошкіна, у будинку живе тільки в теплу пору року. Взимку без опалення тут знаходитись просто неможливо, зазначає вона. Жінка переконана, що їхній будинок нікому не потрібен. Інакше цю проблему вже б вдалося вирішити. 

Наслідки ворожих обстрілів. Харків

Фото: Юлія Гуш

«Ось там моя квартира, – каже сусідка. – Ось, бачите, закладена цеглою? Це не цегла, це піноблок. І він зруйнується. У нас з’єдналися шостий та сьомий поверхи. Сюди прилетів снаряд 5 березня. Тут діра виднілася. Нас вдома не було. Тут здійснювалися такі обстріли. У мене на шостому поверсі лежить металева перекладина. Вже другий рік так і живемо. Нам нічого не зробили. Хоча майстри, які тут працювали, сказали: «Цю цеглу треба заштукатурити, адже вона поглинає вологу». І все. Це перше, що зробили в нашій квартирі. Це все, що було зроблено за 2,5 роки».

Тут залишилися люди, які підгодовують кішок і собак

Фото: Юлія Гуш

Перші десять днів вторгнення Світлана Єрошкіна разом з іншими мешканцями ховалася в підвалі місцевого дитсадка. Але одного ранку вони вийшли звідти, а через три години садочок розбомбили. Перші тижні повномасштабки сусіди просиділи в темряві, в холодних та промерзших квартирах. Були проблеми і з гуманітаркою. Як запевняє жінка, мешканцям сусідніх будинків доставляли все необхідне – від харчів до побутової хімії. А їм доводилося чекати на обіди, які залишилися після роздачі. 

Так виглядає дім зараз

Фото: Юлія Гуш

У такій же ситуації опинився й 62-річний Анатолій Лимаренко. Чоловік згадував, що про початок вторгнення він не знав до самого обіду. На відміну від своїх сусідок, вранці вибухів він не почув. Вікна Анатолія виходять на іншу сторону міста. Певний час він жив на станції метро Героїв праці. Але згодом рух поїздів був відновлений, тому чоловік повернувся на Північну Салтівку, де все ще було небезпечно. У теплу пору року Анатолій живе в своїй квартирі. Проте взимку йому доводиться переселятися до пункту незламності.  

Мешканець дому Анатолій Лимаренко

Фото: Юлія Гуш

Спробували відновити водопостачання, але з труб потекла вода 

Звісно, що мешканці намагаються виправити цю ситуацію. Зокрема зверталися до представників міської влади, щоб вони посприяли вирішенню проблеми. Сюди приїзджали співробітники Водоканалу. Як розповіла Світлана Орєхова, одного разу у будинку ніби все полагодили, зробили латочний ремонт. Але коли спробували відновити водопостачання – з труб потекла вода. За словами жінки, вони надто довго простояли пустими та сильно розмерзлися. Тому не дивно, що труби не витримали. Та і сам будинок не новий – стоїть з 1989 року. До того ж, частина трубопроводу була пошкоджена через пожежу. 

Зруйнований під’їзд

Фото: Юлія Гуш

Так виглідає дім всередині

Фото: Юлія Гуш

«Експертизу так проблемно отримати, – зазначила Світлана Орєхова. –  Ми не розуміємо чому, коли в нас є акт, підписаний аж 19 людьми. Але акт такий, що наче тут нічого не постраждало і все у нас ціле. Так, будинок пошкоджений де-не-де. І весь цоколь у нас цілий. Але біля четвертого під’їзду там дірка в цоколі була. Дах весь вцілів, але з третього по шостий схожий на друшляк. В дірочку». 

Чому сталася така затримка з експертизою – ні сама жінка, ні її сусіди широ не розуміють. Влада на це відповідей не надавала. Сама жінка зазначає, що цього року опалення та води чекати не слід. Як повідомили в Жилбуді, для цього не надають ні коштів, ні людей. А необхідні для відбудови матеріали просто не закуповують.

«Нам обіцяли капітальний ремонт даху, – розповіла Світлана Орєхова, – Відновлення опалення та постачання води. Ну щоб люди, в яких більш-менш вціліли квартири, могли заїхати сюди та мешкати у себе вдома. Розумієте, наскільки вже промерз цей цемент, що того літа не вистачило зовсім. От зараз погода міняється, вночі вже відчувається, що осінь на носі. Тому взимку тут зовсім неможливо знаходитись. Я більше не хочу спати вдягненою. Це нелюдські такі умови. Будемо десь щось шукати, будемо десь проситися. Але зовсім цього не хочеться робити. Бо в рідній хаті стіни і гріють, і лікують. Але ще одну зиму без опалення я не витримаю. Просто не витримаю».

Під’їзд будинку

Фото: Юлія Гуш

Начальник управління з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем Валерій Харлан наголошує, що головна проблема – у відсутності доступу до всіх квартир. За його словами, щоб запустити воду до помешкань, вони мають бути відкритими. Це дозволить комунальникам вчасно побачити якість пошкодження труб, а отже – вирішити проблему. За словами Харламова, з мешканцями будинку про це говорили більше місяця тому.  

Цю інформацію нам підтвердили в КП “Харківводоканал”. Ми отримали відповідь на запит, що виконання пробного заповнення водопровідних стояків холодною водою наразі неможливе саме через відсутність мешканців. Для водозабезпечення будинку потрібен доступ до всіх приміщень.

Під’їзд будинку

Фото: Юлія Гуш

«У нас є випадок у першому під’їзді: люди перевірили все і попросили нас вимкнути воду, – розповів Валерій Харламов. – Тому що включили воду,  а у кого немає лічильників – їм нараховують по нормі оплату води…  Але тут, коли люди в чатах поспілкуються, коли вони зберуться, то ми готові включати воду. І якщо в момент включення десь у квартирі у когось буде якась проблема, ми її одразу вирішуємо. У нас для цього є матеріали».

Світлана Орєхова в свою чергу не розуміє, як взагалі можливо подати воду в будинок, коли є квартири, що постраждали від пожежі, з відсутніми трубами.

Комунікація з мешканцями будинків недостатня 

«Концепція відбудови Північної Салтівки змінилась у міської влади, – розповів співзасновник Харківського антикорупційного центру Євген Лісічкін. – У 2022 році все починалось з того, що це буде новий мікрорайон. З новими 4-5-поверховими будинками на місці тих, у які влучили російські ракети. Але поступово ми побачили, що на відновлення, реконструкцію, капремонт постраждалих будинків на Північній Салтівці виділяються сотні мільйонів гривень. Спочатку заявлялось, що в місті постраждало 5000 житлових будинків, з яких неможливо відновити 500. Потім ця цифра зменшилась до 50-ти. А зараз наскільки відомо – взагалі не будуть відновлювати. Максимум декілька будинків».

Євген Лісічкін, співзасновник Харківського антикорупційного центру

Фото: особистий архів Євгена

За його словами, місто щороку виділяє сотні мільйонів на будинки, які серйозно постраждали через російські обстріли. Більшість з таких будівель якраз знаходяться на тій самій Салтівці. Всього за 2023-2024 роки таких договорів укладено на 1,9 мільярда гривень. Вони стосуються 96 будинків. Також виділяються кошти на поточний ремонт будинків, які не постраждали суттєво. 

Квартира після російських обстрілів

Фото: Юлія Гуш

«На даний момент на ремонт житлового фонду Харкова укладено договорів на 3,3-3,4 мільярдів гривень, – розповів Євген Лісічкін. –  З ключового: Харківська міськрада, а саме Департамент відбудови, продовжує приховувати кошториси на відбудову житлового фонду, незважаючи на публічні обіцянки цього не робити. Досі в місті немає чіткого алгоритму, за яким проводиться відбудова та визначаються об’єкти. Про це не говорять з мешканцями постраждалих будинків. Комунікація недостатня».

Деякі сусіди виїхали, бо їхні квартири згоріли

Фото: Юлія Гуш

Щодо стану будинку по вулиці Наталії Ужвій, 78 ми направили запит до Департаменту з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міської ради. Нам відповіли, що у ньому наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій. Орієнтований ступінь пошкоджень в цілому сягає 41-42%.

“Що стосується результатів експертизи, то на сьогоднішній день отримано позитивний експертний звіт щодо розгляду проєктної документації на аварійно-відновлювальні роботи (капітальний ремонт) будинку. Також забезпечено проведення усіх необхідних обстежень його стану. Складено та затверджено відповідні форми документів за результатами їх проведення“, – йдеться у відповіді на Департамента.

Запит щодо відновлення водопостачання перенаправлений до КП “Харківводоканал”, “як належного розпорядника інформації для подальшого розгляду та надання відповіді”.

До великої війни тут було життя

Фото: Юлія Гуш

“Впевнена, що все буде добре” 

Проходимо повз будинок на Ужвій, 78. На ньому ще видніються сліди руйнувань – обвалені фрагменти фасаду та почорнілі від пожеж балкони. Всередині ситуація не краща. Низка квартир залишається в тому ж стані, у якому була після обстрілів. А на подвір’ї люди висаджують квіти та відпочивають на лавах. 

Біля пошкодженого дому ростуть квіти

Фото: Юлія Гуш

Як розповіла Світлана Орєхова, в 2022 році році вона тут постійно сиділа і спостерігала, хто приходить до будинку. Бо вулицями ходили мародери. Вони залазили до покинутих квартир та забирали все, що погано лежить. І треба було якось дати цьому раду. 

Біля одного з під’їздів чоловік розпалює вогонь в мангалі та починає щось готувати. 

Світлана Орєхова біля свого будинку

Фото: Юлія Гуш

Біля дому мешканці саджають квіти

Фото: Юлія Гуш

«Ось отак ми каші варили, чаї готували, – згадує Світлана Орєхова. – Ставили чайник на мангал, дрова тут лежали. Бачите, у нас дерев немає, тільки пеньочки стирчать? Це ж у нас був найзеленіший район. І що з нього зробили, тварюки ці? Ось прильот, третій поверх, на сходах. Бачите? Почалася пожежа, на квартиру перекинулась, і оце загорілося. От ця наша половина будинку, з четвертого по дев’ятий поверхи  – вигоріло все. І ось ця половина теж». 

Харків. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

Сама жінка насипає корм біля під’їзду. Туди одразу прибігає вкрита павутинням та пилюкою кішка Чорнушка. Світлана розповіла, що після початку вторгнення багато хатніх тварин залишились на вулиці. Власники самі втекли з міста, а їх покинули. І добре, якщо їх не позакривали в квартирах, зазначає Світлана. Тварин могли хоча б сусіди підгодовувати. До речі, корм для кішок та собак став першою потребою, яку вони озвучували волонтерам. 

Просять у волонтерів корм і підгодовують тварин

Фото: Юлія Гуш

«Ми, мешканці, не просили якоїсь буханки хліба для себе, – згадувала Світлана Орєхова. – Руки-ноги є – самі сходимо та купимо. Везіть корм кішкам! Коли відкрили район, тут було 25 бездомних кішок. Але де вони всі поділися? Чи собаки порвали?…Бо коли почали знов обстрілювати Данилівку, багато собак і кішок бігли сюди. Бо тут було більш-меш тихо. І тому куди поділись ці кішки? Зараз Чорнушка у нас одна біга. І білий кіт ще десь бігає. Але він пізно приходить. Ми його годуємо і він кудись йде». 

Світлана Орєхова

Фото: Юлія Гуш

За словами жінки, тут, на Північній Салтівці, час від часу чути вибухи. Проте вона сподівається, що це наші захищаються від росіян. Сьогодні незважаючи на всі виклики жінка оптимістично дивиться в майбутнє. І щиро вірить, що Харків і надалі залишатиметься українським. 

Харків. Північна Салтівка

Фото: Юлія Гуш

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте ще: Відбудова по-російськи. Що і як відновила окупаційна влада в захоплених Маріуполі, Сєвєродонецьку та Волновасі?