На Львівщині відремонтували гуртожиток для 30 родин

30 українських родин, які вимушено покинули рідні домівки через війну, отримали ключі від квартир-студій. Для них відремонтували старий гуртожиток у селі Неслухів Новояричівської громади Львівської області. Роботи тривали п’ять місяців і на все знадобилося 20 млн грн.

Це стало можливим завдяки реновації будівлі в рамках проєкту “ДІМ”.  Двоповерхове приміщення оновили, облаштували меблями й технікою завдяки благодійному фонду “Запорука” та його італійським партнерам Soleterre Onlus, Rosa Pristina та Fondazione Prosolidar.

Соціальні квартири невеликі, але затишні. Є своя окрема кухня і ванна кімната, а у дворі – сучасний дитячий майданчик. Головна перевага цього житла – це власний простір, де люди можуть почувати себе більш захищеними. Адже після евакуації вони проживали в комунальних закладах, де було важко знайти місце, щоб просто побути на самоті.

Журналісти платформи “Свій дім” поспілкувалися з родинами ВПО з Харкова, Луганщини і Донеччини, які живуть тут вже понад місяць і дізналися про долю їхніх рідних домівок.

“В оселях абсолютно все нове, умови — дуже гарні”

Олена Шелякіна жила у приватному будинку в селі Лоскутівка на Луганщині. У квітні евакуювалася з сином, невісткою й двома онуками до Львова. Спочатку жили у школі, потім їм допомогли знайти будиночок на літній період. А згодом дізналися, що повертатися їм нікуди. Свій спалений дім випадково побачили на відео, яке опублікували окупанти. 

“Коли росіяни окупували наше село, то в мережі з’явилося відео. На ньому ми побачили шматочок своєї згорілої хати й залишки високої драбини, яка стояла біля горища і була вищою за дім. Згодом про пожежу розповіли сусіди, які змогли звідти виїхати”, – розповіла Олена.

Родина одразу подала заяву в Дію й зареєструвалася у селищній раді на отримання соціального житла. 21 листопада 2022 року отримали ключі від відремонтованої квартири-студії.

“Тут є кухня, санвузол, поли з ламінатом, пральна машина-автомат, бойлер, індукційна плита. Кращого й бажати не треба, особливо, коли в країні війна”, – каже жінка.

Багатодітну родину Жирнових із Харкова війна розлучила на кілька місяців.

17 лютого батько повіз онкохворого 10-річного сина Нікіту в росію на обстеження. Додому планували повернутися 24 лютого, але затримались аж на 3 місяці. Ніяк не могли виїхати. 

Вдома у Харкові залишилася дружина з іншими дітьми. У березні їм довелося тікати з міста під обстрілами. Їхали в нікуди і прямо з підвалу, де рятувалися від ворожого нападу. Спочатку евакуювалися до Польщі, згодом до Німеччини. 

“У Німеччині я понад усе чекала чоловіка з дитиною, у яких ще на 24 лютого були квитки додому. Але з росії їх не випускали. Зустрілися ми лише у травні”, – розповіла Оксана. 

Потім довелося жити на дві країни, але за кордоном хлопчику не змогли підібрати необхідне лікування. Натомість, допомогу запропонував дитячий нейрохірург зі Львова, який погодився зробити операцію. Наразі Нікіта проходить хіміотерапію, тож соціальне житло у Неслухові стало для родини порятунком. Дорога до львівської лікарні займає близько 40 км і всі вони нарешті будуть разом.

Поруч з гуртожитком є красивий парк з ялинками. Неподалік – озеро. Магазини, кіоски, Укрпошта, Нова пошта. Все майже поруч.

“В оселях абсолютно все нове, умови – дуже гарні. Але, звісно, ми дуже хочемо повернутися до Харкова. У нас квартира у новобудові й мені важко думати, що я не можу туди зайти. Від сусідів знаємо, що в оселі було пошкоджене вікно. Що зараз – невідомо”

Андрій Качмарьов сам виховує двох дочок. З 10-річною Валерією  та 12-річною Ілоною покинув оселю у Дружківці на Донеччині. Спочатку жили у школі, де розміщували по 30 людей у класах, потім – у приміщенні сільради. 

Зараз у них є власна кухня й душова кабіна, куди можна зайти без черги. Нещодавно до чоловіка приїхала мама, бо вже не витримала ворожих обстрілів. Тепер вони живуть вчотирьох. Місця для всіх замало, але вдячні за те, що мають. 

Житло чоловіка у Дружківці наразі неушкоджене, але перебувати там з дітьми вкрай небезпечно. Раніше він служив за контрактом у Попасній на Луганщині. Вдома майже завжди носив військову форму і його могли просто “здати”. 

Що відомо про Благодійний фонд “Запорука”

Благодійний фонд “Запорука” вже 14 років підтримує родини онкохворих дітей і створює умови, щоб сім’ї перебували разом під час лікування. Повномасштабна війна внесла свої корективи у роботу фонду. Довелося займатися евакуацією підопічних в українські й закордонні клініки, підтримувати їх психологічно і фінансово. БФ допомагає з реконструкцією житла для родин, яких війна позбавила дому й надає гуманітарну допомогу людям, які прихистили вимушених переселенців.